Справа № 369/240/22
Провадження № 2/369/3274/22
Іменем України
06.06.2022 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Дубас Т.В.,
за участю секретаря Житар А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,-
У січні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 05.04.2019 року Києво-Святошинським районним судом Київської області винесено рішення у справі №369/3505/19, яким позов ОСОБА_2 до нього про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , 2015 р.н. задоволено в повному обсязі, стягнуто з нього аліменти у розмірі 1/4 усіх доходів.
На момент постановлення рішення і до 03.09.2019 він проживав спільно однією сім'єю із Відповідачем та дитиною, ніс витрати на утримання дитини та відповідача. Забезпечував та забезпечую по даний час дитину одягом, іграшками, тощо.
Враховуючи те, що впродовж 2019 року Відповідач неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, яке було пов'язане із значними затратами, він був змушений знімати кошти з кредитних карт на лікування Відповідача. Виплату заборгованості по кредитних картах він здійснює і до цього часу. Заборгованість за кредитними картами підтверджується відповідними довідками банківських установ.
Починаючи з 03.09.2019 його майновий стан істотно погіршився. В зв'язку із фактичним припиненням сімейних взаємовідносин із Відповідачем він був змушений винаймати житло. Його щомісячний дохід становить близько 14000 грн. Із зазначеної суми він щомісячно несе наступні витрати: оренда житла 7500, комунальні послуги (в залежності від пори року) 1000-1500, витрати на транспорт (100 грн./день) 2500-3000, витрати на мобільний зв'язок 350, витрати на засоби гігієни 500, витрати на побутову хімію 500-750, а всього: 12350-13350 грн.
Окрім аліментів він несе витрати, пов'язані із відвідуванням разом із дитино кафе, зоопарків, музеїв, дитячих розважальних закладів. Зазначені витрати складають близько 1000 грн. щомісячно.
Також значне фінансове навантаження він поніс в зв'язку із необхідністю оплати заборгованості за кредитною картою, яка виникла в період січня-червня 2019. Дана заборгованість виникла в період спільного проживання з Відповідачем та дитиною.
Після сплати аліментів, у неї не вистачає коштів для забезпечення себе належним харчуванням, не кажучи вже про забезпечення одягом. Це змушує його породжувати нові кредитні зобов'язання перед банківськими установами. Зокрема, станом на 13.03.2020 розмір заборгованості за кредитною картою становив 8033,53 грн., станом на 09.09.2020 складав 12036,33 грн., а станом на 08.11.2021 розмір заборгованості складав 41612,95 грн.
Враховуючи обставини справи, вважає обґрунтованим стягнення із нього на утримання дитини 1/8 доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Зазначає, що обов'язок по утримання дитини законом покладено на обох батьків, а тому визначеної суми з урахуванням фактичного забезпечення дитини з його боку буде достатньо для повноцінного і гармонійного розвитку дитини.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд зменшити розмір аліментів, що підлягають стягненню з нього на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.04.2019 по справі № 369/3505/19 на утримання ОСОБА_3 , з 1/4 до 1/8 частини доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи з 01.09.2019 до досягнення повноліття.
Відповідач ОСОБА_2 відзив на позовну заяву не подавала.
У судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. До суду направив заяву у якій просив суд розгляд справи проводити у його відсутності, у якій підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином. До суду направила заяву у якій проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, знаходить що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом з'ясовано, що батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2019 року у справі № 369/3505/19 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 01 квітня 2019 року.
Згадане судове рішення набрало законної сили і виконується.
Позивач стверджував, що ОСОБА_2 , народила доньку ОСОБА_3 . Батьком дитини є позивач у справі ОСОБА_1 .
За приписами ч. ч. 1-2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України у редакції в редакції Закону від 17 травня 2017 року №2037-VIII).
Згідно зі ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Виходячи з логічного й системного тлумачення наведених законодавчих положень, можна зробити висновок, що суд вправі змінити спосіб стягнення аліментів виключно за позовом одержувача аліментів. Платник аліментів може вимагати у судовому порядку лише зміни їх розміру у межах обраного одержувачем аліментів способу їх стягнення (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18).
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є платником аліментів, а не їх одержувачем, він не може вимагати зміни способу стягнення з нього аліментів шляхом пред'явлення відповідного позову.
Під зміною розміру аліментів слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тим способом стягнення аліментів, які були визначені судом при їх присудженні (для аліментів у частці від доходу - її зменшення чи збільшення, для аліментів у твердій грошовій сумі - зменшення чи збільшення цієї суми).
Отже, пред'являючи позов про стягнення з нього аліментів у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, позивачем фактично заявлено вимогу про зміну способу стягнення аліментів, а не про зміну їх розміру.
З огляду на те, що позивач не просив змінити розмір аліментів у твердій грошовій сумі в якій стягуються аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства не може вирішувати це питання з власної ініціативи у межах справи, яка розглядається.
Також суд звертає увагу на те, що згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан, оскільки у нього після сплати аліментів не вистачає коштів на одяг та їжу.
Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 зазначив, що аналіз норми ст. 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України), обов'язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Так, відповідно до приписів ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто щодо обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Позивачем не підтверджено з покликанням на належні, допустимі та достовірні докази погіршення його майнового стану. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Також суд ураховує те, що за приписами ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) на користь ОСОБА_2 , щомісячно.
Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Дубас