28 квітня 2022 року Справа № 160/2255/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про розгляд звернення від 24.09.2019 №6735/Б-09;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 03.10.2017 року у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня відповідного року, в порядку ст.59 Закону України №2148-VIII від 03.10.2017;
- виплатити нараховану суму з 18% річних як моральну шкоду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та має 3 групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи. Позивач є пенсіонером та знаходиться на обліку у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та відповідно до ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на перерахунок пенсії в п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати. У зв'язку з чим, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії, але відповідач відмовив йому в такому перерахунку, чим, на думку позивача, позбавив останнього передбачених законом гарантій.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 22.02.2021 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2022 відкрито провадження у справі №160/2255/22 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Відповідачем у встановлений судом строк, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.
Як встановлено судом, відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження у цій справі разом із позовом з додатками - 15.03.2022 року, що підтверджується довідкою про доставлення електронного листа.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджується дублікатом посвідченням серія НОМЕР_1 від 27.05.2021 року та перебуває на обліку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
Позивач отримує пенсію по інвалідності 3 групи відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії з 01.10.2017, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Втім, відповідач листом за №6735/Б-09 відмовив у перерахунку пенсії позивачу, зазначивши, що порядок нарахування пенсії за п. 9-1 Порядку №1210, застосовується лише до осіб, які брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС під час дійсної строкової служби, а оскільки у матеріалах пенсійної справи містяться документи, в яких зазначено, що позивач проходив дійсну строкову службу у період з 02.11.1974 року по 24.11.1976 року, то право на таку пенсію він не має.
Втім, позивач вважаючи, що його право на отримання пенсії порушено діями відповідача, звернулась до суду із цим позовом.
11.10.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), яким ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 15.11.2017 року №851 внесено зміни до Порядку № 1210.
Так, Порядок №1210 доповнено п. 9-1, відповідно до якого за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
Частиною 3 ст.59 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05.10.2006 року № 231-V визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.10.2017 року, визначено лише одну категорію осіб, які мали право на обчислення пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Водночас, вказаною нормою у редакції, чинній з 01.10.2017 року, передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 1 січня відповідного року.
З аналізу редакцій ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ вбачається, що Законом № 2148-VIII розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, а також осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Системний аналіз положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ та пункту 9-1 Порядку №1210 свідчить про те, що їх дія поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:
1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї;
2) така участь особи відбувалася під час проходження дійсної строкової служби;
3) така участь особи призвела до її інвалідності.
Водночас, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.
Отже, таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності трьох умов у сукупності (розширене тлумачення вказаної норми не допускається).
Вказана правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 20.05.2018 року у справі №816/1159/18 (провадження №Пз/9901/37/18), від 13.06.2018 року у справі №812/1094/18 (провадження №Пз/9901/43/18).
З матеріалів справи встановлено, що:
- згідно трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 10.09.1984 року позивач проходив строкову службу з 14.05.1985 по 01.07.1987 року
- згідно архівної довідки Міністерства оборони України приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 01.06.1986 по 05.09.1986.
- згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України №5791 від 19.10.2017 року участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС призвала до інвалідності.
Отже, позивачем підтверджено проходження дійсної строкової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС.
Таким чином, позивач відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ, оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася в межах проходження дійсної строкової служби.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності у нього права, гарантованого вищевказаною нормою Закону.
Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії та протиправно не здійснено перерахунок та виплату пенсії з урахуванням усіх обставин. В свою чергу, вказаний лист є наслідком розгляду відповідачем заяви позивача в порядку Закону України «Про звернення громадян». Таким чином, вказаний лист не є рішенням про відмову в перерахунку пенсії.
Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області допущено протиправну бездіяльність щодо непроведення перерахунку пенсії позивача, у зв'язку з чим, вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди на користь позивача, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Ст. 1167 Цивільного кодексу України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленум Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивачем не зазначено будь-яких підстав.
Крім того, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому душевних страждань, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
При цьому, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди, а також залишає вирішення даного питання на розсуд суду.
Позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 243-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 03.10.2017 року у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати встановленої законом на 01 січня відповідного року, в порядку ст.59 Закону України №2148-VIII від 03.10.2017.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко