Справа № 559/1204/22
Провадження № 1-кп/559/164/2022
"07" червня 2022 р. м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
особи, стосовно якої вирішується питання про застосування
примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
представника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно клопотання прокурора Дубенської окружної прокуратури про застосування примусових заходів медичного характеру
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю смт. Смига, Дубенського району, Рівненської області, зареєстрованому та фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимий,
встановив:
прокурор Дубенської окружної прокуратури звернувся до суду із клопотанням про застосування до ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Встановлено, що ОСОБА_4 10.01.2022 близько 13:00 год, перебуваючи в коридорі загального користування біля квартири АДРЕСА_2 , шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав бувший у використанні автоклав, що був залишений в шафі у вказаному коридорі та який належить потерпілій ОСОБА_7 , чим спричинив майнову шкоду на суму 1726,67 грн.
ОСОБА_4 у судовому засіданні вказав, що не пам'ятає самої події через перенесені інсульти у 2010 році та готовий лікуватися, тому що знає про наявні проблеми з психікою. Визнає вину у вчиненому.
Потерпіла в судовому засіданні вказала, що зі своїм чоловіком спланували робити ремонт у кухні, та останній пішов на коридок подивитися у шафі щітки для покраски. В цій шафі був схований у коропці автоклав. Однак, чоловік прийшов до квартири і повідомив їй, що автоклава нема на місці, а є лише коробка з нього. Потерпіла відразу запідозрила ОСОБА_4 , так як тільки він неодноразово ходив біля цієї шафи. Тому, після виклику поліції, останні знайшли цей автоклав у підвалі баби ОСОБА_4 , з якою останній проживає однією сім'єю. При цьому ОСОБА_4 повідомив працівникам поліції точний час крадіжки такого автоклава. Вважає, що ОСОБА_4 необхідно обов'язково лікувати.
В судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_8 та представник ОСОБА_6 клопотання підтримали та вказали, що наявні підстави для застосування амбулатоного лікування.
Розглядаючи вказане клопотання, суд виходить із положень ст.ст. 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».
Статтею 513 КПК України імперативно передбачено, що під час постановлення ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує, чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення, чи вчинено це діяння певною особою; чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення в стані неосудності; чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме.
Також відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 73/22 від 09.05.2022 ОСОБА_4 на момент вчинення інкримінованого діяння страждав на психічний розлад, внаслідок якого не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час також страждає на психічний розлад, який істотно впливає на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. Рекомендовано застосування примусових заходів медичного харакртеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Таким чином, встановлена неосудність ОСОБА_4 на момент вчинення кримінального правопорушення, останній не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними і потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
У відповідності до вимог ст.ст. 19, 94 КК України до осіб, визнаних судом неосудними, залежно від характеру і тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння та ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб може бути застосована госпіталізація до психіатричних закладів зі звичайним, посиленим чи суворим наглядом або їм може бути надана у примусовому порядку амбулаторна психіатрична допомога за місцем проживання.
Згідно п. 3 наказу МОЗ України № 397 від 08.10.2001 року «Про затвердження нормативно-правових документів з окремих питань щодо застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які страждають на психічні розлади», вид примусового заходу медичного характеру залежить від характеру та тяжкості психічного захворювання в особи, тяжкості вчинення нею діяння з урахуванням її ступеня суспільної небезпечності.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 КПК України визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Враховуючи вищенаведене, висновки судово-психіатричної експертизи, суд приходить до висновку, що суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, мало місце і вчинене ОСОБА_4 в стані неосудності, який за своїм психічним станом і характером суспільно небезпечного діяння потребує застосування примусових заходів медичного характеру, в зв'язку з чим, з метою обов'язкового лікування та запобігання вчинення ним суспільно небезпечних діянь, слід застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Виходячи із роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені у постанові № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», суд не визначає лікувальну установу, в якій до особи будуть застосовані примусові заходи медичного характеру та не визначає строк, на який ці заходи призначені.
Ухвалами слідчого судді від 29.04.2022 № 559/901/22 накладено арешт на автоклав чорного кольору, що належить ОСОБА_7 . У зв'язку з тим, що в подальшому необхідність застосування арешту такого майна відпала, суд вважає за доцільне відповідно до ст. 174 КПК України скасувати накладений арешт.
Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.
Також зважаючи на те, що за змістом ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта стягуються лише з обвинуваченого у випадку постановлення обвинувального вироку, то понесені витрати за проведення експертизи не підлягають стягненню з ОСОБА_4 , а тому витрати необхідно віднести на рахунок держави.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 93, 94 КК України, ст.ст. 512, 513 КПК України, суд
ухвалив:
клопотання прокурора Дубенської окружної прокуратури про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Скасувати арешт, накладений на автоклав чорного кольору, що належить ОСОБА_7 , ухвалою слідчого судді від 29.04.2022 № 559/901/22.
Речові докази: автоклав чорного кольору вважати повернутим власнику ОСОБА_7 згідно збережної розписки від 31.05.2022.
Копію ухвали після її проголошення вручити учасникам судового провадження.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Ухвала може бути оскаржена сторонами кримінального провадження до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1