07 червня 2022 року Справа № 160/5226/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
07 квітня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» до Дніпровської митниці з вимогами з урахуванням уточнення від 12 травня 2022 року:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 29.12.2021 р. № 110160/2021/000390/1;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110160/2021/000572.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «БІЛТЕКС» з метою митного оформлення товарів подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію № UA110160/2021/018162 та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару. Під час декларування товарів за вказаною електронною митною декларацією позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною договору та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, інвойс, пакувальний лист та інші документи, зазначені в графі 44 митної декларації. Вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, не обґрунтовано неможливість застосування основного методу визначення митної вартості та не обґрунтовано застосування резервного методу. Всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару наявні у підприємства та надані під час митного оформлення товару. З огляду на викладене позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товару є безпідставним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 12.04.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.05.2022 року відповідачем надано до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданої ТОВ «БІЛТЕКС» митної декларації, а також документів, долучених до декларації, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларантом не надано додаткові документи, спірне рішення про коригування митної вартості товарів є цілком обґрунтованим, а підстави для задоволення позову відсутні.
24.05.2022 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що надані документи у своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості та містять дані щодо одиниці розрахунку вартості товару. Вказано, що позивач не здійснював оплату даного рахунку № 158, так як позивач 13.12.2021 р. здійснив попередню оплату товару на підставі рахунку № 161, не порушивши при цьому жодні умови Контракту, а сплачені позивачем гроші за рахунком № 161 були зараховані компанією СП ООО «AISHA НОМЕ TEXTILE» у рахунок № 158. Окрім цього, компанія СП ООО «AISHA НОМЕ TEXTILE» 15.12.2021 р. листом № 165/12 повідомило, що замовлення згідно інвойсу № 158 від 15.12.2021 р. на адресу ТОВ «БІЛТЕКС», Україна, м. Дніпро товар з торгівельною маркою компанії СП ООО «AISHA НОМЕ TEXTILE» не відгружався. Також зазначено, що заявка не містить відомостей про ціну товару згідно умов контракту, тому заявка не підтверджує митну вартість товару, а отже не може бути витребуваною митним органом при митному оформленні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між ТОВ «БІЛТЕКС» (покупець) та компанією ООО СП «AISHA HOME TEXTILE», (Республіка Узбекистан) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 17-13-ЕХ від 23.09.2017 року, за умовами якого продавець поставляє покупцю на умовах ФСА-Наманган (Інкотермс-2010) товар, номенклатура, кількість, ціна, перелік та умови поставки якого визначаються в специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.
Базис поставки: ФСА-Наманган (пункт 1.3 контракту).
Пунктом п.4.1 контракту передбачено, що базис та ціна товару визначені в доларі США та умовах ФСА-Наманган, в які включені вартість товару, пакування та маркування.
Пунктом 5.1 контракту визначено, що оплата товару (партії товару) відбувається покупцем в наступному порядку:
- передоплата в розмірі 20% від вартості товару, передбаченому до поставки відповідно до специфікації, протягом 5 календарних днів з дня підпису специфікації;
- повна оплата товару в розмірі 100% буде проводитись протягом 5 банківських днів після отримання покупцем повідомлення про готовність товару, з урахуванням проведеного авансового платежу, пропорційно вартості товару, не пізніше дати відвантаження товару.
01.03.2019 року сторонами укладено додаткову угоду № 6, якою змінено пункт 5.1 контракту та викладено його у наступній редакції: оплата товару (партії товару) відбувається покупцем в наступному порядку:
- передоплата в розмірі 20% від вартості товару, відповідно до комерційного інвойсу до контракту;
- інші 80% - протягом 60 календарних днів від дати передачі товару покупцю на складі покупця.
03.11.2017 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до контракту № 17-13-ЕХ від 23.09.2017 року, яким зокрема змінено пункт 1.3 базис поставки СРТ-Дніпро.
До вказаного контракту сторонами погоджено специфікацію № 74 від 13.12.2021 року на поставку товару полотенце махрове 40*70 на загальну суму 4290,00 дол.США, полотенце махрове 50*90 на загальну суму 8424,00 дол.США, тканина махрова на загальну суму 10750,00 дол.США. Умовами поставки визначено: FCA-Наманган.
Також до вказаного контракту сторонами погоджено специфікацію № 74 від 15.12.2021 року на поставку товару «тканина махрова д: 100 % бавовна, ширина 70*140 см, артикул 100, поверхнева щільність 370гр/м2» кількістю 2449,00 кг. на загальну суму 11020,50 дол.США. Умовами поставки визначено: СРТ-Дніпро.
Сторонами було погоджено комерційний інвойс № 158 від 15.12.2021 року на товар «тканина махрова» кількістю 2449,00 кг за ціною 4,50 дол.США на загальну суму 11020,50 дол.США. Умовами поставки визначено: СРТ-Дніпро.
З метою митного оформлення ввезеного товару, ввезеного відповідно до контракту № 17-13-ЕХ від 23.09.2017 року, вказаного комерційного інвойсу № 158 від 15.12.2021 року позивачем було подано відповідачу митну декларацію № UA110160/2021/018162 від 28.12.2021 року.
На підтвердження митної вартості товару ТОВ «БІЛТЕКС» надано до митного органу: контракт № 17-13-ЕХ від 23.09.2017 року, комерційний інвойс № 158 від 15.12.2021 року, автотранспортну накладну № 00001424 від 16.12.2021 р.; платіжне доручення від 13.12.2021 р., прайс-лист виробника товару від 01.11.2021 р., калькуляція від 01.11.2021 р., додаткові угоди № 1 від 03.11.2017 р., № 2 від 07.12.2017 р., № 3 від 19.12.2017 р., № 6 від 01.03.2019 р., № 7 від 27.05.2019 р., № 10 від 01.07.2019 р., № 16 від 31.12.2020 р., № 19 від 12.08.2021 р., специфікація № 74 від 15.12.2021 р.
Митна вартість товару ТОВ «БІЛТЕКС» визначена за основним методом - за ціною договору.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; 4) каталоги - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
ТОВ «БІЛТЕКС» відповідним листом № 29/12-02 від 29.12.2021 року повідомлено Дніпровську митницю Держмитслужби про неможливість надати інші документи.
Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 29.12.2021 р. № 110160/2021/000390/1, якими до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-ґ - резервний метод.
Обставини прийняття спірного рішення:
1. ТОВ "БІЛТЕКС" (38598848) до митного контролю та оформлення за ЕМД від 28.12.2021 №UA110160/2021/018162 заявлено партію товару, імпортовану за контрактом від 23.09.2017 №17-13-ЕХ з компанією СП ООО «AISHA HOME TEXTILE» та комерційним рахунком від 15.12.2021 №158. Відповідно до поданої декларантом Специфікації №74 від 15.12.2021 до контракту від 23.09.2017 №17-13-ЕХ умови поставки товару «СРТ-Днепр» та ціною за одиницю в доларах США 4,5 та загальною вартістю 11020,50 доларів США. Проте, наданими до митного оформлення за вищезазначеної ЕМД не визначено, яка одиниця розрахунку вартості товару, що постачається.
2. В якості підтвердження умов оплати за товар передбачених Додатком № 6 від 01.03.2019 до контракту від 23.09.2017 №17-13-ЕХ декларантом подано рахунок на оплату № 161 від 13.12.2021 на загальну вартість 23464 доларів США. Проте дата вказаного рахунку 13.12.2021, а специфікація № 74 на товар, що оцінюється укладено 15.12.2021.
3. Відповідно до п.2.2 контракту від 23.09.2017 №17-13-ЕХ «товар постачається партіями відповідно до заявок покупця...», однак до митного оформлення вказаний документ не надавався. Згідно загальносвітової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Прайс-лист компанії «СП ООО AISHA HOME TEXTILE», наданий декларантом, має суб'єктивний характер та не відповідає міжнародній практиці, оскільки визначає умови поставки виключно «СРТ-Днепр». Крім того, до митного оформлення надано два варіанти прайс-листа з різними умовами поставки «СРТ-Днепр» та «FCA- Днепр», що передбачають різні обов'язки покупця щодо включення транспортних витрат до митної вартості товару, що оцінюється.
4. Декларантом подано калькуляцію собівартості товару від 01.11.2021, проте вказана калькуляцію не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, оскільки остання не містить відомостей щодо артикулу якого стосується (відповідно до поданого комерційного рахунку від 15.12.2021 №158 постачається артикул 100).
За наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110160/2021/000572.
З метою випуску товарів у вільний обіг позивачем було подано до Дніпровської митниці Держмитслужби нову ЕМД, в якій вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом з відповідною сплатою до бюджету митних платежів.
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає таке.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 5 статті 54 Митним кодексом України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Наказом Державної митної служби України № 689 від 11.09.2015 року затверджено Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.
У випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів.
Контроль за правильністю визначення митної вартості у випадках, передбачених абзацом першим, здійснюється посадовою особою, що здійснює такий контроль, за погодженням з керівником підрозділу митного оформлення (заступником керівника, старшим зміни). Відповідне погодження засвідчується шляхом проставлення підпису на роздрукованому переліку митних формальностей за митною декларацією, поряд з відомостями про виконання митної формальності за напрямком контролю митної вартості (п.8 розділу 2 Методичних рекомендацій).
Відповідно до положень частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. (частина 1 статті 337 Митного кодексу України).
Обсяги митного контролю, передбачені главою 49 розділу ХІ Митного кодексу України, визначаються за результатами аналізу ризиків відповідно до положень глави 52 розділу ХІ Митного кодексу України.
Так, відповідно до пункту першого частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно приписів 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, суд вказує, що з метою митного оформлення ввезеного товару, відповідно до контракту № 17-13-ЕХ від 23.09.2017 року та інвойсу № 158 від 15.12.2021 року, позивачем було подано відповідачу митну декларацію № UA110160/2021/018162 від 28.12.2021 року, за якою позивачем ввезено товар у кількості 2449 кг.
Специфікацією № 74 від 15.12.2021 року визначено поставку товару тканина махрова кількістю 2449,00 кг. на загальну суму 11020,50 дол.США.
Також за інвойсом № 158 від 15.12.2021 року позивачем придбано товар «тканина махрова» кількістю 2449,00 кг за ціною 4,50 дол.США на загальну суму 11020,50 дол.США.
Отже, доводи відповідача щодо не визначення одиниці розрахунку вартості товару, що постачається, є хибними.
Так, в якості підтвердження умов оплати за товар, позивачем було подано рахунок на оплату № 161 від 13.12.2021 року на загальну суму 23464 доларів США.
Позивачем у поданому позові зазначено, що на виконання п. 2.1 контракту, 13.12.2021 р. сторони уклали специфікацію № 74 на суму 23464,00 доларів США. У зв'язку з чим компанією СП ООО «AISHA НОМЕ TEXTILE» 13.12.2021 року було виставлено рахунок № 161 із зазначенням найменування товару, артикулу, ціни за одиницю товару тощо на суму 23464,00 доларів США. На виконання умов додаткової угоди № 6 від 01.03.2019 р. до контракту позивач 13.12.2021 року сплатив компанії СП ООО «AISHA НОМЕ TEXTILE» 4693,00 00 доларів США попередню оплату палату на підставі виставленого рахунку № 161.
Проте, 15.12.2021 року сторони уклали нову специфікацію № 74 на суму 11020,50 доларів США, за якою здійснено спірну поставку товару «тканина махрова д: 100 % бавовна, ширина 70*140 см, артикул 100, поверхнева щільність 370гр/м2 - 2 449 кг, ціна за одиницю 4,50 дол. США», умови поставки СРТ-Дніпро. Тому, 15.12.2021 року компанія СП ООО «AISHA НОМЕ TEXTILE» за новою специфікацією виставило новий рахунок - рахунок № 158.
Зазначено, що позивачем не було здійснено оплату рахунку № 158, так як позивач 13.12.2021 року здійснив попередню оплату товару на підставі рахунку № 161, не порушивши при цьому жодні умови контракту, а сплачені позивачем гроші за рахунком № 161 були зараховані компанією СП ООО «AISHA НОМЕ TEXTILE» у рахунок № 158.
Окрім цього, листом СП ООО «AISHA НОМЕ TEXTILE» від 15.12.2021 року № 165/12 повідомило, що замовлення згідно інвойсу № 158 від 15.12.2021 р. на адресу ТОВ «БІЛТЕКС», Україна, м. Дніпро товар з торгівельною маркою компанії СП ООО «AISHA НОМЕ TEXTILE» не відгружався.
Щодо ненадання заявок покупця, невідповідності прейскуранту (прайс-листа) та калькуляції собівартості товару суд вказує, що Митним кодексом України не передбачено, що такі документи є джерелом відомостей про митну вартість товару. Наведені документи, у відповідності до вимог статті 53 Митного кодексу України не відносяться до документів, які підтверджують митну вартість товару.
Прейскурант (прайс-лист) та калькуляція собівартості товару складається відправником (продавцем); до таких відносин позивач не має відношення, оскільки участі у них не приймає.
Позивачем було надано відповідачу прайс - лист від 01.11.2021 р., відповідно до якого умови поставки СРТ-Дніпро (Інкотермс - 2010), та в якому зазначені найменування товару, артикул, ціна тощо. Даний прайс-лист адресований широкому колу покупців для експорту товарів в Україну та не може бути підставою для коригування митної вартості товару. Крім цього, зазначення у прайс-листі умов поставки є необхідним для визначення дійсної вартості товару за цим прайс-листом.
Суд вказує, що митним органом не доведено та судом під час розгляду справи не встановлено, яким чином вказані недоліки вплинули на визначення митної вартості товару.
Крім того, всі інші відомості у декларації країни відправлення кореспондується повністю з документами, які надані позивачем до митного оформлення, а саме: вага, кількість, найменування, вартість товару.
Одночасно суд зазначає, що наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не перерахована у статті 58 Митного кодексу України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
У зв'язку з наведеним, суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач (заявки покупця, прейскурант та калькуляція собівартості товару) не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.
На підставі встановлених судом обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно проведено коригування митної вартості за рішенням від 29.12.2021 р. № 110160/2021/000390/1.
З огляду на викладене, суд вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем протиправно, отже є таким, що підлягає скасуванню.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на викладене, доводи позивача є обґрунтованими, а позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2481,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 17384 від 30.03.2022 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2481,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Щодо клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. суд вказує таке.
За змістом частин 4-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи заяву, суд виходить із того, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених 09 червня 2017 року Звітно-виборним з'їздом адвокатів України, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Аналізуючи наведені правові норми, суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 28 квітня 2021 року у справі № 640/13685/19.
Судом встановлено, що професійну правничу допомогу позивачу було здійснено за договором про надання правничої допомоги № 63 від 02.01.2019 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Смарт Юрист».
Предметом договору є: клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобовязання ндавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.
Пунктом 4.2 договору визначено, що приймання-передача наданих послуг щомісячно оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, по факту надання послуг але не пізніше 5 числа кожного місяця, наступного за місяцем, в якому надані послуги. Клієнт протягом 3-х календарних днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданих послуг повинен підписати його, і направити адвокатському об'єднанню або надати у цей же строк мотивовану відмову. Після закінчення зазначеного терміну акт приймання-передачі наданих послуг вважається прийнятим та підписаним клієнтом і підлягає оплаті клієнтом без заперечень.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 63 від 02.01.2019 року.
Акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок наданої допомоги, документи, що підтверджують оплату правничої допомоги на суму 5000,00 грн., до суду не надано.
Отже, позивачем не надано доказів понесення витрат із надання правової допомоги у даній справі.
Суд зазначає, що за наявності правових підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу адвокатом, подані суду неналежні документи унеможливлюють вирішення питання про відшкодування витрат на користь позивача.
Аналогічна правова позиція Верховним Судом викладена в постановах від 08 травня 2018 року у справі № 810/2823/17, від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, від 22 травня 2018 року у справі № 826/8107/16, від 24 січня 2019 року у справі № 716/155/17 та від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18.
Враховуючи те, що наданими до суду документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів сплати понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн., у зв'язку з чим заява щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (вул.Артільна, буд.9, прим.210, м.Дніпро, 49081, ІК в ЄДРПОУ 38598848) до Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, ІК ВП в ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 29.12.2021 р. № 110160/2021/000390/1.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110160/2021/000572.
Стягнути з Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, ІК ВП в ЄДРПОУ 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛТЕКС» (вул.Артільна, буд.9, прим.210, м.Дніпро, 49081, ІК в ЄДРПОУ 38598848) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2481,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 червня 2022 року.
Суддя Е.О. Юрков