07 червня 2022 року Справа № 160/7771/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019р. за №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача;
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ «Про затвердження проекту землеустрою на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 до складу новоствореної земельної ділянки площею 98,1227 га з кадастровим №1222384000:01:002:1406 за рахунок земель сільськогосподарського призначення, переданих з державної власності до комунальної власності.
Відповідно до пунктів 3 та 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 5 ч.1 ст.171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161, 172 КАС України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що до суду позивач звернулася, зокрема, щодо оскарження рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019р. за №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача.
Отже, враховуючи вимоги ч.2 ст.122 КАС України, з матеріалів позовної заяви вбачається, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.
До позову позивач подала заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначає, що про існування оскаржуваних рішень Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019р. за №470-13/VІІ та від 02.06.2021р. за №319-5/VІІІ їй фактично стало відомо лише у грудні 2022 року, коли від громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стало відомо, що відповідачем до суду були надані додаткові документи, які начебто унеможливлюють відповідача затвердити кожному з них, а також позивачу проекти землеустрою обраних і сформованих ними земельних ділянок, та передати їх їм у власність.
Разом з тим, позивач, як на підставу пропуску строку звернення до суду посилається на широкомасштабну військову агресію російської федерації проти України, запровадженням в Україні воєнного стану з 5:30 год. 24.02.2022 року строком на 30 діб, та проведенням на територіях Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей і міста Києва загальної мобілізації протягом 90 діб на підставі Указу Президента України за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
З огляду на наведене, позивач вважає, що встановлений процесуальним законодавством шестимісячний строк для оскарження, що був нею пропущений саме з поважних і незалежних від неї причин, тому має бути поновлений судом.
Дослідивши матеріали позовної заяви та письмові докази, судом встановлено, що позивачем особисто у позові зазначено, що у травні 2021 року від Личківської сільської ради до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позов по адміністративній справі №160/4380/21, в якому відповідач позовні вимоги не визнавав, вважав їх неправомірними і безпідставними, вказував на те, що: а) при підготовці позову до суду позивачка не врахувала, що в оскаржуваному нею рішенні Личківської сільради існує посилання на рішення Личківської сільської ради від 05.09.2019р. за №469-13/VII та за №470-13/VII які «прийняті для забезпечення потреб територіальної громади», і як вважає відповідач, фактично унеможливлюють завершити розпочату процедуру відведення позивачу у власність земельну ділянку площею 2,0 га з кад. №1222384000:01:002:1240 для ведення особистого селянського господарства.
Разом з тим, до позову позивачем подано копію рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1036-20/VІІ «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі в приватну власність», в якому зазначено, що розглянувши клопотання гр.України ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та керуючись п.34 ст.26, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.12, 118, 123 Земельного кодексу України, ст. 2, 6 Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про охорону земель», стратегії розвитку Личківської ОТГ, рішення сесії Личківської сільської ради №469-13/VП та 470-13/VІІ від 05.09.2019 року, які прийняті для захисту прав та задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища, та враховуючи рекомендації постійної комісії з питань земельних відносин, охорони навколишнього середовища, природокористування сесія сільської ради вирішила відмовити гр. ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі в приватну власність земельної ділянки площею 2,000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради.
Таким чином, у вищевказаному рішенні Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1036-20/VІІ, йде посилання на рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII, яке оскаржує позивач у даній справі.
Отже, суд робить висновок, що про існування рішення сесії Личківської сільської ради від 05.09.2019 року за №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», позивач була обізнана ще під час оскарження у квітні 2021 року в Дніпропетровському окружному адміністративному суді рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1036-20/VІІ.
Згідно з ч.3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом наведеної норми процесуального закону, законодавець виходить не тільки з факту безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому “повинна” слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав ще у квітні-травні 2021 року під час оскарження в суді рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року за №1036-20/VІІ та коли від Личківської сільської ради надійшов відзив на адміністративний позов, як це вказує позивач.
У зв'язку з чим, суд робить висновок, що звертаючись до суду у червні 2022 року з позовною заявою, згідно якої позивач просить суд, зокрема, визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 05.09.2019р. за №470-13/VII «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для сінокосіння і випасання худоби», в частині включення відповідачем раніше сформованої земельної ділянки з кадастровим №1222384000:01:002:1240 до переліку земельних ділянок, переданих відповідачу з державної власності, для подальшого їх об'єднання з метою створення земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби (з кодом 01.08 згідно КВЦПЗ), на підставі наданого дозволу за цим рішенням відповідача, суд вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду.
Таким чином, суд робить висновок, що підстави, вказані у заяві, є неповажними, тому суд вважає заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 1 ст.169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим статтями 160, 161 КАС України, тому згідно із частиною 1 ст.169 цього Кодексу, вона підлягає залишенню без руху, з наданням позивачу строку на усунення вказаних недоліків.
Згідно із ч.2 ст.169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
За таких обставин, суд вважає за необхідне дану позовну заяву залишити без руху, із наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Відповідно до ч.3 ст.169 КАС, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.121-123, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви, з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші поважні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, та надати належні письмові докази в обґрунтування такої заяви.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.293 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху в самостійному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя Д.В. Сидоренко