07 червня 2022 р. Справа № 160/7805/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування актового запису та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.06.2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить суд:
- скасувати актовий запис про смерть № 8075, ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Дніпровський міський Відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції у м. Дніпрі, скасувати (анулювати) актовий запис цивільного стану № 8075, від 26 жовтня 2015 року про смерть ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (ч. 2 ст. 171 КАС України).
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі за цією позовною заявою встановлено, що позовну заяву ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування актового запису та зобов'язання вчинити певні дії не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом приписів п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Предметом розгляду в даній справі є вимоги позивача про скасування актового запису про смерть № 8075, ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання Дніпровського міського Відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції у м. Дніпрі, скасувати (анулювати) актовий запис цивільного стану № 8075, від 26 жовтня 2015 року про смерть ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що актовий запис цивільного стану №8075 від 26 жовтня 2015 року про смерть ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вона просить скасувати, є протиправним та порушує її цивільні права, так як фактично ОСОБА_1 є живою і здійснює активні дії щодо реалізації свого права на життя, не порушуючи встановленого порядку в Україні, та перебуває на обліку у відповідних державних органах як правоздатний та дієздатний громадянин України.
Як слідує з позовної заяви, вимоги у цій справі стосуються анулювання (скасування) актового запису цивільного стану №8075 від 26 жовтня 2015 року про смерть ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (частина 1, 2, 3 ст.49 Цивільного кодексу (далі - ЦК України).
Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VI від 01.07.2010 року.
Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (ч.1 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»), тобто дій/подій, що впливають на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» актовий запис цивільного стану анулюється на підставі:
1) рішення суду;
2) висновку відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч.2-4 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» анулювання актового запису цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його зберігання. Заява про анулювання актового запису цивільного стану подається заінтересованою особою до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника або за місцем зберігання актового запису цивільного стану, який підлягає анулюванню. Одночасно із прийняттям рішення щодо анулювання актового запису цивільного стану відповідний орган, на підставі рішення або висновку якого проводиться анулювання актового запису цивільного стану, приймає рішення щодо вилучення і повернення анульованого свідоцтва відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану. У разі неповернення анульованого свідоцтва інформація про його анулювання оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану та їх поновлення і анулювання також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року №96/5 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1.4 розділу І Правил анулювання актового запису цивільного стану проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його складання на підставі рішення суду, а у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України, - висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України. Анулювання актового запису про розірвання шлюбу, про смерть у випадках, передбачених статтею 118 Сімейного кодексу України, проводиться відділом державної реєстрації актів цивільного стану, яким було проведено державну реєстрацію цих актів. Розгляд питання про анулювання поновленого або повторно складеного актового запису цивільного стану проводиться за заявою заінтересованої особи або з ініціативи відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем виявлення поновленого або повторно складеного актового запису.
Абзацом першим пункту 4.1 розділу ІV Правил заява про анулювання актового запису цивільного стану за встановленою формою подається заінтересованою особою до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання або за місцем зберігання актового запису, який підлягає анулюванню (додаток 13).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Наведений перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпним, оскільки суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Пунктом 4.4 розділу ІV Правил передбачено, що актовий запис цивільного стану може бути анульований на підставі:
рішення суду;
висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, складеного у випадках, передбачених статтею 39 Сімейного кодексу України, за заявою заінтересованої особи;
висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану управління державної реєстрації міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України про анулювання поновленого або повторно складеного актового запису цивільного стану;
висновку дипломатичного представництва або консульської установи України про анулювання первинного актового запису цивільного стану.
Анулювання актових записів цивільного стану на підставі рішення суду проводиться без складання висновку. В інших випадках складання висновку про анулювання або відмову в анулюванні актового запису цивільного стану обов'язкове.
При цьому, за приписами п.4.6 розділу ІV Правил відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України анулює первинні актові записи цивільного стану на підставі рішення суду про:
анулювання актового запису цивільного стану;
визнання шлюбу недійсним;
визнання шлюбу неукладеним;
визнання розірвання шлюбу фіктивним;
скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення померлою у випадках, передбачених статтею 118 Сімейного кодексу України. Актовий запис про розірвання шлюбу анулюється на підставі рішення суду про скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою у разі поновлення шлюбу за спільною заявою подружжя.
