Справа № 362/5220/21
Провадження № 2-о/362/14/22
23.05.22 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участі секретаря Берковської Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження без фіксування технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України в м. Василькові Київської області заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Глевахівська селищна рада про встановлення факту батьківства,
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою в якій просить суд встановити, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказуючи на те, що 02.08.1964 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб.
20.03.1973 року шлюб було розірвано, про що видано відповідне Свідоцтво про розірвання шлюбу.
На момент розірвання шлюбу ОСОБА_4 вже була вагітна, проте вона сама ще цього не знала. Після розлучення, коли дізналася про свою вагітність, чоловіку нічого не сказала. Жила у матері, а коли народилася донька, то у свідоцтві про народження зазначила своє прізвище.
Коли ОСОБА_2 дізнався, що у нього народилася донька, він помирився зі своєю вже колишньою дружиною та забрав жити до себе.
Разом у 1980 році вони побудували новий будинок та проживали в ньому весь час аж до смерті спочатку ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а потім і до смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому, повторно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 шлюб не зареєстрували і свідоцтво про народження доньки ніхто не переробляв. Проте, ОСОБА_2 вважав ОСОБА_3 своєю донькою, проживав разом з нею однією сім'єю і після смерті її матері та своєї вже цивільної дружини - ОСОБА_4 .
Всі були зареєстровані за однією адресою, проживали як одна сім'я, незважаючи на відсутність офіційної повторної реєстрації шлюбу та наявність прізвища матері, а не батька у свідоцтві про народження ОСОБА_3 .
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 04.12.2020 року відкрито окреме провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 29).
ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з'явилися, представник заявниці направив до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 69).
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином. Про причини неявки не повідомив (а.с.42).
Відповідно до ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Інших заяв та клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши заяву та додані матеріали, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Судом встановлено, що 02.08.1964 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_1 (а.с. 9).
20.03.1973 року шлюб між ними було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_2 (а.с. 10).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Глевахівською селищною радою вбачається, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Глеваха Васильківського району, Київської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 14. Батьками записані ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.11).
На час народження позивачки, 24.11.1973 року шлюб між її батьками вже було розірвано і тому у свідоцтві про її народження батьком зазначено ОСОБА_6 . Даний запис було зроблено зі слів матері.
Повторно ОСОБА_4 та ОСОБА_2 шлюб не зареєстрували і свідоцтво про народження доньки ніхто не переробляв.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 04.02.2005 року Виконкомом Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області вбачається, що батько заявниці - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що складено відповідний актовий запис № 10 (а.с.13).
Відповідно до будинкової книги для прописки громадян, що проживають в будинку АДРЕСА_1 за даною адресою були прописані ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а.с. 15-20).
Згідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , виданого відділом реєстрації актів громадського стану Ленінградського району м. Києва ОСОБА_8 уклав шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 8).
Відповідно до пояснень свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 які зазначають, що батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 (а.с. 55-68).
Як вбачається із спадкової справи до майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 (а.с.43-48).
Згідно ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5 суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (пункт 3) роз'яснив, що при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Згідно зі статтею 53 КпШС України в разі народження дитини у батьків які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
За змістом наведеної норми закону, чинної на час народження ОСОБА_1 , при встановленні судом батьківства враховуються (але не виключно) вказані обставини: спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і померлим ОСОБА_2 або спільне виховання чи утримання ними дитини, а також докази, що з достовірністю підтверджують визнання померлим ОСОБА_2 батьківства.
Підставою для встановлення батьківства є належні на достатні відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Разом з тим частина третя статті 53 КпШС України та положення ЦПК України не обмежують коло доказів, які можуть бути взяті судом до уваги, що з достовірністю підтверджують батьківство.
Частиною третьою статті 53 КпШС України визначено чотири юридично значимі обставини встановлення батьківства, кожна з яких є необхідною і достатньою для задоволення позову: а) спільне проживання та ведення спільного господарства батьками дитини до її народження; б) спільне виховання батьками дитини; в) спільне утримання батьками дитини; г) визнання батьківства відповідачем.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, згідно зі статтею 53 КпШС України підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У необхідних випадках суд для з'ясування питань, пов'язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц (провадження № 61-26210св18), у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц (касаційне провадження № 61-30047св18).
Відповідно до ст.55 Кодексу про шлюб та сім'ю України в редакції 1969 року, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім'я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її народження, запис відомостей про матір і батька дитини провадиться за правилами, викладеними в цій статті за заявою осіб, зазначених у статті 163 цього Кодексу.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Зміст статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено на підставі належним чином досліджених доказів обставини того, що мати позивача ОСОБА_4 та померлий ОСОБА_2 разом проживали однією сім'єю й вели спільне господарство, виховували та утримували дочку, а також, що померлий ОСОБА_2 за життя визнавав позивача своєю дитиною проживав разом з нею до смерті, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимог щодо встановлення батьківства.
На підставі викладеного та керуючись статтями 53, 55 КпШС України, статтями 412, 19, 77-81, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Глевахівська селищна рада про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_2 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_5 , був рідним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Текст рішення виготовлено 31.05.2022 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко