Справа 953/3118/21
провадження № 2-п/752/35/22
03.06.2022 року Голосіївський районний суд м. Києва
в складі судді Чередніченко Н.П.
з участю секретаря Литвиненко Ю.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві заяву представника відповідача про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2021 року у цивільній справі № 953/3118/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про захист прав споживачів та стягнення матеріальної шкоди, -
В провадженні суду перебувала справа № 953/3118/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про захист прав споживачів та стягнення матеріальної шкоди.
В лютому 2022 року представник відповідача, не погоджуючись із заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києві від 01.10.2021 року у цивільній справі № 953/3118/21, яким позов було задоволено, звернувся до суду із заявою про його скасування та про поновлення строку на подання заяви про його перегляд, відповідно до якої сторона відповідача просила суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, визнавши причини його пропуску поважними, та скасувати заочне рішення у цивільній справі. В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалене судом заочне рішення у даній справі суперечить вимогам чинного закону, суд невірно застосував норми процесуального та матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що потягло за собою прийняття неправильного та необґрунтованого рішення у справі. Посилаючись на викладене, сторона відповідача вказує на наявність підстав для скасування заочного рішення у справі та призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Судом встановлено, що ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 26.08.2021 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін на 01.10.2021 року.
26.08.2021 року копію зазначеної ухвали судді було направлено відповідачу для відома, та отримано відповідачем 07.09.2021 року, про що свідчить поштове повідомлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач мав достатньо часу для подачі до суду відзиву на позов, однак, жодних документів від відповідача до суду не надходило.
З огляду на встановлені розумні строки розгляду, судом було розглянуто справу по суті пред'явлених позовних вимог, на підставі доказів, які містились в матеріалах справи та заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2021 року, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про захист прав споживачів та стягнення матеріальної шкоди, було задоволено. Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 90318 (дев'яносто тисяч триста вісімнадцять) грн. 00 коп., а також судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
Копію зазначеного рішення суду було направлено сторонам, однак, доказів належного отримання відповідачем копії рішення матеріали справи не містять.
В грудні 2021 року відповідач звернувся до Київського апеляційного суду м. Києва із апеляційною скаргою на зазначене заочне рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15.12.2021 року, було відмовлено відповідачу у прийнятті апеляційної скарги на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 01.10.2021 року.
10.01.2022 року справа надійшла до канцелярії Голосіївського районного суду м. Києва, та 03.02.2022 року до суду надійшла заява представника відповідача, в якій він просить визнати причин пропуску строку для подачі заяви поважними, та скасувати заочне рішення у даній справі.
Відповідно до частини третьої статті 284 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч. 4 ст. 284 ЦПК України).
Відповідач зазначає, що товариством було оскаржено рішення суду до суду апеляційної інстанції, у прийнятті апеляційної скарги було відмовлено з огляду на порушення порядку оскарження заочного рішення суду, а відтак строк на подачу заяви було пропущено із поважних причин.
З огляду на зазначені стороною відповідача обставини щодо пропуску строку, суд вважає за можливе задовольнити заяву сторони відповідача, поновивши, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Разом з тим, перевіряючи обґрунтованість вимог заяви в частині скасування заочного рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.
Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.
Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З матеріалів справи вбачається, що судом вживались заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи, та товариством завчасно було отримано ухвалу судді про відкриття провадження у справі та призначення судового розгляду.
Відповідач мав достатньо часу для подачі до суду відзиву на позов, однак, передбачених процесуальним законом дій відповідачем вчинено не було.
Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодження сторони відповідача із винесеним рішенням по суті та є обґрунтуванням апеляційної скарги.
Так, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішеннявід 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.
В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, судом вживались всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.
Зазначені відповідачем обставини в заяві не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, при фактичній відсутності сукупності підстав, які зазначені в частині першій ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.
Крім того, достатніх та переконливих доказів безпідставності позовних вимог до заяви долучено не було, а судом не встановлено.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування доводів позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява сторони відповідача в частині скасування заочного рішення є необґрунтованою та безпідставною, в зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -
Поновити відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» строк на подання заяви про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 953/3118/21.
В задоволенні заяви представника відповідача про перегляд та скасування заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 05.11.2019 року у цивільній справі № 953/3118/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» про захист прав споживачів та стягнення матеріальної шкоди, - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.П. Чередніченко