Копія
26 січня 2022 року Справа № 160/21438/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,-
05.11.2021 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якій просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову начальника Державної служби України з безпеки на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23.09.2021 року №297781 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн. на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 14.09.2021 року на автодорозі Н-31 було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів автомобільним транспортом - спеціалізованим сідловим тягачем Renault Premium НОМЕР_1 , власником якого є позивач, та напівпричепом-самоскидом-е BODEX KISS 33 НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , за наслідками якої відповідачем складено Акт №308025 від 14.09.2021 року про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів понад 20% та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.09.2021 року №047848. У подальшому відповідачем винесено постанову від 23.09.2021 року №297781 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн. на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Позивач вважає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 297781 від 23.09.2021 року протиправною, оскільки позивач не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», при цьому відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників. Окрім того, відносно позивача було застосовано адміністративно-господарський штраф за перевищення габаритно-вагових норм понад 20%, тоді як під час перевірки було встановлено перевищення габаритно-вагових норм в діапазоні 10-20%. Зазначає, що особою, відповідальною за перевищення габаритно-вагових норм, є вантажовідправник, яким позивач не є. При цьому технічний засіб, яким проводилось вимірювання ваги вантажу, є неідентифікованим, а особи, які проводили перевірку, не надали направлення на перевірку, з огляду на що факт законності проведення перевірки є сумнівним.
Ухвалою суду від 10.11.2021 року позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови залишено без руху.
23.11.2021 року позивачем на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2021 року подано уточнену позовну заяву, якою усунено недоліки позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/21438/21 за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала суду отримана відповідачем 05.01.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, оригінал якого міститься в матеріалах справи, однак своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався.
Згідно з ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
12.01.2022 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у справі № 160/21438/21, відповідно до якої просив вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу - постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті № 297781 від 23.09.2021 року по виконавчому провадженню №68047665 до розгляду справи №160/21438/21 по суті спору шляхом зняття арешту з розрахункових рахунків, на які зараховується заробітна плата позивача.
Ухвалою суду від 14.01.2022 року заяву позивача про забезпечення позову у адміністративній справі №160/21438/21 задоволено частково, зупинено стягнення зі ОСОБА_1 на підставі виконавчого документу - постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті № 297781 від 23.09.2021 року по виконавчому провадженню №68047665 до набрання рішенням суду у адміністративній справі за № 160/21438/21 законної сили. У задоволенні іншої частини відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно зі ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частинами 5, 8 статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що 14.09.2021 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на автодорозі Н-31 (м. Кам'янське - м. Дніпро, 28 км + 596 м) було проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів транспортними засобами - спеціалізованим сідловим тягачем Renault Premium, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепом-самоскидом-е BODEX KISS 33, номерний знак НОМЕР_2 .
За наслідками перевірки відповідачем було складено акт № 308025 про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів понад 20% та довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.09.2021 року № 047848.
23.09.2021 Державною службою України з безпеки на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було розглянуто справу про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами розгляду справи відповідачем було винесено постанову від 23.09.2021 року № 297781 про застосування відносно позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн. на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт.
Позивач, не погодившись із вказаною постановою від 23.09.2021 року № 297781, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III) автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
Відповідно до ч. 12 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Частинами 1, 4 статті 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Згідно зі ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року № 30 (далі - Правила № 30), передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).
Згідно з довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 14.09.2021 року № 047848, результатами габаритно-вагового контролю є наступні навантаження: на 1 вісь - 6 600 кг., на 2 вісь - 9 100 кг., на 3 вісь - 108 50 кг., на 4 вісь - 9 650 кг., на 5 вісь - 9 950 кг. Загальна вага транспортного засобу - 46 150 кг.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування» від 27.06.2007 № 879 (надалі - «Постанова № 879») вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з пп. 3 п. 2 Постанови № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Відповідно до пп. 4 п. 2 Постанови № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Згідно з пп. 7 п. 2 Постанови № 879 місце здійснення габаритно-вагового контролю - спеціально облаштоване місце розташування стаціонарних або пересувних пунктів габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пп. 9 п. 2 Постанови № 879 пересувний пункт габаритно-вагового контролю (далі - пересувний пункт) - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.
Згідно з п. 14 Постанови № 879 вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» від 08.11.2006 року № 1567 (надалі - Постанова № 1567) державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі -транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з п. З Постанови № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Постанови № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з абз. 58 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 року № 2344-ІП (надалі - Закон України "Про автомобільний транспорт") рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).
Відповідно до абз. З п. 16 Постанови № 1567 під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо - та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.
Відповідно до пп. 12 п. 2 Постанови № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики.
Згідно з п. 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до п. 13 Постанови № 879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
Згідно з п. 8 розд. II Наказу № 255 вимірювальне і вагове обладнання пересувного пункту повинно бути атестовано на проведення вимірювань та мати відповідне свідоцтво спеціально уповноваженого органу у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016 року затверджено Технічний регламент законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (надалі -«Технічний регламент»).
Згідно з п. 1 Технічного регламенту цей Технічний регламент встановлює вимоги, яким повинні відповідати засоби вимірювальної техніки, які призначені для застосування у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - засоби вимірювальної техніки), коли вони надаються на ринку та/або вводяться в експлуатацію для виконання завдань, пов'язаних з вимірюваннями.
Пунктом 16 Технічного регламенту визначено, якщо відповідність засобів вимірювальної техніки вимогам цього Технічного регламенту, що до них застосовуються, було підтверджено встановленою процедурою оцінки відповідності, виробники складають декларацію про відповідність згідно з пунктами 53-56 цього Технічного регламенту і наносять знак відповідності та додаткове метрологічне маркування згідно з пунктами 57-70 цього Технічного регламенту.
Відповідно до п. 60 Технічного регламенту, знак відповідності повинен бути єдиним маркуванням, що засвідчує відповідність засобів вимірювальної техніки вимогам, які застосовуються до зазначених засобів та визначені у відповідних технічних регламентах, якими передбачене нанесення знака відповідності.
Згідно з п. 64 Технічного регламенту знак відповідності і додаткове метрологічне маркування повинні бути помітними, розбірливими та не повинні стиратися, бути нанесені на засоби вимірювальної техніки або на табличку з технічними даними. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер засобів вимірювальної техніки, таке маркування повинно наноситися на супроводжувальну документацію та паковання, якщо таке є.
Разом з тим, в довідці від 14.09.2021 року № 047848 відсутня інформація щодо технічного приладу, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль, у матеріалах справи відсутнє свідоцтво на повірку такого технічного приладу, декларація відповідності тощо, з огляду на що неможливо встановити ані вимірювальне обладнання, ані технічний стан обладнання, яким здійснювався габаритно-ваговий контроль.
Відповідачем жодних доказів на спростування вказаних доводів позивача суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено факту здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів - спеціалізованого сідлового тягача Renault Premium, номерний знак НОМЕР_1 , та напівпричепу-самоскиду-е BODEX KISS 33, номерний знак НОМЕР_2 , у відповідності до положень Постанови № 879 та Наказу № 255, і, відповідно, отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними та бути покладеними в основу застосування до позивача адміністративно-господарської санкції.
Габаритно-ваговий контроль було проведено відповідачем не ідентифікованим обладнанням, щодо якого відсутня інформація про належну сертифікацію та своєчасну повірку, а відтак отримані в результаті зважування дані не можуть вважатися достовірними та не можуть бути покладені в основу застосування до позивача адміністративно-господарської санкції.
Таким чином відповідач, приймаючи постанову від 23.09.2021 року № 297781 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн. на підставі абз. 16ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", діяв неправомірно та всупереч чинному законодавству.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прийнята відповідачем постанова не відповідає критеріям обґрунтованості та розсудливості, прийнята без урахування усіх обставин, а тому є неправомірною та підлягає до скасуванню.
Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що він не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», а лише надав належний йому транспортний засіб на некомерційній основі іншій особі, оскільки позивач є фізичною особою-підприємцем із основним видом діяльності - вантажний автомобільний транспорт, при цьому лист від 25.10.2021 року за вих. №2510.1.1, яким директор ТОВ «Ромекс Трейд» повідомляє про відсутність укладених договорів транспортного перевезення із позивачем протягом 2021 року, є неналежним і недостатнім доказом відсутності господарських відносин між зазначеною особою та позивачем. При цьому у матеріалах справи відсутня товарно-транспортна накладна, яка може підтвердити факт надання послуг з перевезення товарів іншою особою, ніж позивачем, та яка документує рух матеріальних цінностей і є одним із доказів господарської операції з постачання товарів.
Як зазначено у ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідачем не доведено правомірність прийнятої постанови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн. за подачу позовної заяви, а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Окрім того, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 744,30 грн. за подачу заяви про забезпечення позову, яку задоволено частково, з огляду на що стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір в розмірі 372,15 грн.
Керуючись ст. ст. 72-74, 77, 241-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 24, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Державної служби України з безпеки на транспорті Придніпровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23.09.2021 №297781 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000,00 грн. на підставі абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати, які складаються з судового збору за подачу позову у розмірі 2270,00 грн. та судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 372,15 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко