Рішення від 06.06.2022 по справі 240/22463/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2022 року м. Житомир справа №240/22463/20

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області у формі не складання та не подання до Міністерства внутрішніх справ України на підставі відповідних заяв та документів висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги;

- зобов'язати Ліквідаційну комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області скласти та подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати грошової допомоги разом з іншими поданими документами для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 06.08.2020 ІІ групи інвалідності;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області подати у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , що після встановлення йому з 06.08.2020 інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та травми, що пов'язана з виконанням службових обов'язків, у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20.12.1990 № 565-ХІІ "Про міліцію" та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. У зв'язку з цим, він звернувся з відповідною заявою до призначення йому такої допомоги до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області. Однак, у відповідь отримав лист від 18.11.2020 №766лк/29, в якому відповідач повідомив, що підстави для складання висновку та направлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для прийняття відповідного рішення щодо призначення йому одноразової грошової допомоги відсутні, оскільки встановлення йому ІІ групи інвалідності відбулося в період понад два роки від дати встановлення ІІІ групи інвалідності, що суперечить пункту 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. На переконання позивача, тим самим Ліквідаційна комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області фактично вирішила питання щодо наявності/відсутності у нього права на отримання одноразової грошової допомоги, чим втрутилась в повноваження Міністерства внутрішніх справи України. З огляду на зазначене, позивач вважає, що в порушення норм Порядку № 850 відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не складання та не подання до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою суду провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області подала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення заявлених позовних вимог. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що згідно з пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. Тобто, чинним законодавством визначено, що на УМВС України в Житомирській області покладено обов'язок щодо формування відповідного пакету документів на підставі пунктів 6 або 7 Порядку, перевірки відповідності поданих документів до норм постанови Кабінету Міністрів України №850 та складання висновку. В свою чергу, пунктом 4 Порядку №850 законодавець обмежив право на виплату одноразової грошової в більшому розмірі при встановлені вищої групи інвалідності під час повторного огляду МСЕК терміном в 2 роки. Відтак, у зв'язку з невідповідністю поданого позивачем пакету документів вимогам пункту 4 Порядку № 850, яка полягала в тому, що з моменту його первинного огляду МСЕК до дати встановлення вищої групи інвалідності пройшло більше 2 років, Ліквідаційною комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області висновок щодо призначення йому одноразової грошової не складався та до Міністерства внутрішніх справ України не направлявся. З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що діяв правомірно, а тому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 03.06.2022 замінено відповідача по справі Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області на її правонаступника в частині повноважень, пов'язаних з прийняттям документів про призначення колишнім працівникам міліції одноразової грошової допомоги, - Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області".

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.08.1992 по 30.12.2010 проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Згідно постанови медичної (військово-лікарської) комісії від 28.03.2018, медичною комісією ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області" було вивчено і надано експерту оцінку документів за час служби колишнього співробітника ОВС - підполковника ОСОБА_1 , за наслідками якої встановлено, що наявні у нього на момент звільнення зі служби (30.12.2010) захворювання, так, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.8).

20 липня 2018 року Житомирською обласною МСЕК №2 був проведений первинний огляд позивача, за наслідками якого йому з 04.07.2018 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується витягом із акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №101150 (а.с.10).

Матеріалами справи підтверджується, що у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 274500,00 гривень (а.с.27).

Відповідно до постанови медичної (військово-лікарської) комісії від 16.10.2019 №26, медичною комісією ДУ "ТМО МВС України по Житомирській області", що наявні у колишнього співробітника ОВС - підполковника ОСОБА_1 на момент звільнення зі служби (30.12.2010) захворювання, так, пов'язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а отримані ним травми, пов'язані з виконанням службових обов'язків (а.с.9).

У зв'язку з цим, 23 жовтня 2019 року Житомирською обласною МСЕК №2 був проведений повторний огляд позивача, за наслідками якого йому з 01.10.2019 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та внаслідок травми, що пов'язана з виконанням службових обов'язків, що підтверджується витягом із акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №549203 (а.с.11).

В подальшому, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я Житомирською обласною МСЕК №2 10 серпня 2020 року був проведений повторний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого йому з 06.08.2020 було встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку із захворюванням, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травмою, що пов'язана з виконанням службових обов'язків, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААВ №015827 (а.с.12).

Позивач вважає, що внаслідок встановлення йому ІІ групи інвалідності, він має право на отримання в більшому розмірі одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.23 Закону України "Про міліцію" та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.

З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 06.08.2020 інвалідності ІІ групи внаслідок, ОСОБА_1 звернувся до Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області із відповідною заявою від 09.10.2020 про виплату вказаної допомоги (а.с.26).

За наслідками розгляду поданої позивачем заяви, Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області надіслала позивачу лист від 18.11.2020 №766лк/29, в якому повідомила, що підстави для складання висновку та направлення до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів для прийняття відповідного рішення щодо призначення йому одноразової грошової допомоги відсутні (а.с.13).

При цьому, обґрунтовуючи відсутність підстав для складання та направлення до Міністерства внутрішніх справ України висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області в листі від 18.11.2020 №766лк/29 зазначила, що згідно з пунктом 4 Порядку № 850 право на доплату грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми, мають лише ті працівники, яким встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності під час повторного огляду, проведеного протягом двох років від дати первинного огляду. Натомість, між датою первинного огляду МСЕК та встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності до дати повторного огляду та встановлення йому ІІ групи інвалідності пройшло більше двох років. Крім того, при розгляді наданих позивачем документів також було встановлено, що у п. 5 довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 10.08.2020 №045658 та у п. 9 довідки до акту огляду МСЕК від 10.08.2020 №015827 вказано дві причини інвалідності: захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травма, що пов'язана з виконанням службових обов'язків, що на переконання позивача, суперечить нормам підпункту 2 пункту 3 Порядку №850.

