Справа № 574/500/21
Провадження №2/574/34/2022
06 червня 2022 року м. Буринь
Буринський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Гука Т.Р.,
з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені,
ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, 3% річних, інфляційних витрат та пені, мотивуючи його тим, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошових коштів від 25 вересня 2018 року, відповідно до якого відповідачка отримала від позивача грошові кошти у сумі 200000 грн. та зобов'язалась повернути борг до 10.10.2019 року. На підтвердження укладання договору позики відповідачкою була написана та передана позивачу розписка про отримання коштів. Однак, у визначений договором строк відповідачка не виконала свої зобов'язання та суму боргу не повернула. На вимоги позивача виконати взяті на себе зобов'язання та повернути кошти, відповідачка не реагує.
З наведених підстав просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 291797 грн. 09 коп., з яких: 200000 грн. - сума основного боргу, 10816 грн. - 3% річних, 19802 грн. 91 коп. - інфляційні втрати, 61178 грн. 08 коп. - пеня, а також судові витрати по справі.
Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області Куцана В.М. від 31.08.2021 року було відкрито провадження у даній справі та призначено її до підготовчого судового засідання.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14.09.2021 року № 1978/0/15-21 суддю Куцана В.М. звільнено з посади судді Буринського районного суду Сумської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Відповідно до розпорядження керівника апарату Буринського районного суду Сумської області від 30.09.2021 року №115 проведено повторний автоматизований розподіл, згідно якого головуючим суддею для розгляду даної справи визначено суддю Гука Т.Р.
Ухвалою судді Буринського районного суду Сумської області Гука Т.Р. від 05.10.2021 року дану цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Буринського районного суду Сумської області від 25.11.2021 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з'явились.
Представник позивача ОСОБА_3 направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, в якому заявлені позовні вимоги він підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення судового розгляду не подала та правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалась.
З врахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе справу розглянути у відсутності сторін.
Оскільки сторони у судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 25 вересня 2019 року ОСОБА_2 написала розписку, за змістом якої, вона взяла в борг у ОСОБА_1 кошти в сумі 200000,00 грн. та зобов'язалась їх повернути до 10 жовтня 2019 року (а.с. 11).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками,у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормою ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16, від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів саме в борг.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
В свою чергу, позичальник має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
У постанові від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16-ц Верховний Суд зазначив, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, повинна містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням його повернення і дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем та відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту і достовірності документа, на підставі якого доводиться факт укладення договору позики та його умов.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Однак, жодних належних та достовірних доказів неотримування нею грошових коштів за договором позики від 25.09.2019 року або погашення заборгованості за вказаним договором відповідачка ОСОБА_2 суду не надала.
За змістом ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд України у постановах від 01 жовтня 2014 року у справі №6-113цс14 та від 30 березня 2016 року у справі № 6-2168цс15 висловив правові позиції та вказав на те, що за змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до розрахунку, проведеного позивачем, за період з 11.10.2019 року по 30.07.2021 року розмір інфляційних втрат за весь період прострочення становить 19802 грн. 91 коп., 3 % річних від простроченої суми - 10816 грн. та пеня - 61178 грн. 08 коп. (а.с. 6-9).
Правильності проведення вищевказаного розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми відповідачкою не спростовано.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки всієї суми боргу за договором позики від 25.09.2019 року, 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При вирішенні позовних вимог про стягнення пені за не своєчасне виконання зобов'язань, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Договором позики, укладеним між сторонами, не передбачено стягнення неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, позивач покликається на норми Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013 в аспекті конституційного звернення положення другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями статей 1, 3 цього закону потрібно розуміти так, що обмеження пені у грошових зобов'язаннях подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, поширюється на правовідносини, суб'єктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (підприємці).
Таким чином, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», оскільки згідно преамбули цього Закону, він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.
Відповідна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 761/26153/15-ц.
За наведеного, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 61178,08 грн. задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку договір позики укладено між двома фізичними особами, а не суб'єктами підприємницької діяльності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з вказаним позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 2918 грн., а тому на його користь необхідно стягнути з відповідачки пропорційно до задоволених позовних вимог (79,03%) судові витрати, понесені по сплаті судового збору, в сумі 2307 грн.
Керуючись ст. 525, 526, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. 10, 12, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 230618 (двісті тридцять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 91 коп., з яких: 200000 грн. - сума основного боргу, 10816 грн. - 3% річних, 19802 грн. 91 коп. - інфляційні втрати.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2307 (дві тисячі триста сім) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 06.06.2022 року.
Суддя Т.Р. Гук