ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 754/19162/21
провадження № 2/753/4184/22
"17" травня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С., розглянувши у підготовчому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення дій, які порушують право, шляхом визнання дій неправомірними, виселення та зняття з реєстрації,
У грудні 2021 р. акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі також - АТ КБ «Приватбанк», позивач) звернулося до Деснянського районного суду м. Києва з позовом, у якому просило припинити дії, які порушують його право іпотекодержателя, шляхом визнання дій ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач 1) щодо реєстрації у предметі іпотеки ОСОБА_2 (далі також - ОСОБА_2 , відповідач 2) неправомірними та вчиненими з порушенням умов законодавства, виселити та зняти з реєстрації ОСОБА_2 , який зареєстрований та/або проживає у предметі іпотеки - квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .
Вимоги позову мотивовані тим, що іпотекодавець ОСОБА_1 на порушення умов пункту 18.12. договору іпотеки від 27.04.2007, без згоди іпотекодавця АТ КБ «Приватбанк» зареєструвала у предметі іпотеки місце проживання ОСОБА_2 , реєстрація якого негативно відобразиться на ціні предмета іпотеки та буде перешкоджати його реалізації.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О. Б. від 20.12.2021 позовну заяву передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Дарницького районного суду м. Києва.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2022 справу розподілено на суддю Трусову Т. О.
Ухвалою від 23.02.2022 суд відкрив провадження за цим позовом та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 17.05.2022.
В підготовче засідання учасники справи не з'явилися, від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява, у якій вона просила закрити провадження у справі у зв'язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис про смерть № 22409.
За відомостями електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» та згідно з даними довідки про реєстрацію місця проживання особи реєстрація місця проживання ОСОБА_2 за адресою предмета іпотеки припинилася у зв'язку з його смертю.
Згідно з імперативними приписами пунктів 2, 7 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, якщо настала смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Норма щодо закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору є новелою ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, необхідність запровадження якої обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, на відміну від раніше чинної конституційної норми про те, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як роз'яснив Верховний Суд у низці своїх рішень, зокрема, у постановах від 03.05.2018 по справі № 404/251/17 та від 13.05.2020 по справі № 686/20582/19-ц, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті та, відповідно, здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд касаційної інстанції зазначив, що поняття юридичного спору має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
За змістом цивільного процесуального законодавства під предметом спору розуміється об'єкт спірних правовідносин, тобто благо, щодо якого виникає спір між позивачем та відповідачем.
Види об'єктів цивільних прав визначені у статті 177 ЦК України, з поміж інших до них віднесено майнові права.
Норма частини 1 статті 509 ЦК України визначає, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За загальними правилами, встановленими нормами статей 526, 530, 611, 629 цього Кодексу, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно статті 9 цього Закону іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, передавати предмет іпотеки в користування.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, та порядок реалізації цих прав визначав Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання місце проживання», а з 01.12.2021 ще й Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», за змістом положень яких реєстрація особи за певною адресою - це офіційне визнання і підтвердження державою місця проживання особи.
Конституція України гарантує право кожного на житло і при цьому проголошує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції).
У статті 7 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Сервітутне право членів сім'ї власника житла на користування житлом врегульоване нормами статті 405 ЦК України та статті 156 Житлового кодексу УРСР, за змістом яких члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство (стаття 64 Житлового кодексу УРСР), мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Стаття 25 ЦК України визначає, що цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті, а згідно з пунктом 6 частини 1 статті 406 цього Кодексу сервітут припиняється у разі смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.
Відповідно до положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Аналіз наведених законодавчих норм в їх системній сукупності дає підстави для висновку, що сервітутне право на користування житлом є невіддільним від носія таких прав, а відтак внаслідок смерті ОСОБА_2 подальше провадження у справі в частині заявлених до нього вимог неможливе і підлягає закриттю.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_2 та припинення на цій підставі його реєстрації за адресою предмета іпотеки також фактично припинився і спір між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 щодо порушення останньою умов договору іпотеки, що свідчить про відсутність предмета спору.
Керуючись пунктами 2, 7 частини 1 статті 255, статтями 256, 196-200 ЦПК України, суд
Закрити провадження у цивільній справі за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про припинення дій, які порушують право, шляхом визнання дій неправомірними, виселення та зняття з реєстрації.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: