07 червня 2022 р. Справа № 440/8766/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. (ухвалене суддею Супрун Є.Б.) по справі № 440/8766/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (в подальшому - ГУПФУ в Полтавській області), в якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо здійснення з 19.02.2020 р. перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; зобов'язати ГУПФУ в Полтавській області здійснити з 19.02.2020 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно із довідкою Апеляційного суду Полтавської області № 01-46/52/2020 від 25.02.2020 р. в розмірі 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФУ в Полтавській області № 916030815674 від 04.03.2021 р.; зобов'язано ГУПФУ в Полтавській області здійснити з 19.02.2020 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно із довідкою Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області № 01-46/50/2020 від 25.02.2020 р., виходячи з розрахунку 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за вирахуванням фактично виплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки суд першої інстанції безпідставно вийшов за вимоги позовних вимог позивачки, задовольняючи ті позовні вимоги, які нею не були заявлені в позові, оскільки відповідач при здійсненні перерахунку пенсії позивачки правомірно застосував 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Позивачка подала до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачкою рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог. Отже, в межах розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції надається правова оцінка висновку суду про задоволення позовних вимог, з яким суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що постановою Верховної Ради України "Про звільнення суддів" № 1515-VІІІ від 08.09.2016 р. та наказом Апеляційного суду Полтавської області № 07-09/56 від 15.09.2016 р. позивачку звільнено з посади судді Апеляційного суду Полтавської області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 20.08.2016 р. позивачці призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у розмірі 90% від заробітної плати.
Згідно із розрахунком відповідача, загальний страховий стаж позивачки становить 41 рік 2 місяці 21 день, у тому числі стаж роботи на посаді судді 29 років 2 місяці 25 днів, навчання у Вищому навчальному заході, а саме 4 роки 9 місяців 23 дні.
25.02.2020 р. Ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області на ім'я ОСОБА_1 видано довідку вих. № 01-46/50/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. № 2-р/2020, згідно з якою станом на 18.02.2020 р. суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 196537 грн., у тому числі: посадовий оклад - 115610 грн.; доплата за вислугу років - 69366 грн.; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн.; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 11561 грн.; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 0,00 грн.
26.02.2020 р. позивачка звернулася до ГУПФ в Полтавській області із заявою про здійснення їй перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 р. у справі №440/4125/20, яке набрало законної сили 21.12.2020 р., визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ в Полтавській області від 04.03.2020 р. № 105 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 р. № 01-46/50/2020 та зобов'язано ГУПФ в Полтавській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Ліквідації комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 р. № 01-46/50/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р. В іншій частині позовних вимог, зокрема в частині вимог щодо визначення відсоткової ставки розміру щомісячного довічного грошового утримання, відмовлено.
На виконання вищевказаного рішення суду ГУПФ в Полтавській області рішенням № 916030815674 від 04.03.2021 р. здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням 68% суддівської винагороди, з урахуванням 68% суддівської винагороди, згідно якого розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 133645,16 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо здійснення з 19.02.2020 р. перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивачки необхідно визнати протиправним і скасувати рішення ГУПФ в Полтавській області від 04.03.2021 р. № 916030815674 та зобов'язати відповідача здійснити з 19.02.2020 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , згідно з довідкою Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 р. № 01-46/50/2020, виходячи з розрахунку 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, за вирахуванням фактично виплачених сум.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (в подальшому - Закон № 1402-VIII).
Пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIII, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частинами 3, 4 статті 142 Закону № 1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до частини 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 12.07.2018 р. № 2509-VIII статтю 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною 2, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Частиною 1 статті 2 Закону УРСР від 05.06.1981 р. № 2023-X «Про вибори районних (міських) народних судів Української РСР» (чинного на час обрання позивача на посаду судді) встановлено, що народним суддею і народним засідателем районного (міського) народного суду може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років.
Згідно із п. 31 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років), до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Крім того, статтею 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинною на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, було передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавством, яке діяло на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді та на момент набрання чинності Законом № 2453-VI, було передбачено право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.
Такий висновок підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21.12.2016 №1798-VIII, яким були внесені зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)".
Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що до стажу роботи на посаді судді позивачки, що дає право на обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу на посаді судді (29 років 2 місяці 25 днів), який відповідач врахував при обчисленні грошового утримання позивачки, необхідно врахувати половину строку навчання у вищому навчальному закладі (з 01.09.1981 р. по 23.06.1986 р., тобто, 2 роки 4 місяці 28 днів).
Тобто, стаж роботи позивачки на посаді судді в загальному розмірі складає 31 рік 07 місяців 23 дні, що надає їй право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 р. в розмірі 72% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50% за 20 років + 22% (2% х 11 років за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років).
Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки на підставі довідки Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25.02.2020 р. № 01-46/50/2020 з 19.02.2020 в розмірі лише 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (з урахуванням лише стажу роботи безпосередньо на посаді судді 29 років 2 місяці 25 днів), чим порушив вимоги ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, здійснюючи 19.02.2020 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідач діяв не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом №1402-VIII, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для ефективного захисту права позивачки, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, необхідно визнати протиправним і скасувати рішення ГУПФ в Полтавській області від 04.03.2021 р. № 916030815674, зобов'язавши відповідача здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно із довідкою Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області № 01-46/50/2020 від 25.02.2020 р., виходячи з розрахунку 72 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Згідно із ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. по справі № 440/8766/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін