23 лютого 2022 р.Справа № 520/14230/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Григорова А.М. , Бершова Г.Є. ,
за участю секретаря судового засідання Дуднєва М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., м. Харків, повний текст складено 10.11.21 по справі № 520/14230/21
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії ,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 22.04.2021 разом з доданими до неї новими документами на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2021 разом з доданими до неї новими документами на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум; зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно надіслати на адресу Міністерства оборони України висновок про виплату одноразової грошової допомоги та заяву ОСОБА_1 від 22.04.2021 разом з новими документами наданими ним до цієї заяви; зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відповідно до ст.382 КАС України подати у 10 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення; зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст.382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Департамент фінансів Міністерства оборони України, направляючи документи позивача на доопрацювання, протиправно перебрав на себе повноваження Комісії, а відтак з боку Міністерства оборони України наявна протиправна бездіяльність, яка полягає у не розгляді заяви позивача від 22.04.2021 року разом з доданими до неї документами на Комісії. Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що письмові пояснення позивача та довідка з архіву не є доказом та не дає жодних підстав вважати, що отримане позивачем поранення не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або не є наслідком навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, є передчасним, оскільки дане питання ще не вивчалося Комісією. Вказує, що факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовцем від противника в районі ведення бойових дій при виконанні ним військового обов'язку, може бути підтверджений виключно довідкою з архіву, в якій зазначено про відсутність даних про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та кримінальної відповідальності. Зауважує, що на даний час державою не створено орган державної влади та не надано повноважень органам державної влади видавати (оформлювати) довідку про обставини поранення, для категорії осіб, які отримали поранення та контузію в умовах бойових дій при виконанні військового обов'язку у Демократичній республіці Афганістан (1979р.-1989р.). Стверджує, що ані позивачу, ані його військовому командиру не було відома, що в майбутньому, приблизно через 34 роки після отримання позивачем поранення, Кабінет Міністрів України затвердить Порядок №975, відповідно до якого і знадобиться документ про обставини поранення. На переконання позивача, однозначно відсутня його вина у неможливості надати повний об'єм необхідних для реалізації його прав документів.
Відповідачі не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, у відповідності до вимог ст.304 КАС України.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 22.04.2021 року звернувся до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою, у якій просив повторно надіслати до Міністерства оборони України пакет документів та висновок щодо можливості виплати йому одноразової грошової допомоги.
Вказана заява була надіслана Харківським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки на адресу Міністерства оборони України.
Листом №248/424/огд від 31.05.2021 департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив, що розглянув документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності низці громадян, зокрема ОСОБА_1 повідомив, що вже приймав рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. Вказав на те, що заявники, в тому числі позивач, не надали документального підтвердження не тільки обставин поранення, а взагалі не надали доказів на підтвердження факту отримання поранення під час проходження служби. Зазначив про відсутність підстав для перегляду раніше прийнятого рішення та повторного подання документів на розгляд комісії та повернув документи на доопрацювання.
Позивач, вбачаючи в зазначеному порушення своїх прав, звернувся за їх захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заяву позивача подано з порушенням встановленого порядку, внаслідок чого, у відповідності з п.4.9 Положення №530 Міноборони України правомірно розглянуло таку заяву в порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян", тому відсутні підстави для задоволення позову до Міністерства оборони України. Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги, звернуті до Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є похідними від вимог, звернутих до Міністерства оборони України, отже також не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною 1 ст.16 Закону України від 20 грудня 1991 №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Частиною 2 ст.16 Закону №2011-ХІІ визначено, у яких випадках та яким категоріям військовослужбовців призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
Згідно з ч.9 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року за №975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).
Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; документа (відповідних сторінок за наявності), що посвідчує особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), з даними про прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) особи і про реєстрацію місця проживання (за наявності); документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
При цьому, у відповідності до п.13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов'язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Відповідно до п.15 Порядку №975 рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
Наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 №564 затверджено Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі по тексту - Положення №564), яким визначено основні функції, завдання, повноваження Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі - Комісія), а також порядок організації її роботи.
Відповідно до п.2 розд. ІІ Положення №564 з метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана:
приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 21-4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов'язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України;
приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, які визначаються Організацією Об'єднаних Націй відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках»;
приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів;
приймати рішення про виплату компенсаційних сум в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів, а в окремих випадках - після надходження коштів від Секретаріату ООН;
доводити прийняті рішення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
забезпечити роботу зі зверненнями громадян з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
забезпечити участь в опрацюванні питань, пов'язаних з виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у разі внесення змін до нормативно-правових актів.
Згідно з п.1 розд. ІІІ Положення № 564 Комісія приймає рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі документів, визначених Порядком та Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 року за № 1294/26071, та інших нормативно-правових актів.
Пунктом 4.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року №530 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.
Згідно з п.4.8 Положення №530 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, подають до Департаменту фінансів Міністерства оборони України в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів.
Системний аналіз зазначених норм права дозволяє колегії суддів дійти висновку, що передумовою отримання одноразової грошової допомоги, яка виплачується Міністерством оборони України, є звернення військовослужбовця до уповноваженого органу, в даному випадку - Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, із відповідною заявою та іншими необхідними документами, перелік яких визначений п.10 Порядку №975, та які в установлений строк розглядаються цим органом, після чого складається висновок за результатами розгляду заяви щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, який направляється розпоряднику бюджетних коштів для прийняття відповідного рішення (про призначення чи про відмову в призначенні такої допомоги).
Тобто, обов'язок прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги виникає у Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум після надходження документів для її призначення, визначених Порядком №975 та Положенням №530, від уповноваженого органу - в даному випадку Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що в силу положень наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року №261, відповідну пропозицію для вирішення питання щодо призначення одноразової грошової допомоги повинна надавати Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
За результатами розгляду такої пропозиції комісії Міноборони приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).
Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом в постанові від 07.10.2019 року у справі №826/7305/16.
З огляду на вищевказане, колегія суддів наголошує, що законодавець поклав на Міністерство оборони обов'язок за результатами розгляду документів про призначення одноразової грошової допомоги прийняти одне з трьох можливих рішень: 1) про призначення одноразової грошової допомоги, 2) про відмову в її призначенні, 3) про повернення документів на доопрацювання.
Проте, Міністерством оборони України, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів не було прийнято рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, чим допущено порушення приписів Порядку №975, оскільки, можливість залишати без розгляду (реалізації) документів про призначення одноразової грошової допомоги не передбачена Порядком №975.
Отже, згідно аналізу вищевказаних норм права, органом, який оформлює документи на призначення одноразової грошової допомоги є Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а не Департамент фінансів Міністерства оборони України.
Вищевказані норми права не підтверджують право Департаменту фінансів МО України виконувати функції розпорядника бюджетних коштів в розумінні абзацу 2 п.13 Порядку №975, тобто приймати рішення про повернення документів позивача, про призначення ОГД або про відмову в призначенні ОГД.
Положення №564, яке затверджене наказом №564 від 26.10.2014 року Міністерства оборони України, чітко визначено право і обов'язок Комісії приймати рішення з приводу призначення одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів наголошує, що доводи Міністерства оборони України стосуються виключно відсутності права у ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, проте такі доводи не спростовують висновків колегії суддів, адже позивач просить не зобов'язати призначити спірну одноразову грошову допомогу, а зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2021 року разом з доданими до неї новими документами на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
Відтак, можливість повернення розпорядником бюджетних коштів документів про призначення одноразової грошової допомоги без реалізації не передбачена Порядком №975.
Натомість, відповідач, ухиляючись від прийняття жодного із зазначених рішень, повернув документи відправнику без реалізації, що не відповідає вимогам Порядку №975.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, зробив передчасні висновки.
Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст.13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в ст.370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду” (зокрема, пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі “Шмалько проти України”).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі “Класс та інші проти Німеччини”, “одним з основоположних принципів демократичного суспільства є принцип верховенства права, пряме посилання на який міститься у преамбулі Конвенції. Із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури” (пункт 55).
Отже, встановлення судом контролю за виконанням судового рішення є заходом для забезпечення конституційного права на судовий захист. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Водночас, колегія суддів зазначає, що зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі №235/7638/16-а.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 27.02.2020 року у справі №0640/3719/18 та від 11.06.2020 року у справі №640/13988/19.
Колегія суддів зазначає, що позивачем не наведено переконливих аргументів, підтверджених доказами, стосовно того, що у разі невжиття судом процесуальних заходів, передбачених статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалене у цій справі судове рішення по суті спору залишиться невиконаним, або для його належного виконання слід буде докласти значних зусиль, в тому числі, шляхом ініціювання нового провадження.
Враховуючи відсутність обставин, які б підтверджували, що рішення суду не буде виконано відповідачами, колегія суддів не вбачає підстав для встановлення строку для подання звіту про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову шляхом: визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 22.04.2021 разом з доданими до неї новими документами на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум; зобов'язання Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки надіслати на адресу Міністерства оборони України висновок, про виплату одноразової грошової допомоги та заяву ОСОБА_1 від 22.04.2021 разом з документами наданими ним до цієї заяви; зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2021 разом з доданими до неї новими документами на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
З урахуванням того, що відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, дана справа відноситься до справ незначної складності і відповідно до ч.5 ст.328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.11.2021 по справі № 520/14230/21 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у не розгляді заяви ОСОБА_1 від 22.04.2021 разом з доданими до неї новими документами на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
Зобов'язати Харківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки надіслати на адресу Міністерства оборони України висновок, про виплату одноразової грошової допомоги та заяву ОСОБА_1 від 22.04.2021 разом з документами наданими ним до цієї заяви.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.04.2021 разом з доданими до неї новими документами на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров Г.Є. Бершов
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст постанови складено 07.06.2022 року