Справа № 758/7519/18 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2398/2022 Суддя-доповідач ОСОБА_2
02 червня 2022року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 16 липня 2022 року включно, -
В провадженні Подільського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_6 на 60 днів, тобто до 16 липня 2022 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою суду обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити на домашній арешт.
Мотивуючи свої апеляційні вимоги зазначає, що ухвала суду першої інстанції є необгрунтованою та невмотивованою, суддею залишено поза увагою, те, що прокурором жодним чином необгрунтовано наявність ризиків, на які він вказує у клопотанні про продовження строку тримання під вартою.
Крім того, зазначає, що понад 4 роки тримається під вартою, що негативно відображається на стані його здоров'я, а також суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши доповідь судді,пояснення ОСОБА_6 в підтримку вимог та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р.).
Як слідує з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Під час розгляду суд встановив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, бо є всі підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_6 під впливом тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, може переховуватися від суду, впливати на свідків.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Судом ретельно перевірено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , обгрунтованість висунутого щодо нього обвинувачення, встановлена наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, враховано дані про його особу, який раніше неодноразово судимий, немає міцних соціальних зв'язків, має постійне місце проживання, а також перевірено можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Доводи апеляційної скарги щодо необхідності застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не знайшли свого підтвердження, оскільки перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який раніше судимий,обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а також наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, більш м'які запобіжні заходи не забезпечать дотримання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, за наслідками її розгляду, вважає необхідним вказану скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331,376, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 18 травня 2022 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 16 липня 2022 року включно - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: