Справа № 372/3472/21
Провадження № 2-275/22
19 травня 2022 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Потабенко Л.В.,
за участю секретарів Буртової О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконавчого комітету Української міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,
13.09.2021 року позивач звернувся до суду з позовної вимогою про позбавлення батьківських прав відповідача, та стягнення аліментів на утримання дітей. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10.08.2020 року малолітню ОСОБА_1 та неповнолітню ОСОБА_1 відібрано від їх матері, ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав та передано дітей службі у справах дітей та сім'ї Обухівської районної державної адміністрації. В свою чергу, службою у справах дітей та сім'ї Обухівської районної державної адміністрації дітей передано до Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації «Переяслав». Відповідач не виконує покладених на неї обов'язків по вихованню своїх неповнолітніх дітей, життям та здоров'ям не цікавиться, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не дає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу, веде асоціальний спосіб життя, часто зловживає алкогольними напоями. Відповідно до акту обстеження умов проживання встановлено, що за місцем проживання відповідача, місця для проживання двох дорослих та двох дітей відсутнє, а необхідні умови для розвитку та проживання не створено. Питання про неналежне виконання батьківських обов'язків громадянкою ОСОБА_2 відносно своїх дітей розглянуто службою у справах дітей та сім'ї Української міської ради. Враховуючи викладене, просила позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 відносно її дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у розмірі ј всіх доходів відповідача, але не менше ніж 50 відсотків для дітей відповідного віку.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Гаврюшенком Д.В. подано відзив на позовну заяву, в якому представник зазначив, що доводи позивача є необґрунтованими, безпідставними та недоведеними належними та допустимими доказами. Обґрунтовуючи свої заперечення вказав, що твердження сторони позивача про те, що відповідачка веде асоціальний спосіб життя носять формальний характер, оскільки відповідач на минулому місці роботи зарекомендувала себе позитивно, як відповідальний працівник, на даний час відповідач ОСОБА_2 працює в ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС» з посадовим окладом 9 940 грн., що підтверджує відповідальне ставлення до своїх обов'язків щодо утримання дитини. Крім того, відповідно до акту обстеження від 27.07.2021 року комісією визначено, що умови проживання відповідача «задовільні». Факт зловживання відповідачкою алкоголю не підтверджений доказами. За час перебування дітей у Київському обласному центру соціально-психологічної реабілітації «Переяслав» відповідачка відвідувала доньок 15.07.2020, 30.08.2020, 20.05.2021, 13.06.2021, 11.08.2021 року, з дозволу позивача, що спростовує те, що відповідачка втратила інтерес до своїх дітей. Крім того, працівниками Київського обласного центру соціально-психологічної реабілітації «Переяслав» було проведена бесіда з дітьми, в ході якої було встановлено, що діти мають бажання повернутися в родину їхньої матері, та проти позбавлення батьківських прав. Вважає, що позбавлення батьківських прав відповідача є занадто суворим покаранням, а тому просиві відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 02.11.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено відкрите судове засідання.
Ухвалою суду від 02.02.2022 року вирішено здійснювати розгляд даної цивільної справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 03.02.2022 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання представник позивача не з'явилась, подала клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представника відповідача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши письмові докази та матеріали справи вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні, перевіркою доводів сторін і обставин справи та дослідженням письмових доказів встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частина 3 ст.12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 - матір малолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05 вересня 2011 року, та неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить копія свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 12 січня 2006 року (а.с.6-7).
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 серпня 2020 року малолітню ОСОБА_1 та неповнолітню ОСОБА_3 відібрано від їх матері, ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав та передано дітей службі у справах дітей та сім'ї Обухівської районної державної адміністрації, за місцем походження дітей (а.с.12).
04.12.2020 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 виданого виконавчим комітетом Української міської ради Обухівського району Київської області (а.с.9).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 27 липня 2021 року № 6 складеного службою у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Української міської ради встановлено, що в кімнаті, яка знаходиться в гуртожитку, за місцем реєстрації та постійного проживання ОСОБА_2 , місця для проживання двох дорослих та двох дітей відсутнє. Необхідні умови для розвитку та проживання дітей не створені (а.с.10).
Відповідно до інформаційної довідки депутата Української міської ради Гідіон І.Ю. вбачається, що згідно характеристики від 20 травня 2020 року на ОСОБА_2 , яка постійно проживає за своїм місцем реєстрації, раніше вела не здоровий спосіб життя та належним чином не виховувала свої дітей, а також била, принижувала та грубо поводилася з ними, але на погляд депутата на цей час не змінилось майже нічого, окрім офіційного шлюбу ОСОБА_2 з ОСОБА_4 (а.с.11).
Відповідно до копії характеристики наданої Київським обласним центром соціально-психологічної реабілітації дітей «Переяслав» на вихованку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що у дитини слабка емоційна прихильність до родини, по відношенню до мами має двоякі почуття. Відсутні взаємні почуття між донькою та мамою. Відчувається рівниве ставлення до молодшої сестри (а.с.14).
З характеристики, наданої заступником начальника ЦВРРтаЗП ПрАТ «Київський КПК» від 17.09.2021 року Вих.№94-12052, вбачається, що за період роботи (з 02.04.2021 по 23.07.2021 року) ОСОБА_2 зарекомендувала себе позитивно, як відповідальний працівник. За характером спокійна та врівноважена, жодної скарги від керівництва цеху не надходило, тільки позитивні відгуки. В колективі користувалася повагою та авторитетом (а.с.30).
Як вбачається з копії довідки №20-08/2021-1 від 20.08.2021 року ОСОБА_2 працює в ТОВ «Хотел Менеджмент Груп ЛЛС» з 20.08.2021 року з посадовим окладом 9 940 грн. на посаді покоївки відділу експлуатації номерів (а.с.31).
30.08.2021 року служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Української міської ради Обухівського району Київської області надала дозвіл на відвідування громадянкою ОСОБА_2 її дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.33).
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані серед іншого піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Такий перелік підстав для позбавлення батьківських прав батьків по відношенню до їх дітей є вичерпним.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частин 1-5 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ч. 1 ст. 152 СК України).
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Як роз'яснено у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 166 Сімейного Кодексу України, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Такого ж висновку і дійшов ВССУ в ухвалі від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц ВССУ зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.
ВС в постанові від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17 також вказав, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, та можливе в разі доведення умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого зазначив, що головним критерієм при вирішенні таких справ є інтереси дитини, розірвання сімейних зав'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин, і відповідне рішення має підкріплюватись достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини (пункт 49 рішення від 18 грудня 2008 року в справі «Савіни проти України»).
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Сторона позивача посилається на висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Української міської ради від 23.09.2021 року № 327 про доцільність позбавлення батьківських прав, який стороною позивача за час розгляду справи надано не було.
Враховуючи вищевикладене, надавши правову оцінку доводам та доказам у справі, суд дійшов висновку, що позбавлення відповідача ОСОБА_1 батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено, а тому у позовних вимогах слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 77, 81, 141, 142, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, суд,-
У задоволенні позову органу опіки та піклування виконавчого комітету Української міської ради в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити повністю.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Потабенко