Справа № 755/99/22
"06" червня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, -
04.01.2022 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору, у якому просить визнати недійсним кредитний договір №3045914886-486070 від 06.10.2021 року.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 06.10.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №3045914886-486070 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 6000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.2. кредитного договору, тип кредиту - споживчий кредит. Пунктом 1.3.2. кредитного договору визначені проценти за користування кредитом: 3354 грн., які нараховуються за ставкою 2,15 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. В пункті 2.1. кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 25 днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. У випадку повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування ним, нарахованих згідно з п. 3.5., протягом двох днів після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в пункті 2.1. цього договору, пеня нарахована згідно п. 3.6. Договору (2,2% в день), оплаті не підлягає. У всіх інших випадках, пеня підлягає сплаті на умовах, визначених у цьому Договорі (п. 6.3. Кредитного договору). Позивачка вважає, що при укладенні вищевказаного кредитного договору порушено її права як споживача, згідно з нормами ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим, позивачкою у досудовому порядку неодноразово направлялись листи про припинення порушень з боку відповідача, проте, такі вимоги були залишені без задоволення, а тому позивачка змушена була звернутись до суду. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15, 23 цього Закону. Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахування відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Позивачка вказує, що відповідно до п. 8.7. Кредитного договору вона начебто підтверджує, що: до укладення цього договору отримав від Позикодавця інформацію, що визначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; повідомлений про свої права згідно статті 11 Закону України «Про захист споживачів»; повідомлений про свої права згідно статті 8 Закону України «Про захист персональних даних»; інформація надана Позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує вірне розуміння позивачкою суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Проте, позивачка стверджує, що фактично працівники відповідача при видачі кредитних коштів, не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та ризиками, що передбачено ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», як і ні де про це позивачка не ставила свій підпис. Поряд з цим відповідно до п. 9.4. Кредитного договору позивачка підписанням цього договору підтверджує, що начебто ознайомлена, повністю розуміє, зобов'язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «КОШЕЛЬОК», які регламентують порядок надання грошових коштів у позику фізичним особам, текст яких розміщено на Сайті Позикодавця. При цьому, позивачка стверджує, що працівники фінансової установи також не надали їй і вищезазначені Правила, і з їх текстом позивачка ознайомлена не була, як і не знайшла позивачка вищевказані Правила і на сайті товариства. Позивачка вважає, що відповідач, скориставшись її необізнаністю, навмисно не дотримав та грубо порушив імперативні вимоги діючого законодавства України, які визначені та встановлені Законом, що є істотними і необхідними для даного виду договорів, зокрема він не надав позивачу повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладання договору про надання споживчого кредиту. Відповідно до правил ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Вимогами ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2 ст. 627 ЦК України). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ч. 3 ст. 1054 ЦК України). Таким чином, виконання вимоги ч. 2 статті 11 Закону України «Про захист споживачів» в їх сукупності - є обов'язком для фінансової установи, визначеним законом, в свою чергу являється істотною передумовою укладання кредитного договору, адже неналежне інформування позичальника може вплинути на його рішення про придбання або не придбання послуги з надання кредиту. Поряд з цим, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа до укладання з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами. Також згідно ч.ч. 3, 4 ст. 12 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Позивачка вказує, що відповідно до п. 7.5. Кредитного договору вона начебто підтверджує, що до укладення цього договору отримав від Позикодавця інформацію, що визначена в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». При цьому позивачка стверджує, що їй, як споживачу, не була надана ця інформація, яка стосується суті наданих Кредитором фінансових послуг, а отже відсутнє і будь-яке письмове підтвердження про ознайомлення її з вищенаведеною інформацією та взагалі з усіма умовами кредитного договору, так як Правила надання грошових коштів у вигляді позики до договору їй не надавалися. Згідно з ч. 2 п. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Позивачка вказує, що не мала можливості детально ознайомитися з умовами та правилами кредитування перед укладанням Кредитного договору. Позивачці повинен був бути наданий час і можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Як виявилося пізніше у Кредитному договорі міститься безліч умов, що регулюються законодавством, з яким позивачка ніколи в житті не зустрічалася та який укладений на не вигідних для позивачки умовах. Позивачка здійснюючи оформлення кредиту через інтернет за 15 хвилинний проміжок часу, не мала можливості об'єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які вона отримає в результаті укладання даної угоди. З врахуванням наведеного, позивачка при укладенні Кредитного договору через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність не могла у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності так як не було належним чином детально роз'яснено працівниками Фінансової установи їх умови. Недотримання та невиконання відповідачем імперативних вимог Закону, встановлених ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» є підставою згідно ст. 215 ЦК України, для визнання даного договору недійсним, в зв'язку з недотриманням відповідачем норм законодавства, щодо істотних умов договору, які є необхідними для його укладання. Пунктом 1.3.2. Кредитного договору визначені проценти за користування кредитом 3354 грн., які нараховуються за ставкою 2,15 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. В пункті 2.1. Кредитного договору встановлено, що кредит надається строком на 25 днів, початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця. Отже за користування позикою в розмірі 6000 грн, протягом 25 днів позивачка відповідно до умов кредитного договору сплачує кредитору з розрахунку: 6000 х (2,15 х 365)%/365 х 25 = 3354,00 грн. Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», не справедливими є зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. У випадку повернення суми кредиту та сплати процентів за користування ним, нарахованих згідно з п. 3.5., протягом двох днів після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 2.1 цього договору, пеня нарахована згідно п. 3.6. договору (2,2% в день), оплаті не підлягає. У всіх інших випадках, пеня підлягає сплаті на умовах, визначених у цьому договорі (п. 6.3. кредитного договору). Таким чином, відповідно до п. 6.3. кредитного договору за 30 днів прострочення користування коштами позивачка повинна заплатити 3960,00 грн. 6000 х (2,2 х 365)%/365 х 30 = 3960,00 грн. Отже, сума компенсації на рівні 3960 грн. становить 65%, що відповідно до ч. 5 п. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою. Позивачка вважає несправедливою встановленою договором вимоги щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (пені) (понад 50% вартості продукції (послуг) у разі невиконання позивачкою зобов'язань за договором, а тому вважає, що є всі підстави для визнання п. 1.3.2. та п. 6.3. Договору недійсними. Метою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», як сказано в його преамбулі, є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір повинен містити - порядок зміни і припинення дії договору. Проте, фактично договір укладено без строку договору та порядку його припинення. Поряд з цим, якщо аналізувати текст договору, вбачається, що договір не містить умов відповідальності відповідача, зокрема, і в розділі договору під назвою «Відповідальність сторін». Але згідно п. 9 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір повинен містити: права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. При цьому, питання щодо порядку та підстав визнання правочину недійсним врегульовані нормами ЦК України, зокрема ст.ст. 215 та 203 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, в даному випадку ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Тому відсутність у кредитному договорі умови про припинення дії договору, про відповідальність відповідача є підставою для визнання такого договору недійсним. Позивачка вказує, що відповідно до п. 9.8. Кредитного договору вона начебто підтверджую, що: повідомлена про свої права відповідно ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних»; повідомлена про мету обробки Кредитодавцем персональних даних Позичальника; надала згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань Позичальника перед Кредитодавцем на підставі цього договору, Кредитодавець має право передати Персональні дані Позичальника третім особам для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення Заборгованості за Договором, пені, збитків та застосування інших засобів впливу правового характеру; надала згоду, виступаючи в якості суб'єкта персональних даних і суб'єкта кредитної історії, на передачу своїх персональних даних в бюро кредитних історій, на отримання та їх обробку з метою оцінки фінансового стану Заявника та його спроможності виконати зобов'язання за цим договором, а також захисту прав та інтересів Кредитодавця. Позивачка вважає, що даний пункт договору є незаконним та суперечить абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних» з огляду на наступне. Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про захист персональних даних», згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки. Поряд із цим, за ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Так, відповідно до ст. 11 ЗУ «Про інформацію» забороняється збирання відомостей про особистість без її попередньої згоди, за виключенням випадків, передбачених законом. Також згідно п. 6 ст. 6 ЗУ «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Поряд з цим, відповідно до абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних», згідно яких особа має право пред'являти вмотивовану вимогу із запереченням проти обробки своїх персональних даних та відкликати згоду на обробку персональних даних. Позивач вказує, що надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у сенсі ст. 202 ЦК України. В той же час статтею 214 ЦК України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Отже, у володільця персональних даних після отримання відкликання згоди суб'єкта персональних даних більше не існує правових підстав для зберігання персональних даних, якщо строки зберігання таких даних не визначені законодавством (стаття 15 Закону). На думку позивача, її позбавлено права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, так як у п. 9.8. Договору встановлено її безстроковість, що є порушенням закону та підставою для визнання такого пункту недійсним. Позивачка вказує, що таким чином при укладанні договору було порушено ряд норм встановлених ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про споживче кредитування», а тому є всі підстави для визнання його судом недійсним в цілому.
Ухвалою суду від 11.01.2022 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 15.02.2022 року отримав копію ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами, однак у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 06.10.2021 року між позивачем та відповідачем був укладений договір №3045914886-486070 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. За змістом вказаного договору:
- п. 1.1., кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у сумі 6000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором;
- п. 1.2., тип кредиту - споживчий кредит;
- п. 1.3.2., проценти за користування кредитом: 3354 грн., які нараховуються за ставкою 2,15 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом;
- п. 2.1., кредит надається строком на 25 (двадцять п'ять діб) днів, (далі - «Лояльний період») початком якого є дата підписання Договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок Кредитодавця;
- п. 3.4., відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону Украі?ни "Про захист прав споживачів" сукупна вартість кредиту для Позичальника (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсотковоі? (процентноі?) ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання Позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 9354 грн., або 156% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 3354 грн., або 56% від суми кредиту;
- п. 3.10., у разі порушення Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення суми Кредиту та/або процентів за користування ним, Кредитодавець має право нараховувати Позичальнику пеню у розмірі до 2-х % (двох відсотків) від залишку суми Кредиту за кожний день прострочення повернення Заборгованості, починаючи з першого дня порушення до дня повного погашення Заборгованості за Кредитом;
- п. 5.1., при укладанні цього Договору Позичальник підтверджує що:
5.1.1. він є повністю дієздатним та щодо нього немає рішень судів (які набрали законноі? сили та не скасовані іншими рішеннями) про обмеження и?ого у дієздатності чи визнання недієздатним, а також и?ому невідомо про розгляд судами справ з вказаним вимогами;
5.1.2. и?ого волевиявлення є вільним та відповідає и?ого внутрішніи? волі;
5.1.3. він не перебуває під впливом тяжкоі? для нього обставини, що змушує и?ого укласти цеи? Договір;
5.1.4. він чітко усвідомлює всі умови цього Договору та не перебуває під впливом помилки чи обману;
5.1.5. він вважає умови цього Договору вигідними для себе;
- п. 6.1., сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства Украі?ни;
- п. 6.3., у випадку повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування ним, нарахованих згідно з пунктом 3.5, протягом двох днів після закінчення строку надання Кредиту, визначеного в пункті 2.1 цього Договору, пеня нарахована згідно пункту 3.6 Договору, оплаті не підлягає. У всіх інших випадках, пеня підлягає сплаті на умовах, визначених у цьому Договорі;
- п. 6.4., закінчення строку надання Кредиту не звільняє Сторони від відповідальності за порушення умов Договору;
- п. 8.1., внесення змін та/або доповнень до цього Договору можливе тільки за попередньою письмовою згодою Сторін, що стають невід'ємною частиною цього Договору;
- п. 8.2., дія Договору припиняється:
8.2.1. погашенням Позичальником кредиту, відповідно до умов Договору;
8.2.2. за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткового Договору;
8.2.3. у випадку дострокового розірвання Договору у порядку, визначеному умовами Договору;
8.2.4. в інших випадках, що передбачені законодавством України.
- п. 8.3., договір може бути достроково розірваний:
8.3.1. у судовому порядку: за позовом Кредитодавця у зв'язку з невиконанням Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором та/або за іншими підставами визначеними законодавством України; за позовом Позичальника виключно за умови сплати заборгованості Договором у повному об'ємі; в інших випадках, передбачених законодавством України;
- п. 8.4., цей Договір може бути достроково розірвано за спільною згодою Сторін. Одностороннє розірвання цього Договору не допускається;
- п. 8.6., закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за и?ого порушення, яке мало місце під час діі? договору (відповідно до ст.631 ЦК України);
- п. 8.7., позичальник підтверджує, що:
отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другіи? статті 12 Закону Украі?ни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
повідомлении? про своі? права відповідно до статті 8 Закону Украі?ни «Про захист персональних даних»;
інформація, надана Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансовоі? послуги без нав'язування і?і? придбання;
повідомлении? про мету обробки Кредитодавцем персональних даних Позичальника (будь-яка інформація про фізичну особу, в тому числі, але не виключно, інформація щодо: прізвища, імені, по батькові, інформаціі?, яка зазначена в паспорті (або іншому документі, що посвідчує особу), реєстраціи?ного номеру обліковоі? картки платника податків, громадянства, місця проживання або перебування, місця роботи, посади, номерів контактних телефонів/факсів, дані про платоспроможність Позичальника, у тому числі, про належність и?ому на праві власності маи?на, про розмір доходів, адреси електронноі? пошти тощо (надалі - «Персональні дані»), а саме: з метою оцінки фінансового стану Позичальника та и?ого спроможності виконати зобов'язання за Договором, а також захисту своі?х прав та інтересів;
надав згоду, виступаючи в якості суб'єкта персональних даних і суб'єкта кредитноі? історіі?, на передачу своі?х персональних даних в бюро кредитних історій, на отримання та і?х обробку з метою оцінки фінансового стану Заявника та и?ого спроможності виконати зобов'язання за цим Договором, а також захисту прав та інтересів Кредитодавця;
отримав від Кредитодавця повну і достовірну інформацію про особу Кредитодавця та місцезнаходження, а також умови отримання кредиту;
- п. 8.9., підписуючи цей Договір Позичальник надає свою згоду Кредитодавцю, та будь-якій особі, яка в подальшому набуде права вимоги за цим Договором, на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього Договору, визначеного ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій»;
- п. 8.10., з метою укладення та виконання умов Договору, забезпечення та реалізації прав Сторін, Позичальник надає згоду на створення, зберігання, використання фото- та/або відеоматеріалів із зображенням Позичальника, що були отримані Позикодавцем до та/або під час та/або після укладення цього Договору;
- п. 9.1., цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму;
- п. 9.2., цеи? Договір вступає в силу з моменту підписання и?ого Сторонами та діє до повного виконання Сторонами власних обов'язків за цим Договором;
- п. 9.4., невід'ємною частиною цього Договору є «Правила надання позики на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок». Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких знаходиться на Сайті Кредитодавця: https://koshelok.net.;
- п. 9.8., Позичальник підтверджує, що:
отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій? статті 12 Закону Украі?ни «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»;
повідомлений? про своі? права відповідно до статті 8 Закону Украі?ни «Про захист персональних даних»;
інформація, надана Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансовоі? послуги без нав'язування і?і? придбання;
повідомлении? про мету обробки Кредитодавцем персональних даних Позичальника (будь-яка інформація про фізичну особу, в тому числі, але не виключно, інформація щодо: прізвища, імені, по батькові, інформаціі?, яка зазначена в паспорті (або іншому документі, що посвідчує особу), реєстраціи?ного номеру обліковоі? картки платника податків, громадянства, місця проживання або перебування, місця роботи, посади, номерів контактних телефонів/факсів, дані про платоспроможність Позичальника, у тому числі, про належність и?ому на праві власності маи?на, про розмір доходів, адреси електронноі? пошти тощо (надалі - «Персональні дані»), а саме: з метою оцінки фінансового стану Позичальника та и?ого спроможності виконати зобов'язання за Договором, а також захисту своі?х прав та інтересів;
надав згоду, виступаючи в якості суб'єкта персональних даних і суб'єкта кредитноі? історіі?, на передачу своі?х персональних даних в бюро кредитних історій, на отримання та і?х обробку з метою оцінки фінансового стану Заявника та и?ого спроможності виконати зобов'язання за цим Договором, а також захисту прав та інтересів Кредитодавця;
отримав від Кредитодавця повну і достовірну інформацію про особу Кредитодавця та місцезнаходження, а також умови отримання кредиту;
- п. 9.10., підписуючи цей Договір Позичальник надає свою згоду Кредитодавцю, та будь-якій особі, яка в подальшому набуде права вимоги за цим Договором, на доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього Договору, визначеного ЗУ «Про організацію формування та обігу кредитних історій».
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст.ст. 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".
Вбачається, що позивач обґрунтовуючи свої вимоги використав редакцію наведеної норми закону, яка не була чинною станом на час укладення між сторонами спірного договору.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування», цей Закон, крім положень щодо врегулювання простроченої заборгованості, пункту 9 частини третьої статті 9, пункту 15 частини першої та частини другої статті 12 цього Закону, не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця.
Поряд із цим, згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування», до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої - сьомої, абзацу другого частини десятої та частини дванадцятої статті 9, частини шостої статті 14, статті 19 та частини другої статті 21 цього Закону, а також положення щодо врегулювання простроченої заборгованості.
Вбачається, що розмір кредиту за укладеним між сторонами договором дорівнює розміру мінімальної заробітної плати встановленої на день укладання договору (6000,00 грн.), отже не перевищує такого розміру.
Ураховуючи встановлені ч. 4 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування» виключення, для цілей застосування положень ст. 9 зазначеного закону до наявного спору її редакція має наступний вигляд: « 1. Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. 8. Кредитодавець на власний вибір розміщує для зацікавлених осіб у приміщеннях, де здійснюється обслуговування клієнтів, інформацію в письмовому вигляді про тарифи та умови, на яких він надає споживчі кредити, та/або розміщує таку інформацію на своєму офіційному веб-сайті. 9. На вимогу споживача кредитодавець зобов'язаний безоплатно надати йому копію проекту договору про споживчий кредит у паперовому або електронному вигляді (за вибором споживача). Це положення не застосовується, якщо кредитодавець на момент вимоги має підстави не продовжувати або не бажає продовжувати процес укладення договору про споживчий кредит із споживачем. 10. Кредитодавець до укладення договору про споживчий кредит на вимогу споживача надає йому пояснення з метою забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансового стану, зокрема шляхом роз'яснення інформації, що надається відповідно до частин другої та третьої цієї статті, істотних характеристик запропонованих послуг та наслідків для споживача, зокрема у разі невиконання ним зобов'язань за таким договором. 11. Вимоги щодо надання інформації, встановлені у частинах першій - дев'ятій цієї статті, поширюються також на кредитних посередників, у разі якщо споживач звернувся до них».
Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відносини, що виникають у зв'язку із захистом прав споживачів фінансових послуг, регулюються законодавством про захист прав споживачів з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту.
За змістом ч.ч. 2, 3, 4 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб'єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов'язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства. Інформація, що надається клієнту, повинна забезпечувати правильне розуміння суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Фінансова установа під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід'ємними і непорушними. Суб'єкт персональних даних має право: 1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом; 2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані; 3) на доступ до своїх персональних даних; 4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних; 5) пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; 6) пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; 7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; 8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду; 9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних; 10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди; 11) відкликати згоду на обробку персональних даних; 12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних; 13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заперечуючи проти отримання позивачем передбаченої законодавством інформації, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження таких заперечень у розумінні положень ст.ст. 76-80 ЦПК України, при цьому, підписавши спірний договір позивачка підтвердила отримання необхідної інформації.
Не відповідають дійсності посилання позивача на те, що на сайті відповідача відсутні Правила надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «КОШЕЛЬОК», оскільки при розгляді справи судом оглянуто Інтернет-сайт ТОВ «КОШЕЛЬОК і наведені Правила містяться на цьому сайті в розділі «Юридична інформація», які затверджені наказом директора товариства №07/14/07/21 від 19.08.2021 року.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження посилань позивача про неможливість детально ознайомитись з умовами та правилами кредитування, що їй не був наданий необхідний для цього час і що за 15 хвилин вона не мала можливості оцінити умови кредитування. Підписанням договору позивачка підтвердила отримання нею інформації передбаченої законом, а також не була позбавлена можливості отримання інформації з веб-сайту відповідача попередньо до підписання договору, як це передбачено ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», і відповідно у часі для прийняття виваженого рішення обмежена не була.
Відповідно до положень п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
На думку суду, позивач безпідставно застосовує положення наведеної норми закону до встановленої договором суми процентів за користування кредитними коштами, адже у цій нормі мова йде про непропорційну компенсацію у разі порушення позичальником умов договору.
Частиною 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Поряд із цим, п. 3.10 спірного договору передбачений порядок нарахування пені і відповідно в залежності від строку прострочення повернення кредитних коштів, розмір пені може бути меншим від встановленого ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» розміру, або більшим. У другому випадку таке збільшення буде протирічити закону, однак наведене не є підставою для визнання вказаного пункту договору недійсним, а ураховуючи положення наведеної норми фінансова установа має зупинити нарахування пені при досягнення розміру подвійної суми, одержаної споживачем за договором кредиту.
Відповідно до п.п. 7, 8, 9 абз. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
За змістом ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Не відповідають дійсності посилання позивача на відсутність у договорі строку його дії, порядку зміни і припинення дії договору та відповідальності кредитодавця, адже строк надання кредиту передбачений п. 2.1., а п. 9.2. договору встановлено, що договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами власних обов'язків за цим договором.
Порядок зміни і припинення дії договору описаний у розділі 8 цього договору, а передбачене п. 6.1. кредитного договору положення про те, що сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства вказує на те, що відповідальність кредитодавця наступає у випадках встановлених, зокрема ЦК України та Законами України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Позивач вважає, що п. 9.8. кредитного договору порушує вимоги чинного законодавства, оскільки позбавляє позивачку права відізвати свою згоду на обробку персональних даних, адже цією умовою договору встановлено безстроковість такої згоди.
Поряд із цим, вказаним пунктом договору передбачено, що відповідач повідомлений про свої права відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» і умови вказаного пункту договору не містять посилань на безстроковість наданої згоди та не містять обмежень прав позивача, передбачених ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», у тому числі і щодо права пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних та права відкликати згоду на обробку персональних даних.
За наведених вище обставин суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову за його недоведеністю та необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 89, 141, 178, 258-260, 263-265, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 626, 627, 628, 631 ЦК України, Законами України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист персональних даних», суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.06.2022 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8а, код ЄДРПОУ 40842831).
Суддя -