Справа №949/573/22
про залишення позовної заяви без руху
01 червня 2022 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Отупор К.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до 9 Прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України про визнання незаконним і скасування наказу про припинення трудового договору та звільнення і поновлення на раніше займаній посаді,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача 9 Прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України та просить:
- визнати незаконним та скасувати наказ начальника 9 Прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України полковника Квятковського Антона Борисовича від 28 лютого 2022 року №77-ОС про припинення трудового договору та звільнення його, машиніста (кочегара) котельні групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби "Переброди" (тип В) відділу прикордонної служби "Дубровиця" (тип В), за прогул (відсутність 17 лютого 2022 року на роботі більше трьох годин протягом робочої зміни) без поважних причин, 28 лютого 2022 року;
- зобов'язати начальника 9 Прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України поновити його на раніше займаній посаді машиніста (кочегара) котельні групи логістики відділення інспекторів прикордонної служби "Переброди" (тип В) відділу прикордонної служби "Дубровиця" (тип В), з дня незаконного звільнення;
- стягнути з відповідача на його користь усі понесені у цій справі судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 175 - 177 ЦПК України, а також вимогам ст. 95 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити в собі, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких сторони вступають між собою у спірні правовідносини.
Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову.
Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову).
Виклад обставин підстав позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
По суті, зміст позовних вимог - є відображенням прохальної частини позовної заяви.
Так, з першого пункту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ про припинення трудового договору та звільнення його за прогул.
Слід зауважити, що вирішальним фактором для визнання наказу незаконним та подальшого його скасування є спростування та доведення, що відсутня причина, яка послугувала видачі такого наказу. Тобто, у даному випадку позовна заява має містити обґрунтування поважності причин невиходу на роботу, які мають бути істотними, тобто такими, що перешкоджали явці на роботу. При цьому, кожна з таких причин має бути підтверджена відповідними документами.
Однак, позовна заява обґрунтована формально лише нормами законодавства без посилання на будь-які докази.
Суд звертає увагу позивача на те, що згідно положень ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, а норми ст. 83 ЦПК України покладають на позивача обов'язок подати докази разом з позовною заявою.
Законодавець у ч. 5 ст. 177 ЦПК України зобов'язав позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Водночас, за нормою ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Отже, предметом цього спору, зокрема, є наказ начальника 9 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про припинення трудового договору та звільнення ОСОБА_1 за прогул (відсутність 17 лютого 2022 року на роботі трьох годин протягом робочої зміни) від 28 лютого 2022 року №77-ОС.
Позивач при викладенні обставин зазначає, що про своє звільнення від 28 лютого 2022 року за п. 4 ст. 40 КЗпП України (прогул без поважних причин 17 лютого 2022 року) він дізнався 16 березня 2022 року, коли вийшов на роботу, а тому суду видається незрозумілим перебування (неперебування) позивача в період із 28.02.2022 року по 16 березня 2022 року на роботі.
Отже,за твердженням позивача, фактично він дізнався про порушення його права 16 березня 2022 року, проте, з цим позовом позивач звернувся до суду лише 27 травня 2022 року, мотивуючи це тим, що лише 28 березня 2022 року він звернувся до відповідача із заявою про надання йому вищевказаного наказу про звільнення, який був ним отриманий поштою 19 травня 2022 року.
Позивачем, на підтвердження зазначеного, надано копію конверту, який є неякісно виготовленим та нечитабельним у відображенні дати, на яку посилається позивач.
З огляду на це, позивачу необхідно обґрунтувати дотримання вказаних вище строків для звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення, оскільки є незрозумілим та непідтвердженим доказами період з 16 березня 2022 року (коли позивач фактично дізнався про своє звільнення) до 28 березня 2022 року (коли позивач звернувся із заявою про видачу наказу про звільнення).
З огляду на викладене, суд дійшов висновків про наявність пропуску позивачем місячного строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно ст. 234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Зі змісту ч. 1 ст. 127 ЦПК України вбачається, що пропущений процесуальний строк, у разі визнання причин його пропуску поважними, може бути поновлений судом за завою учасника справи.
Зазначена норма Закону чітко передбачає, що лише за заявою учасника справи пропущений процесуальний строк може бути поновлений, на підставі якої, у відповідності до частин 6 та 8 ст. 127 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про поновлення або відмову у поновленні або продовженні процесуального строку.
Вищевказані недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до судового розгляду.
Відтак позивачу необхідно виправити вищевказані недоліки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 року та "Круз проти Польщі" від 19 червня 2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Зважаючи на вищевикладене, позивачу необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого законодавства.
За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п'ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.185 ЦПК України,
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до 9 Прикордонного загону імені Січових Стрільців Державної прикордонної служби України про визнання незаконним і скасування наказу про припинення трудового договору та звільнення і поновлення на раніше займаній посаді та надати позивачу для усунення вищевказаних недоліків п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Отупор К.М.