Справа № 459/602/22
Провадження № 2/459/134/2022
(заочне)
06 червня 2022 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Мельникович М. В.
з участю секретаря Горощук А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Червонограді за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Управління активами», з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни, Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) державного виконавця Ключки Олени Ігорівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
24.03.2022 представник позивача - адвокат Сковронський Т. С. звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив визнати виконавчий напис, вчинений 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. та зареєстрований в реєстрі за №28617 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами»заборгованості у сумі 23098,01 грн. таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову послався на те, щоіз мобільного додатку «Дія» позивач дізналася про те, що вона являється боржником у виконавчому провадженні №68591671, відкритому державним виконавцем Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ключкою О. І. на підставі виконавчого напису нотаріуса, який було вчинено на підставі кредитного договору №SAMDN50OTC001516572 від 22.08.2012, укладеного із АТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ТзОВ «Фінансова компанія Управління активами»), який не посвідчувався нотаріусом. Позивач стверджує, що жодних листів, розрахунків суми заборгованості чи інших вимог, в тому числі щодо стягнення заборгованості в безспірному порядку, від відповідача він не отримував. Зазначає про те, що відповідач нотаріусу подав документи, які вказують на те, що заборгованість не є безспірною. Вважає, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому просить визнати його таким, що не підлягає виконанню. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Ухвалою від 28.03.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд на 03.05.2022 з повідомленням учасників.
19.04.2022 представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надано письмові пояснення на позовну заяву, в яких вказано, що на виконанні у ДВС перебуває виконавче провадження АСВП №68591671 щодо примусового виконання виконавчого напису №28617 від 22.12.2021 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаірального округу Солонець Т. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» коштів в сумі 23 098,01 грн. Вказав, що державним виконавцем було вжито всіх заходів щодо примусового виконання виконавчого документа з дотриманням законодавства. До матеріалів пояснень долучив копії винесених державним виконавцем документів. Також подав клопотання в якому просив справу роглядати у відсутності державного виконавця.
03.05.2022 рогляд справи було відкладено за клопотанням представника позивача у зв'язку із неявкою відповідача на 27.05.2022
27.05.2022 учасники у судове засідання не з'явилися.
Представник позивача подав клопотання про розгляд справи у відсутності сторони позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив позов задовольнити. Додатково просив стягнути витрати на правову допомогу і надав підтверджуючі документи.
Представник відповідача у судові засідання, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву представником відповідача подано не було.
Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. у судові засіданняне з'явився, хоча суд належним чином повідомляв його про розгляд даної справи. Заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не подавав, про причини неявки суд не повідомив.
Представник Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подав клопотання про слухання справи у його відсутності.
Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та третіх осіб, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів для розгляду справи по суті.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Частиною 1 ст.280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, суд ухвалив здійснити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
22.12.2021приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за № 28617, яким було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», що є правонаступником усіх прав та обов'язків на підставі договору факторингу № РВ-2021-26/10 від 26.10.2021 АТ КБ «Приватбанк», заборгованості за кредитним договором №SAMDN50OTC001516572 від 22.08.2012 (а. с. 8).
Із даного виконавчого напису вбачається, що кредитний договір №SAMDN50OTC001516572 від 22.08.2012 посвідчений нотаріально не був.
В даному виконавчому написі вказано прізвище особи боржника - ОСОБА_1 та вказано номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 та місце реєстрації АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Однак, як вбачається з копії паспорта позивачки - ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7).
Із копії Картки платника податків видно, що ОСОБА_1 присвоєно РНОКПП НОМЕР_1 (а. с. 7).
Таким чином, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. було допущено описку в прізвищі боржника та помилково вказано « ОСОБА_1 » замість вірного « ОСОБА_1 ».
11.02.2022 державним виконавцем Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ключкою. О. І. на підставі виконавчого напису № 28617 від 22.12.2021 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 68591671 про стягнення з позивача в користь ТзОВ «Фінансова компанія управління активами»заборгованості (а. с. 9-10).
11.02.2022 державним виконавцем була винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору (а.с. 28, 29).
11.02.2022 державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника (а.с. 31).
З матеріалів справи видно, що кредитний договір не був нотаріального посвідчений, відповідачем протилежного не доведено.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон) порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в ЗУ «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно з яким визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року набрала законної сили, тим самим встановивши обов'язок для стягувача для одержання виконавчого напису надавати нотаріусу документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Судом встановлено, що оскаржений виконавчий напис, вчинений нотаріусом 08 січня 2022 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Відповідно до даного виконавчого напису позивач є боржником за кредитним договором №SAMDN50OTC001516572 від 22.08.2012, укладеним між АТ КБ «Приватбанк», право вимоги за яким було відступлено до нового кредитора - ТзОВ «Фінансова компанія управління активами».
Вищевказаний кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису не був посвідчений нотаріально, а тому наявні підстави для визнання такого виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису.
Таким чином, нотаріус в день вчинення виконавчого напису 22.12.2021 керувався пунктом Переліку, який був незаконним та нечинним. Отже нотаріус повинен був відмовити стягувачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм ЗУ «Про нотаріат».
Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.
Відповідач ТзОВ «Фінансова компанія управління активами» не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростували вищевказані обставини, які були встановлені судом.
Порушення нотаріусом Порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому суд вважає, що немає необхідності давати оцінку іншим доводам позивача, що узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду , право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
З огляду на вищевикладені факти й міркування, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ТзОВ «Фінансова компанія управління активами»є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Таких висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача просив стягнути з відповідача у користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн., а також сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заявив розмірі 992,40 грн.
Розмір витрат на правову допомогу підтвердив такими документами: 1) договором про надання правової №14 від 23.02.2022 (а. с. 51-53); 2) додатком №1 до договору про надання правової допомоги від 23.02.2022 (а. с. 54); 3) ордером на надання правничої (правової) допомоги від 23.02.2022 (а. с. 11); 4) копією платіжного доручення № 85244894814 від 23.02.2022 на суму 5000,00 грн. та копією виписки АТ Райффайзен Банк» (а. с. 55, 56).
Такі документи є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт понесення позивачем витрат, що пов'язані з правничою допомогою адвоката. Розмір таких витрат співрозмірний з обсягом та часом, об'єктивно необхідним для надання даних послуг в межах цієї справи.
При цьому, відповідач жодного клопотання про зменшення відповідних витрат не заявляв.
За наведених обставин та міркувань, а також за правилами ч. 2 ст. 137, ст. 141 ЦПК України судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877, м. Ірпінь, вул. Стельмаха 9а, офіс 203, Київської області, 08200), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна (вул. Введенська, 7/9 в м. Києві, 04071), державний виконавець Червоноградського відділу державної виконавчої служби у Червоноградському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Ключка Олена Ігорівна (вул. Мазепи,16 в м. Червонограді, Червоноградського району Львівської області) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за № 28617 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором №SAMDN50OTC001516572 від 22.08.2012 в сумі 23098,01 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877, м. Ірпінь, вул. Стельмаха 9а, офіс 203, Київської області, 08200) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. та 5 000 (п'ять тисяч) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач та третя особа може оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 06.06.2022.
Суддя: М. В. Мельникович