Вважаючи бездіяльність Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо не складання та не подання до Міністерства внутрішніх справ України висновку та відповідних документів щодо виплати йому одноразової грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон №565-ХІІ) визнано таким, що втратив чинність.

Однак, за змістом п. 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом №565-ХІІ, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання Закону України "Про Національну поліцію"

До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 №565-ХІІ "Про міліцію" та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Таким чином, за колишніми працівниками органів внутрішніх справ зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом №565-ХІІ, відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію".

Частиною шостою статті 23 Закон №565-ХІІ визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На реалізацію вимог статті 23 Закону №565-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 жовтня 2015 року №580, якою затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Вказаний Порядок №850 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Водночас, пунктом 4 Порядку № 850 передбачено, що у випадку, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

При цьому, суд зазначає, що право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв'язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов'язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

Процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв'язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду.

Перелік документів, які необхідно подати працівнику міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, визначений у пункті 7 вказаного Порядку.

Зокрема, пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

В свою чергу, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пункті 7 цього Порядку та умов, а також висновок щодо виплати грошової допомоги (пункту 8 Порядку № 850).

Згідно із пунктом 9 Порядку № 850, Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Таким чином, суд зазначає, що у розумінні норм пункту 8 Порядку №850 Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області наділена повноваженнями лише на подання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-денний строк, з дня реєстрації поданої особою заяви та усіх документів, висновку щодо виплати такій особі одноразової грошової допомоги разом з наданими документами.

При цьому, при виконанні вказаних повноважень, Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області має лише право перевірити дотримання особою вимог пункту 7 Порядку №850, в частині надання нею усіх визначених цим пунктом документів, та відповідно може відмовити особі в складанні та надсиланні до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги лише у випадку ненадання цих документів.

Відтак, ні норми статті 23 Закон №565-ХІІ, а ні норми Порядку №850 не наділяють Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області повноваженнями на вивчення поданих особою документів на предмет наявності чи відсутності у такої особи права на отримання одноразової грошової допомоги та відповідно й не наділяють відповідача правом на прийняття рішення про відсутність підстав для направлення висновку та поданих особою документів про призначення одноразової грошової допомоги на розгляд Міністерства внутрішніх справ України.

Під час розгляду справи судом безспірно встановлено, що Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області за наслідками розгляду поданої ОСОБА_1 заяви про призначення одноразової грошової допомоги та доданих до неї документів відмовила йому у складанні висновку та направленні до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів щодо призначення йому одноразової грошової допомоги.

При цьому, обґрунтовуючи відсутність підстав для складання та направлення до Міністерства внутрішніх справ України висновку про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області в листі від 18.11.2020 №766лк/29 зазначила про невідповідність поданих позивачем документів вимогам пунктом 4 Порядку №850, оскільки між датою первинного огляду МСЕК та встановлення йому ІІІ групи інвалідності до дати повторного огляду та встановлення йому ІІ групи інвалідності пройшло більше двох років, а також вимогам підпункту 2 пункту 3 Порядку №850, оскільки в довідці до акту огляду МСЕК від 10.08.2020 №015827 вказано дві причини встановлення йому інвалідності: захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та травма, що пов'язана з виконанням службових обов'язків.

З даного приводу суд зазначає, що перевіряючи дотримання позивачем вимог підпункту 2 пункту 3 Порядку №850 та вимог пункту 4 Порядку №850 при його зверненні із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності відповідач фактично перебрав на себе функції Міністерства внутрішніх справ України та вирішував по суті питання наявності/відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, ти самим порушив норми пунктів 7-9 Порядку №850, оскільки мав повноваження лише здійснити перевірку подання позивачем усіх необхідних документів, передбачених пунктом 7 Порядку №850, та складання і надсилання до Міністерства внутрішніх справ України висновку та матеріалів щодо виплати одноразової грошової допомоги, за умови надання заявником усіх необхідних документів.

В свою чергу, прийняття рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цього Порядку, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, згідно з пунктом 9 Порядку № 850, є повноваженнями Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, до яких відноситься відповідач, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищезазначене правове регулювання спірних правовідносин, а також встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в складанні відповідного висновку та поданні до Міністерства внутрішніх справ України матеріалів щодо призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги, є протиправним, оскільки вчинення з порушенням норм Порядком №850.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, а також керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", як правонаступника Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області, в частині повноважень пов'язаних з прийняттям документів про призначення колишнім працівникам міліції одноразової грошової допомоги, скласти та подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому з 06.08.2020 ІІ групи інвалідності разом з іншими поданими документами для прийняття рішення про призначення або про відмову у призначенні йому вказаної допомоги.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

З приводу зазначеної в позовній заяві вимоги ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду. Крім того, це є правом а не обов'язком суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області" (вул. Професора Кравченка, 2, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 08734196) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в складанні та поданні на розгляд до Міністерства внутрішніх справ України висновку щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням з 06.08.2020 ІІ групи інвалідності та поданих ним документів.

Зобов'язати Державну установу "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області", як правонаступника Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області в частині повноважень, пов'язаних з прийняттям документів про призначення колишнім працівникам міліції одноразової грошової допомоги, скласти та подати на розгляд до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому з 06.08.2020 ІІ групи інвалідності разом з поданими ним документами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович

Попередній документ
104646924
Наступний документ
104646926
Інформація про рішення:
№ рішення: 104646925
№ справи: 240/22463/20
Дата рішення: 06.06.2022
Дата публікації: 09.06.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю