Справа № 752/20081/17
Провадження № 2/752/184/22
Заочне Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
02 лютого 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Плахотнюк К.Г.,
за участі секретаря судового засідання Нікітенко А.М..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Шахплов» про повернення вартості безпідставно набутого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння,
02 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовними вимогами, які в подальшому уточнила, до відповідача ОСОБА_2 про повернення вартості безпідставно набутого майна та витребування майна із чужого незаконного володіння.
В обґрунтовування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що 12 листопада 2009 року за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 передала йому на реставрацію рояль, ринковою вартістю 126 235,00 грн. Передача роялю підтверджується розпискою від 12.11.2009 року. Після виконання реставраційних робіт рояль продовжив зберігатися у відповідача з метою подальшого продажу за ціною, встановленою власником. 10 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики у формі розписки, згідно з яким позивач передав відповідачу рояль для реалізації, а останній зобов'язувався розрахуватися з позивачем після його продажу, виплативши їй 10000 доларів США до 22 квітня 2012 року.
Проте, 28 листопада 2011 року відповідач, не повідомивши позивачку про свої дії, продав рояль власнику ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за ціною значно нижчою від ринкової, а саме за 47290,00 грн. Цими коштами розпорядився на власний розсуд, спричинивши їй матеріальну і моральну шкоду.
Таким чином позивачка просить стягнути з відповідача вартість проданого роялю у розмірі 122155,00 грн, з урахуванням отриманих нею 4080,00 грн, а також 10000 грн моральної шкоди.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 12 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків (а.с. 16).
Ухвалою від 14 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження (а.с. 30).
Відповідачу наданий строк для надання відзиву на позову заяву та всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.
У судовому засіданні, призначеному на 05.11.2019 сторони відсутні. Про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідача повідомлено шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Козенко І.В. заявила клопотання в якому просила витребувати додаткові докази щодо відповідача ОСОБА_2 , оскільки звернувшись самостійно до Головного УПФ у м. Києві та ДФС України відповіді не отримала.
Ухвалою від 05.11.2019 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Козенко І.В. про витребування доказів задоволено. У Головного управління Пенсійного Фонду України у м. Києві витребувано інформацію щодо перебування на пенсійному обліку та нарахування пенсії ОСОБА_2 ; у ДФС України витребувано інформацію про підприємницьку діяльність, стан рахунків та зареєстроване майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с. 100-101).
Справа призначена на 23.03.2020, 15.07.2020 не розглядалася у зв'язку з відсутністю в судовому засіданні учасників справи.
Сторона позивача надіслала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У підготовчому засіданні 25.01.2021 року сторони відсутні. Представник позивачки подала до суду заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ТОВ «Шахплов», яке є правонаступником ресторану «Ventura Lux» якому судовим рішенням Дарницького районного суду м. Києва було передано на відповідальне зберігання майно з приводу якого позивачкою відповідний спір.
Також, представником подано уточнюючу заяву про збільшення позовних вимог, у якій зазначено, що при визначені розміру заборгованості за первісним позовом не була врахована сума коштів за ремонт рояля, яка склала 11 000 грн, пеня у розмірі 98600 грн, інфляційні витрати у розмірі 6 370 грн, 3% річних - 6 589 грн. Моральну шкоду збільшено до 20 000 грн.
Відповідач правом подачі відзиву на позов не скористався, про дату, час, та місце підготовчого засідання належним чином повідомлений, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.
За відсутності відповідача у справі, суд позбавлений можливості з'ясувати питання щодо вирішення заявленого спору мирним шляхом.
Ухвалою від 25 січня 2021 року постановлено залучити до участі у справі № 752/20081/17 в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТОВ «Шахплов» (а.с. 143-144).
У підготовчому засіданні 01.07.2021 відповідач і третя особа відсутні.
Позивач і її представник - адвокат Козенко І.В. підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Суд оголосив перерву для з'ясування позивачем питання щодо правонаступництва ТОВ «Шахплов».
У вересні 2021 року представник позивачки подала клопотання в якому просила долучити до матеріалів справи лист Голосіївської РДА у м. Києві від 08.09.2021 року та відмовилась від позовних вимог в частині витребування майна з чужого незаконного володіння.
