(про передачу справи на розгляд до іншого суду)
06 червня 2022 року м. Житомир справа №295/2359/22
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши питання про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду в справі за позовом Служби автомобільних доріг у Житомирській області до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення коштів,
встановив:
Служба автомобільних доріг у Житомирській області (далі - позивач) звернулась до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.01.2022, винесену старшим виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Надією Войтко про накладення на Службу автомобільних доріг у Житомирській області за невиконання судового рішення по справі №295/14777/20 штрафу на користь держави в розмірі 5100,00 гривень;
- стягнути з відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції сплачену Службою автомобільних доріг у Житомирській області на користь держави суму штрафу у розмірі 5100,00 гривень.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Єригіної І.М. від 21.02.2022 матеріали адміністративної справи №295/235/22 за позовом Служби автомобільних доріг у Житомирській області до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення коштів було передано за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду.
Вищезазначені матеріали адміністративної справи №295/235/22 надійшли до Житомирського окружного адміністративного суду 25 травня 2022 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2022 головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №295/235/22 визначено суддю Черняхович І.Е.
Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
З'ясовуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі №295/235/22, суд встановив, що позовна заява передана від Богунського районного суду м. Житомира до Житомирського окружного адміністративного суду без дотримання правил підсудності, з огляду на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Пунктом першим частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернувся позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
За визначенням, наведеним в пункті 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що за загальним правилом позовна заява з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця розглядається адміністративним судом. Однак, виключення із цього правила становлять випадки, коли законом встановлений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано статтею 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон України №1404-VIII).
Частиною першою вказаної статті Закону України №1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що спір з приводу оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення підсудний тому суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом.
В свою чергу, у частині другій статті 74 Закону України №1404-VIII закріплено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно:
- рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання виконавчого документу, виданого адміністративним судом;
- постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору;
- постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди;
- постанови приватного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження;
- постанови приватного виконавця про стягнення штрафів.
Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 25 постанови від 05.12.2018 у справі №279/2369/17, юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів не належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих місцевими загальними судами, а необхідною умовою для реалізації позивачем права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби є відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта.
Зі змісту позовної заяви Служби автомобільних доріг у Житомирській області та доданих до неї документів судом встановлено, що предметом спірних правовідносин у даній справі є постанова старшого виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Войтко Надії Володимирівни від 20.01.2022 у виконавчому провадженні №67942615 про накладення на Службу автомобільних доріг у Житомирській області штрафу в розмірі 5100,00 гривень за невиконання рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.2021 у справі №295/14777/20.
Вищезазначене виконавче провадження №67942615 відкрите Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) для примусового виконання виконавчого листа Богунського районного суду м. Житомира від 14.12.2021 №295/14777/20.
В свою чергу, вказаний виконавчий лист від 14.12.2021 №295/14777/20 виданий Богунським районним судом м. Житомира з метою забезпечення виконання рішення від 17.05.2021 у цивільній справі №295/14777/20 за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Житомирській області про виконання підприємством зобов'язання по працевлаштуванню, в якому суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги та, зокрема ухвалив зобов'язати Службу автомобільних доріг у Житомирській області Державного агентства автомобільних доріг України (УКРАВТОДОР) надати ОСОБА_1 на цьому або іншому підприємстві роботу, яку може виконувати працівниця.
Вищезазначені обставини свідчать на користь висновку про те, що оскаржувана в даній справі постанова від 20.01.2022 про накладення на Службу автомобільних доріг у Житомирській області штрафу за невиконання рішення суду, винесена в межах виконавчого провадження №67942615 з примусового виконання виконавчого листа від 14.12.2021 №295/14777/20, виданого Богунським районним судом м. Житомира на виконання рішення суду у цивільній справі №295/14777/20, ухваленого відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 447 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 Цивільного процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
З огляду на все викладене, спір між Службою автомобільних доріг у Житомирській області штрафу, як боржника у виконавчому провадженні, та Богунським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) з приводу оскарження постанови від 20.01.2022 у виконавчому провадженні №67942615 про накладення штрафу за невиконання рішення Богунського районного суду м. Житомира у цивільній справі №295/14777/20 про виконання підприємством зобов'язання по працевлаштуванню, підлягає розгляду Богунським районним судом м. Житомира у порядку цивільного судочинства, як судом, який видав виконавчий документ, а не в порядку адміністративного судочинства.
Така позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 05.12.2018 (справа №279/2369/17) та від 14.11.2018 (справа №820/4243/17).
Відтак, за наведених обставин, суд приходить до висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, а відтак справа №295/2359/22 не підсудна Житомирському окружному адміністративному суду.
В свою чергу, в ухвалі Богунського районного суду м. Житомира від 21.02.2020 у справі №295/2359/22 помилково зазначено, що дана справа є адміністративною справою, та відповідно до норм ч. 2 ст. 20 КАС України підсудна Житомирському окружному адміністративному суду, як справа у спорі з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, де спори виникають із трудових правовідносин.
Суд враховує, що правила юрисдикції (підсудності) мають імперативний характер, а їх порушення, відповідно до статті 318 КАС України, є безумовною підставою для скасування судового рішення та направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Наведене дає підстави стверджувати, що процесуальний закон забороняє адміністративним судам розглядати справи, на які їх юрисдикція не поширюється, та які підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
У зв'язку з цим, враховуючи правила розмежування адміністративної та цивільної юрисдикції, матеріали справи №295/2359/22 слід повернути для розгляду до Богунського районного суду м. Житомира, як таку, що направлена до Житомирського окружного адміністративного суду помилково.
Керуючись статтями 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Повернути за правилами юрисдикції справу №295/2359/22 за позовом Служби автомобільних доріг у Житомирській області до Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови, стягнення коштів на розгляд до Богунського районного суду м. Житомира, як таку, що помилково направлена.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Е.Черняхович