"07" червня 2022 р.
м. Київ
справа № 755/4348/22
провадження № 2/755/3916/22
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» про визнання права власності на частку у спільному майні, визнання незаконним рішення загальних зборів, скасування запису про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння,
До Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» про визнання права власності на частку у спільному майні, визнання незаконним рішення загальних зборів, скасування запису про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього Цивільний процесуальний кодекс України покладає на суд обов'язок, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, суд дійшов до наступного висновку.
Як убачається із змісту позовної заяви, предмет спору становлять вимоги, відповідно до яких ОСОБА_1 просить суд: визнати за нею право власності на частку розміром 49,9996% у статутному капіталі ТОВ «Лисичанський пивоварний завод»; визнати недійсними Рішення загальних зборів ТОВ «Лисичанський пивоварний завод», оформлені протоколом № 12 від 08.08.2012 року; скасувати запис № 13811050001001642, вчинений 16.08.2013 року Державним реєстратором Лисичанської міської ради Луганської області Власенко О.В. про державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «Лисичанський пивоварний завод» та реєстрацію зміни складу засновників Товариства; витребувати з незаконного володіння частку, розміром 49,9996% у статутному капіталі ТОВ «Лисичанський пивоварний завод».
Крім того, відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 Цивільного процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Згідно з частиною четвертою статті 188 Цивільного процесуального кодексу України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 26 січня 2022 року у аналогічній справі № 522/8510/18-ц звернув увагу на те, що : «у цій справі позивачка у позові об'єднала вимоги щодо поділу майна подружжя одночасно з вимогами, які випливають із необхідності застосування норм ГПК України, ГК України та Закону України «Про господарські товариства». Згідно з частиною четвертою статті 188 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Іншого законом не встановлено. При новому розгляді справи суду слід врахувати вищенаведене, а також звернути увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, провадження № 12-71гс20, зокрема, щодо юрисдикційності правовідносин.»
Так, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, заява повертається у випадку порушення правила об'єднання позовних вимог.
Разом з тим, вивчивши матеріали поданої позовної заяви, судом встановлено фактичне об'єднання позивачем ОСОБА_1 позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, зокрема, об'єднано вимоги про поділ спільного майна подружжя, які підлягають розгляду за нормами ЦПК, ЦК, та позовні вимоги які випливають із необхідності застосування норм ГПК України, ГК України та Закону України «Про господарські товариства», - що є порушенням правила об'єднання позовних вимог, що має наслідком повернення позовної заяви позивачу у порядку п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
З огляду на вищевикладені порушення, а саме: порушення позивачем правила об'єднання позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав, процесуальним наслідком яких є повернення заяви позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями19, 20, 44, 185, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Лисичанський пивоварний завод» про визнання права власності на частку у спільному майні, визнання незаконним рішення загальних зборів, скасування запису про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.
Суддя: В.І. Галаган