23 лютого 2022 р.Справа № 520/8161/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ВІКС" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 10.06.21 по справі № 520/8161/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ВІКС"
до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ВІКС" (далі-позивач, ТОВ "КОМПАНІЯ "ВІКС") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі-відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2020 року № 0014670901.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.
В доводах апеляційної скарги позивач вказує, що перевірка призначена за відсутності підстав для її призначення, а висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства є помилковими та безпідставними.
Відповідач надіслав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого заперечує проти її задоволення.
Представники позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу (далі-ПК) України, в.о. начальника ГУ ДПС у Харківській області винесено наказ № 2634, яким призначено фактичну перевірку ТОВ "ВІКС" за місцем фактичного провадження діяльності, а саме: вул. Ак. Павлова, 120 у м. Харкові, з 25.08.2020 тривалістю не більше десяти діб.
На підставі наказу № 2634 від 21.08.2020 ГУ ДПС у Харківській області проведена фактична перевірка ТОВ "ВІКС" з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів за період з 01.07.2019 по день закінчення перевірки.
За результатами проведення перевірки складено Акт від 04.09.2020 № 1177/20-40-32-01-08/41490014 «Про результати фактичної перевірки ТОВ "ВІКС" з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів .
Податковим органом встановлені наступні порушення:
- частин 1 та 8 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового напоїв, тютюнових виробів та пального .
Не погодившись із висновком Акту від 04.09.2020 позивачем були подані заперечення від 08.10.2020 № 0810-1, в яких акцентовано увагу, що ТОВ "ВІКС" використовувало орендовані ємності лише для зберігання нафтопродуктів, а торгівля паливом здійснювалась позивачем лише з пересуваного акцизного складу, що підтверджується первинними документами (зокрема ТТН), які були проігноровані ревізорами під час проведення фактичної перевірки.
Однак, висновки Акту перевірки від 04.09.2020 залишені в силі, про що позивача було повідомлено листом від 29.10.2020 № 36067/10/20-40-09-01-17.
В подальшому Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове подомлення-рішення від 30.10.2020 № 0014670901, яким застосовано до ТОВ "ВІКС" штрафну санкцію у розмірі 500 000,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено до Державної податкової служби України в порядку статті 56 ПК України.
Рішенням Державної податкової служби України від 23.02.2021 № 4173/6/99-00-06-03-02-06 скаргу позивача залишено без задоволення, яке у свою чергу було отримано позивачем 24.04.2021.
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення обґрунтованим як нормативно, так і документально, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що у податкового органу були наявні підстави для проведення фактичної перевірки, виходячи з того, що у наказі про проведення перевірки зазначено, що він винесений, зокрема, на підставі підпункту 80.2.5. пункту 80.2 статті 82 ПК України. Процедура проведення перевірки відповідачем дотримана, а порушення встановлені при її проведенні підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з наступного.
За правилами частини 5 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач 10.06.2021 звернувся до Харківського окружною адміністративного суду із заявою про уточнення позовних вимог (шляхом зміни підстав адміністративного позову). Серед підстав позову було заявлено також і доводи про невідповідність наказу вимогам чинного законодавства.
Ця ж заява про уточнення позовних вимог (шляхом зміни підстав адміністративного позову) з додатками 09.06.2021 направлена відповідачу, що підтверджується описом вкладення, чеком, накладною (а.с. 146-150 т.1).
Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правшами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правшами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п 'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Провадження у цій справі відкрито судом першої інстанції 13.05.2021, тому розгляд справи по суті мав би розпочатися не раніше 12.06.2021 (субота), тобто - не раніше 14.06.2021.
Однак, як свідчать матеріали справи, рішення суду першої інстанції ухвалено 10.06.2021, тобто розглял справи по суті розпочався судом раніше, ніж це прямо встановлено статтею 262 КАС України.
За наведених обставин, судом першої інстанції ухвалено рішення у день подання позивачем заяви про уточнення позовних вимог (шляхом зміни підстав адміністративного позову). Ця заява мала бути врахована судом першої інстанції, оскільки подана з дотриманням строку, у який позивач мав право на уточнення позовних вимог.
У зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги, обґрунтовані позивачем зокрема відсутністю підстав для призначення перевірки.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.
Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Як зазначено вище, позивач вказував, що як підставу для проведення фактичної перевірки підприємства у наказі ГУ ДПС у Харківській області зазначено підпункти 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.
Так, за приписами пункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган обмежився лише посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми ПК України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків.
Доводи відповідача про те, що перевірка призначена для здійснення відповідних функцій податкового органу, не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з такого.
Стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов'язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 120/5229/20-а.
У наказі від 07.12.2020 №2237-п податковий орган жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки, передбачених підпунктами 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки.
У наказі, який слугував підставою проведення перевірки, в результаті якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відображено в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача. Наказ взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної підпунктами 80.2.2. та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
При цьому, суд звертає також увагу на те, що згідно з умовою, визначеною у пункті 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Отже, умовою, яка надає право реалізувати контролюючому органу право на проведення фактичної перевірки є, зокрема, обставина наявності у наказі інформації щодо підстави призначення перевірки.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із доводами позивача про відсутність у наказі підстав для проведення фактичної перевірки, що свідчить про неправомірність прийняття відповідачем наказу про проведення перевірки позивача та, як наслідок, незаконність проведеної на його підставі перевірки.
Відповідно до висновку, сформульованого Верховним Судом в постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Отже, наявність порушення при призначенні та/або проведенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність в наказі будь-яких посилань на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, в наказі не відображено, у рамках яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності або ж сумнівність яких саме операцій була встановлена податковим органом.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що такі порушення при призначенні та проведенні перевірки не є формальними, а отже є самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.
Щодо посилань відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 810/1394/16 та від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, колегія суддів зазначає наступне.
Верховний суд у 2020-2021 роках під час розгляду аналогічних спорів відступив від своєї правової позиції, викладеної зокрема у постановах від 22.05.2018 у справі №810/1394/16 і від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18 та дійшов до наступних висновків:
По-перше, необхідною умовою для проведення фактичної перевірки, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;
По-друге, інформація, на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.
Саме така правова позиція Верховного суду викладена у постановах від 19.11.1020 у справі №160/7971/19, від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 17.12.2020 у справі № 520/12028/18, від 08.04.2021 року у справі № 640/21528/19.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в установах Верховного Суду.
Також, потрібно зазначити, що у Законі Україні «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» відсутнє будь-яке уповноваження контролюючого органу на здійснення фактичних перевірок без підстав, передбачених ПК України.
З врахуванням цього, наявність повноважень контролюючого органу на здійснення функцій у певних сферах, перелічених у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинно одночасно співпадати з наявністю інформації про можливі порушення з боку платника податків у відповідній сфері.
Виключно за наявності цих підстав у сукупності, контролюючий орган набуває права призначити фактичну перевірку платника податків.
Інший підхід, при якому лише саме виконання функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, є безумовною підставою призначення фактичною перевірки, суперечить положенням статті 80 ПК України.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 по справі № 520/8161/21 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ВІКС" задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 30.10.2020 року № 0014670901.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 07.06.2022 року