У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану чи здійснити його поновлення або анулювання, суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення чи анулювання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2019 року у справі №820/5198/16, постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №425/2737/17 від 14.11.2018 року та №804/45/17 від 23.01.2019 року.
У позовній заяві ОСОБА_1 фактично просить встановити неправильність актового запису №8075 від 26 жовтня 2015 року про смерть ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки остання є живою, та, відповідно анулювати цей актовий запис.
При цьому суддя зауважує, що у даному випадку позивачем не оскаржуються дії, бездіяльність та рішення суб'єкта владних повноважень, а заявляються лише вимоги щодо анулювання (скасування) актового запису про смерть, які безпосередньо пов'язані із необхідністю встановлення наявності або відсутності факту смерті певної особи - позивача. Тобто спір не стосується процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення.
Таким чином, позивач звернулася до суду для захисту права на забезпечення органом державної влади відображення достовірної інформації про факт смерті в актовому записі, а не для оскарження відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про смерть чи здійснити його анулювання. У позовній заяві відсутні доводи за ч.2 ст.2 КАС України щодо неправомірності відмови відповідача вчинити дії щодо анулювання вказаного актового запису, а вимоги про зобов'язання відповідача анулювати (скасувати) актовий запис цивільного стану №8075 від 26 жовтня 2015 року про смерть ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , є похідними від вимог встановити неправильність такого запису.
Тому об'єктом перевірки судом у цій справі є не дотримання відповідачем процедури розгляду звернення позивача про анулювання (скасування) актового запису про смерть й оцінка правомірності дій з відмови у задоволенні цього звернення, а встановлення обставин, що підтверджують або спростовують факт смерті ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , і, залежно від встановлених обставин, вирішення питання про неправильність актового запису про смерть №8075 від 26 жовтня 2015 року та зобов'язання відповідача анулювати цей актовий запис цивільного стану.
У частині першій статті 315 ЦПК України наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
З матеріалів позовної заяви вбачається, що актовий запис про смерть №8075 від 26 жовтня 2015 року складений відносно позивача - ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , натомість, позивач стверджує, що вона є живою і такий запис здійснено безпідставно.
Отже, спірним у даній справі є встановлення юридичних фактів, що мають значення для анулювання актового запису цивільного стану.
Таким чином, спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, цей позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а належить розглядати в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом за правилами підсудності, визначеними статтями 26-30 ЦПК України.
За таких обставин, суддя дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі, оскільки дана справа повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, на підтвердження сплати судового збору позивачем надано копію квитанції №М1В1-ХНЕК-02Р4-М613 ПАТ "Універсалбанк" від 28.04.2022 року на суму 992,40 грн.
Суддею встановлено та підтверджено довідкою начальника відділу аналітики та судової статистики Дніпропетровського кружного адміністративного суду Тетяни Семенко № 698 від 06.06.2022 року, що платіжне доручення про сплату судового збору №М1В1-ХНЕК-02Р4-М613, ПАТ "Універсалбанк" від 28.04.2022 року на суму 992,40 грн. за подання даного адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду станом на 06.06.2022 року прикріплено та обліковується у КП "ДСС" за адміністративною справою № 160/6979/22, яка перебуває в провадженні судді Турової О.М.
Отже, вказане платіжне доручення позивачем вже було надано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду разом із позовною заявою (адміністративна справа № 160/6979/22).
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Таким чином, судовий збір, сплачений в адміністративній справі № 160/6979/22 підлягає поверненню у разі подання відповідної заяви позивачем.
Отже, копію квитанції №М1В1-ХНЕК-02Р4-М613, ПАТ "Універсалбанк" від 28.04.2022 року на суму 992,40 грн. не може бути прийнято як доказ сплати судового збору за подання позовної заяви, яку зареєстровано судом 02.06.2022 року (№160/7805/22).
Суддя зазначає, що Законом України "Про судовий збір" не передбачено можливості зарахування коштів, сплачених у якості судового збору по справі, що не поверталися із відповідного бюджету після сплати банком, як таких, що надають право на розгляд повторно заявлених позовних вимог цього ж позивача, але уже по іншій справі.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 30.09.2019 року у справі №809/1092/18.
Враховуючи, викладене, суддя не вбачає підстав для повернення позивачу судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 160/7805/22 за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування актового запису та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до компетенції суду цивільної юрисдикції.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна