Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/694/22
Провадження № 1-кс/553/387/2022
Іменем України
07.06.2022 року м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника адвоката - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12017220480000930 від 28.02.2017 року відносно ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України, -
В провадженні Комінтернівського районного суду м. Харкова перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12017220480000930 від 28.02.2017 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186, ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України.
Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан.
Розпорядженням Голови Верховного Суду № 4/0/9-22 від 10.03.2022 року "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність судових справ Червонозаводського районного суду м. Харкова, визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.
Відповідно до Указу Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Згідно Указу Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова до обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався суддею цього ж суду від 16.02.2022 року та ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14.04.2022 року термін дії запобіжного заходу закінчується 12.06.2022 року.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , посилаючись на те, що він обвинувачується у вчиненні в тому числі особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, не працює, джерелом його доходів була злочинна діяльність, не одружений (розлучений), не має дітей, тобто не має міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, у зв'язку з чим є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під ватрою, у подальшому може продовжити злочину діяльність, знаходячись на свободі може вплинути на потерпілих, свідків, а усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін, може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінального покарання, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Про наявність вищевказаних ризиків, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки заявлені при обранні йому запобіжного заходу ризики не зменшилися, свідчать наступні обставини: тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, можливість переховуватись від органів досудового розслідування, так як він не має міцних соціальних зв'язків, можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків, можливість продовжити протиправну злочинну діяльність, про що свідчить відсутність у останнього будь-які офіційні джерела доходів, постійного або тимчасового місця роботи.
Обвинувачений ОСОБА_7 утримується під вартою в ДУ "Харківський слідчий ізолятор" у зв'язку з застосуванням до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою у даному провадженні та з об'єктивних незалежних від суду причин не може бути доставлений до зали судових засідань.
Ухвалою судді від 14.04.2022 року вирішено судове засідання по справі проводити в режимі відеоконференції з під час трансляції з ДУ "Харківський слідчий ізолятор" з метою забезпечення участі обвинуваченого та дотримання його прав і інтересів.
Разом з тим, згідно з довідкою ДУ "Харківський слідчий ізолятор" доступ до глобальної мережі інтернет в установі відсутній у зв'язку з пошкодженням кабельної мережі, у зв'язку з цим проведення засідань в режимі відеоконференцій неможливе.
Спроба встановити відеоконференцзв'язок з ДУ "Харківський слідчий ізолятор" безпосередньо перед початком судового засідання виявилась безрезультатною, зв'язок відсутній.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_4 зазначила, що проти задоволення клопотання прокурора не заперечує.
При вирішенні клопотання прокурора суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, встановлені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 не одружений (розлучений), не має дітей, тобто не має міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, не має постійного місця роботи, тоді як інкриміновані йому кримінальні правопорушення спрямовані на отримання прибутку, обвинувачується у вчиненні ряду умисних кримінальних правопорушень, які згідно положень ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років і конфіскацією майна, що у своїй сукупності свідчить про те, що в разі доведення його винуватості в інкримінованих кримінальних правопорушеннях усвідомлюючи невідворотність та суворість покарання, яке йому загрожує, він може ухилитись від суду, перебуваючи на свободі може вплинути на потерпілих, свідків, відомості про яких йому достовірно відомі, вчинити інше кримінальне правопорушення та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, тобто вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобіганням яким прокурор обґрунтовує клопотання.
Суд враховує, що факт перебування обвинуваченого в умовах ізоляції певний період часу не може безперечно свідчити про таку його зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих йому діянь і особи обвинуваченого та є приводом до такої істотної зміни обставин, що б виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Аналіз наявних у розпорядженні суду даних у їх сукупності дає підстави для висновку про доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, й свідчить про доцільність продовження застосування до обвинуваченого у даному кримінальному провадженні саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою
Даних, які свідчать про зміну та виникнення таких обставин, які істотно впливають на можливість продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 та можуть бути визнані підставою для зміни запобіжного заходу на інший більш м'який, стороною захисту не надано та судом в ході судового засідання не встановлено.
Заслухавши пояснення учасників процесу, враховуючи доведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та його продовження, і які на теперішній час не зникли, а також те, що, на переконання суду, застосування до нього іншого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, в тому числі домашнього арешту чи особистого зобов'язання, є неможливим, позаяк з огляду на дані про особу обвинуваченого, зміст пред'явленого обвинувачення та інші конкретні обставини справи не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого й реалізацію завдань, визначених в ст. 2 КПК України, з приводу застосування особистої поруки та застави жодна особа у встановленому законом порядку не зверталась, суд приходить до висновку про доведеність підстав для продовження застосування раніше обраного запобіжного заходу, та оскільки судовий розгляд справи не завершений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також повного, всебічного та об'єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно нього на 60 днів, без визначення розміру застави у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів з 13 год. 30 хв. 07 червня 2022 року по 13 год. 30 хв. 05 серпня 2022 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня оголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1