15 вересня 2021 року підготовче провадження за позовними вимогами ОСОБА_1 закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 02.02.2022 року учасники справи відсутні.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Козенко І.В. звернулася до суду з заявою про розгляд справи за її та позивачки відсутності, повідомила суд, що не заперечують проти ухвалення заочного рішення, заявлені позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
Відповідач та третя особа судову повістку та повідомлення про судове засідання, призначене на 02.02.2022 року в черговий раз не отримали, їх повернуто до суду з відміткою відділу зв'язку про причини повернення - за закінченням встановленого строку зберігання, адресат відсутній, що є підставою для висновку суду про належне повідомлення учасника справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, та ухвалити заочне рішення відповідно до правил ст. ст. 280-281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 12 листопада 2009 року за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 позивачка передала останньому на реставрацію рояль «C.J.QUANDT» Берлін вартістю 10 тис. євро, а також 11 тис. грн за реставраційні роботи, які відповідач зобов'язувався виконати, що підтверджується розпискою, підписаною ОСОБА_2 та його напарником ОСОБА_3 (а.с. 8).
В подальшому, коли ОСОБА_2 виконав свої обов'язки по реставрації, продовжив зберігати рояль у себе з метою пошуку покупця. 10 листопада 2011 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договір позики, згідно з яким відповідач зобов'язувався розрахуватися з нею у разі продажу рояль, виплативши їй 10 тис. доларів США (за згодою позивачки суму зменшено до 8 тис. доларів США). Суму за реалізацію рояля ОСОБА_2 мав виплачувати частинами з 10 грудня 2011 року по 22 квітня 2012 року. Це підтверджується власноручно написаною розпискою відповідача від 10 листопада 2011 року (а.с. 7).
Однак, відповідач, продавши 28 листопаді 2011 року рояль власнику ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у встановлений строк кошти не повернув.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка надала суду висновок спеціаліста від 28 квітня 2015 року, згідно з яким ринкова вартість рояля «C.J.QUANDT» з урахуванням зносу станом на 18 січня 2015 року складає 126 235 грн (а.с. 11-12).
Правилами статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до правил частин першої і другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено у частині першій статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами частин першої, другої статт 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до правил статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За частиною 2 статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статтей 598,599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Судом встановлено, що у встановлений строк відповідач грошові кошти позивачу не повернув, чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором позики; в порядку ст.1051 Цивільного кодексу України не заявляв вимог з приводу оспорювання договору позики, тому позивачем правомірно пред'явлено вимоги до відповідача про стягнення боргу за цим договором.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилами частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до правил частин першої, третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Уточнивши свої позовні вимоги позивачка просить стягнути з відповідача крім вартості проданого роялю у розмірі 122 155,00 грн, з урахуванням отриманих нею 4080,00 грн, також суму коштів за реставрацію рояля, яка складає 11 000 грн, пеню у розмірі 98600 грн, інфляційні витрати у розмірі 6 370 грн, 3% річних - 6 589 грн (а.с. 9, 136) .
Проаналізувавши матеріали справи та врахувавши те, що відповідач виконав всі реставраційні роботи музичного інструменту в повному обсязі і це не заперечується позивачкою, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
З огляду на викладене стягненню з відповідача на користь позивача підлягає тільки заборгованість за договором позики у сумі 122 155 грн. без покладення на відповідача обов'язку сплатити на користь позивачки штрафні санкції, оскільки судом встановлено, що між сторонами фвктично мали місце договірні відносини щодо реставрації належного на праві власності позивачці майна, після чого зі згоди позивачки майно зберігалося у відповідача для його реалізації. Неотримавши всю суму грошових коштів, від реалізації роялю, позивачка мала можливість витребувати належне їй майно, яке вироком Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2016 року, як речовий доказ було залишене на відповідальному зберіганні в роесторані «Ventura Lux», однак таким правом не скористалася, а просила стягнути з відповідача вартість цього ж майна, а також штрафні санкції нараховані на суму вартості цього ж майна.е на відповідальне зберігання було переданооднак не скористалася таким своїм правом
На час звернення позивачки до суду з боку відповідача не надано жодних доказів на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань щодо повернення суми боргу.
Щодо викладених доводів заподіяння позивачеві моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, зокрема нормами Цивільного кодексу України, які регулюються порядок відшкодування моральної шкоди та Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно із ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів.
З матеріалів справи вбачається, що переконливих доказів, які б обґрунтовували розмір завданої моральної шкоди позивачкою суду не надано, а тому позовні вимоги щодо стягнення 20000 грн задоволенню не підлягають.
З урахуванням задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1321,55 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 525, 526, 533, 610, 615, 611, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 76, 223, 258, 259, 260, 280-282 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Шахплов» про повернення вартості безпідставно набутого майна та витребування майна з чужого незаконного володіння, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) заборгованість в розмірі 122 155 (вісімсот тринадцять тисяч чотириста одну) гривню 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 . зареєстрованого за адресою - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1321 (одна тисяча триста двадцять одна) гривня 55 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя К.Г. Плахотнюк