Справа № 545/455/22
Провадження № 1-в/545/88/22
07.06.2022 року Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Полтавського районного суду Полтавської області заяву про умовно-дострокове звільнення засудженого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта базова середня-спеціальна, уродженця та жителя: АДРЕСА_1 , неодруженого, українця, громадянина України, :нь 3 курсу ДНЗ Михайлівське ВПУ;
засудженого: 1) 27.12.2016 року Токмацьким районним судом Запорізької області ст. 289 ч.2, 185 ч.1, 70 ч.4, 75, 104, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки. Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 28.03.2018 року іспитовий строк скасовано; 2) 21.01.2020 року Великобілозерським районним судом Запорізької області за ст. 125 ч.2. 185 ч.2, 70 ч.1, 72, 71 ч.1 КК України до 5 років 6 місяця позбавлення волі. Зараховано відбуття за вироком Токмацьким районним судом Запорізької області від 27.12.2016 року. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15.10.2020 року вирок змінено в частині призначеного драння, за ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, в іншому без змін. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06.04.2022 року за ст.74 ч.ч.2,3 КК України, вирок від 27.12.2016 року за ст. 185 ч.1 КК України 4 роки обмеження волі, в іншій частині без змін, -
встановив:
До Полтавського районного суду звернувся засуджений ОСОБА_4 із клопотанням про застосування щодо нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що він сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Від представник державної установи «Божковська виправна колонія (№16)» засудженого та направили до суду заяву, в якій просили судове засідання провести без їх участі, клопотання підтримують, просять задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечив.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та відбув 2/3 строку покарання.
Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
Як встановлено судом ОСОБА_4 засуджений 1) 27.12.2016 року Токмацьким районним судом Запорізької області ст. 289 ч.2, 185 ч.1, 70 ч.4, 75, 104, 76 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки. Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 28.03.2018 року іспитовий строк скасовано; 2) 21.01.2020 року Великобілозерським районним судом Запорізької області за ст. 125 ч.2. 185 ч.2, 70 ч.1, 72, 71 ч.1 КК України до 5 років 6 місяця позбавлення волі. Зараховано відбуття за вироком Токмацьким районним судом Запорізької області від 27.12.2016 року. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15.10.2020 року вирок змінено в частині призначеного драння, за ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі, в іншому без змін. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 06.04.2022 року за ст.74 ч.2,3 КК України, вирок від 27.12.2016 року за ст. 185 ч.1 КК України 4 роки обмеження волі, в іншій частині без змін.
Початок строку відбування покарання 06.04.2018 року, кінець строку відбування покарання 06.05.2023 року.
Засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 06.04.2018 року.
З 10.04.2018 року перебував в державній установі «Ізмаіловський слідчий ізолятор», де характеризувався негативно, мав 2 стягнення, які погашено у встановленому законом порядку, відповідно ст. 134 ч.14 КВК України визначається таким, що немає стягнень, заохочень не мав
З 09.05.2018 року перебував в державній установі "Бердянська виправна колонія №77)", де характеризувався позитивно, був заохочений 1 раз за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та Правилами внутрішнього розпорядку та вимог безпеки праці, стягнень не мав.
З 21.01.2022 року відбуває покарання в державній установі "Божковська виправна колонія (№16)".
Був працевлаштований різноробочим виробничої зони установи. До праці ставиться сумлінно, проявляє розумну ініціативу.
За час відбування покарання порушення вимог встановленого порядку відбування покарання не допускав, стягнення не накладалися.
В теперішній час характеризується позитивно. За виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, встановлених Кримінально-виконавчим кодексом України та Правилами внутрішнього розпорядку та вимог безпеки праці заохочений не був.
Начальником відділення СПС та психологом установи засуджений не довів свого виправлення та на підставі ст.107, 81 КК України його не можливо звільнити умовно-достроково.
Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.
Водночас, передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання і державні органи, які пов'язані із процесом виправлення та перевиховання засудженого та суд не мають підходити до цього питання формально.
Сумлінна поведінка і ставлення до праці є необхідним і достатнім доказом виправлення засудженого. При цьому висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення, з матеріалів справи вбачається, що протягом усього строку відбування покарання до ОСОБА_4 було застосовано лише одне заохочення 09.04.2021 року, яке передує настанню строку після якого можливий розгляд клопотання про умовно-дострокове звільнення та два стягнення.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_4 за час відбування покарання не довів своє виправлення і не заслуговує на умовно-дострокове звільнення згідно ст. 81 КК України, а відтак в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 слід відмовити.
Керуючись ст. 537 КПК України, суд:
ухвалив:
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області на протязі 7 діб з моменту її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1