10 січня 2022 року Справа № 160/22763/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
18.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:
- визнати, протиправними дії відповідача з відмови у врахування при попередньому розрахунку пенсії періоду роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28 липня 1981 року з 27 липня 1981 року по 18 липня 1997 року, які виразилися у наданні роз'яснення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській, області від 25 серпня 2021 року;
- зобов'язати відповідача врахувати при попередньому розрахунку пенсії ОСОБА_1 та зарахувати у стаж, що надає їй право на пенсію за віком період роботи ОСОБА_1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 28 липня 1981 року з 27 липня 1981 року по 18 липня 1997 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що при попередньому розрахунку пенсії ОСОБА_1 за відповідною заявою останньої відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача, що надає їй право на пенсію за віком, періоду роботи ОСОБА_1 в Павлоградському молочному комбінаті (в подальшому реорганізованому у Відкрите акціонерне товариство) з 27 липня 1981 року по 18 липня 1997 року, з посиланням на те, що на записі про звільнення з цього підприємства, зробленому у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 28 липня 1981 року, проставлена печатка, яка не читається. Водночас, на думку позивача, така позиція пенсійного органу є помилковою, оскільки всі записи в її трудовій книжці, яка відповідно до чинного законодавства є основним документом, що підтверджує трудовий стаж, є чіткими і без виправлень, скріплені відповідними підписами та печатками уповноважених осіб роботодавця, в тому числі в ній міститься печатка Павлоградського молочного комбінату, проставлена на титульному аркуші, позаяк саме це підприємство і видавало трудову книжку позивачеві. Також в трудовій книжці містяться записи і про реорганізацію Павлоградського молочного комбінату. Разом з цим, нечіткий відтиск печатки Павлоградського молочного комбінату на записі про звільнення позивача 18.07.1997р. з цього підприємства не може бути підставою для не зарахування всього періоду роботи позивача у Павлоградському молочному комбінаті, оскільки наведене не є виною позивача, а всі поставлені записи в повній мірі підтверджують цей спірний період роботи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/22763/21 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 09.12.2021 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Крім того, вказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1
10 грудня 2021 року до суду надійшов відзив ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що 07.07.2021р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою щодо попереднього розрахунку пенсії, при цьому, станом на момент звернення позивач пенсійного віку недосягла. За результатами розгляду документів ОСОБА_1 останню листом від 27.07.2021р. №0400-010226-8/99356 повідомлено про те, що орієнтовно її загальний страховий стаж становить 05 років 10 місяців 01 день, обчислений по 31.12.2017р., після чого ОСОБА_1 знову звернулася з заявою від 28.08.2021р., в якій просила надати інформацію щодо причин відмови у зарахуванні до стажу всіх періодів роботи, вказаних у трудовій книжці, на яку листом від 25.08.2021р. №29111-22949/К-01/8-0400/21 пенсійним органом надано попередній розрахунок стажу позивача із зазначенням періоду роботи, який не був до нього включений станом на дату подання заяви від 07.07.2021р. При цьому, відповідачем рішення щодо зарахування періодів роботи позивача до його страхового стажу не приймало, а було надано письмову консультацію з питань пенсійного забезпечення із наданням орієнтовного попередньо розрахованого стажу позивача станом на 07.07.2021р., виходячи із нормативно-правових актів, які діяли станом на цю дату. При цьому, стверджувати які нормативно-правові акти будуть діяти на час виникнення у позивача права на пенсію і як за ними буде розраховуватися стаж на даний момент неможливо, отже, позовні вимоги на теперішній час є передчасними, бо коли позивач досягне пенсійного віку і звернеться з заявою про призначення пенсії пенсійний орган може провести перевірку наданих документів, витребувати додаткові документи і провести інші дії передбачені чинним законодавством.
Також відповідачем повідомлено, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області як пенсіонер не перебуває, пенсійна справа у відповідача відсутня, а отже він не має змоги надати витребувану ухвалою суду її копію. Водночас, відповідачем разом із відзивом надано копії документів, з якими ОСОБА_1 зверталася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.
28 грудня 2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зауважувала, що у відзиві відповідачем фактично не спростовано вчинення ним дій щодо попереднього розрахунку стажу позивача і не зарахування до нього певного періоду роботи, тобто вчинення дій, які і оскаржуються позивачем, при цьому, при здійсненні попереднього розрахунку стажу позивача відповідачем вивчалися по суті надані позивачем заява та документи, зокрема, трудова книжка, і за результатами їх розгляду було прийнято рішення про відмову у зарахування спірного періоду до страхового стажу, про що і вказано у офіційному листі-відмові відповідача, який безпосередньо впливає на об'єм пенсійних прав позивача.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст. ст. 243, 250, 257, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до записів її трудової книжки серії НОМЕР_1 від 28 липня 1981 року, копія якої міститься в матеріалах справи, працювала в Павлоградському молочному комбінаті (записи №2-5):
- 27.07.1981р. прийнята на посаду апаратника гомогенізації 4 розряду (наказ №77 від 09.09.1981р.);
- 01.01.1986р. переведена на посаду апаратника пастеризації та охолодження молока 4 розряду (наказ №2 від 09.01.1986р.);
- відповідно до рішення міськвиконкому №220 від 11.09.1996р. молкомбінат реорганізовано у відкрите акціонерне товариство;
- 18.07.1997р. - звільнена за власним бажанням, ст.38 КЗпП України (по догляду за дитиною до 14 років) (наказ №40 від 18.07.1997р.).
07.07.2021р. ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою щодо попереднього розрахунку пенсії, до якої, зокрема, додала атестат №784 від 24.07.1981р., довідку з ДПІ про облік як суб'єкт підприємницької діяльності №36245/6/04-36-24-08-23 від 10.06.2021р., трудову книжку серії НОМЕР_1 від 28 липня 1981 року.
На підставі поданих позивачем документів та заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформовані виписки щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, Форма ОК-5, за період 1999-2017р.р., та дані про трудовий та страховий стаж за період з 12.05.1998р. по 31.12.2017р., відповідно до яких за вказаний період до страхового та трудового стажу позивача, обчисленого по 31.12.2017р. зараховано 5 років 10 місяців 01 день, про що ОСОБА_1 повідомлено листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 27.07.2021р. №0400-010226-8/99356.
28.08.2021р. ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою, в якій просила надати офіційну письмову відмову у зарахуванні іншого періоду її роботи по трудовій книжці до страхового стажу.
На вищевказану заяву позивача відповідач листом від 25.08.2021р. №29111-22949/К-01/8-0400/21 повідомив ОСОБА_1 , що за результатами розгляду її заяви від 07.07.2021р. (вх.№4359) проведено попередній розрахунок пенсії, при якому до страхового стажу позивача не зараховано по записах трудової книжки № НОМЕР_2 від 28 липня 1981 року період з 27.07.1981р. по 18.07.1997р., так як печатка на запису про звільнення не читається, у зв'язку із чим необхідно надати довідку для підтвердження стажу роботи.
Незгода позивача з відмовою відповідача у зарахуванні вищевказаного спірного періоду її роботи до страхового стажу стала підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зважає на таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;
страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Частиною 2 статті 21 Закону №1058-IV передбачено, що на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.
Пунктом 2 частини 3 статті 21 Закону №1058-IV визначено, що персональна електронна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості в частині персональної електронної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат, зокрема, як страховий стаж.
Відповідно до ч.4 ст. 21 Закону №1058-IV персоніфіковані відомості, внесені до персональної електронної облікової картки застрахованої особи, зберігаються в Пенсійному фонді протягом усього життя цієї особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових носіях та/або в електронній формі за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форм документа.
За приписами ч.2 ст.22 Закону №1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються:
1) виконавчими органами Пенсійного фонду для:
підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
обчислення страхових внесків;
визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом;
визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом;
надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій;
надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду;
обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності;
2) структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад для призначення всіх видів державної соціальної допомоги та субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.
Абзацом 1 частини 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, ч.2 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VІ Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.
При цьому, статтею 14-1 Закону № 2464-VI визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Вказані обов'язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014р. №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014р. за N785/25562 (далі - Положення №10-1), яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.
Так, згідно з п.4 та п.5 розділу І Положення №10-1 Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб. Реєстр застрахованих осіб забезпечує:
облік застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію;
накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 розділу ІІ Положення №10-1 встановлено, що джерела формування реєстру застрахованих осіб визначені статтею 18 Закону. У Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація (далі - обробка інформації) про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування із:
звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу;
системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;
електронних пенсійних справ;
системи обліку сплати страхових внесків;
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням;
реєстру страхувальників Державного реєстру;
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;
звернень громадян до органів Пенсійного фонду України;
інших джерел, передбачених законодавством.
Відповідно до п.1 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.
За приписами п.1 розділу IV Положення №10-1 Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.2 розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема, персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов'язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства; періоди страхового стажу на основі сплати страхових внесків та єдиного внеску системи обліку сплати страхових внесків.
Пунктом 3 розділу IV Положення №10-1 встановлено, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Крім того, абз.2, 3 п.4 розділу IV Положення №10-1 передбачено можливість внесення змін та уточнень до відомостей Реєстру застрахованих осіб на підставі та відповідно до рішення суду, що набрало законної сили. При цьому, внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Відповідно до п.8 розділу IV Положення №10-1 у разі виявлення застрахованою особою некоректних відомостей в її обліковій картці (прізвище, ім'я, по батькові на поточний момент; реєстраційний номер облікової картки платника податків; дата народження, місце народження; стать; громадянство; серія та номер паспорта; номер телефону (за згодою); адреса місця проживання) ця особа може подати до територіального органу Пенсійного фонду України особисто або через представника анкету застрахованої особи для внесення/зміни/уточнення даних в Реєстр(і) застрахованих осіб (далі - Анкета) за формою згідно з додатком 2 до цього Положення та документи, що підтверджують внесення/зміну/уточнення даних та належність помилкових даних цій особі (паспорт (інший документ, що посвідчує особу), трудова книжка, документ, який підтверджує реєстраційний номер облікової картки платника податків або право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта). Внесення/зміни/уточнення даних до умовно-постійної частини облікової картки відповідно до поданої Анкети та доданих до неї документів, а у частині інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків - після підтвердження відповідності реєстраційних даних згідно з пунктом 3 розділу III цього Положення здійснюється на підставі наказу керівника відповідного територіального органу Пенсійного фонду України у п'ятиденний строк.
Пунктом 1 розділу VІІІ Положення №10-1 передбачено, що облікова картка застрахованої особи зберігається в Пенсійному фонді України протягом усього життя особи, а після її смерті - протягом 75 років на паперових та/або електронних носіях за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів.
Відповідно до п. 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485 (надалі по тексту також - Положення № 28-2), Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та у складі цього реєстру - реєстру платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, внесення відомостей до них та їх використання.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що на підставі відомостей, поданих, зокрема, роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в Реєстрі застрахованих осіб на кожну застраховану особу формується електронна персональна облікова картка, яка включає дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, дані щодо страхового стажу, заробітної плати (дохід, грошове забезпечення), розміру сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для правильного обчислення та призначення страхових і пенсійних виплат. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом, а також до цих відомостей можуть вноситися зміни на підставі інформації з відповідних джерел, в тому числі, на підставі судових рішень, що набрали законної сили. При цьому, внесення відомостей до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, належить саме до компетенції територіальних органів Пенсійного фонду України. Водночас, наявність у системі персоніфікованого обліку та Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру відомостей про періоди трудової діяльності застрахованих осіб та про їх страховий стаж у подальшому є підставою для призначення та здійснення такій особі пенсійних виплат, у свою чергу, відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи на одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Як встановлено судом, факт роботи ОСОБА_1 на посадах апаратника гомогенізації 4 розряду та апаратника пастеризації та охолодження молока 4 розряду в Павлоградському молочному комбінаті в період з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. підтверджено відповідними записами у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28 липня 1981 року, копія якої міститься в матеріалах справи.
При цьому, відомості про трудовий стаж роботи ОСОБА_1 в Павлоградському молочному комбінаті за період з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. не включено до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Дані про трудовий та страховий стаж.
Як слідує з листа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 25.08.2021р. №29111-22949/К-01/8-0400/21, період роботи по записах трудової книжки № НОМЕР_2 від 28 липня 1981 року з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. до страхового стажу позивача не зараховано, так як печатка на запису про звільнення не читається.
Водночас, згідно з приписами статті 62 Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 Про трудові книжки працівників, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
За приписами з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при зверненні до відповідача з заявою від 07.07.2021р. подано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 28 липня 1981 року, копія якої міститься в матеріалах справи та згідно з якою ОСОБА_1 працювала в Павлоградському молочному комбінаті (записи №№2-5), а саме:
- 27.07.1981р. прийнята на посаду апаратника гомогенізації 4 розряду (наказ №77 від 09.09.1981р.);
- 01.01.1986р. переведена на посаду апаратника пастеризації та охолодження молока 4 розряду (наказ №2 від 09.01.1986р.);
- відповідно до рішення міськвиконкому №220 від 11.09.1996р. молкомбінат реорганізовано у відкрите акціонерне товариство;
- 18.07.1997р. - звільнена за власним бажанням, ст.38 КЗпП України (по догляду за дитиною до 14 років) (наказ №40 від 18.07.1997р.).
Означений період роботи позивача (з 27.07.1981р. по 18.07.1997р.) не враховано відповідачем до загального трудового стажу ОСОБА_1 через недоліки в видимості (читабельності) печатки підприємства, якою завірено запис про звільнення позивача.
Водночас, суд зазначає, що записи №№2-5 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 28 липня 1981 року щодо спірного періоду роботи позивача є чіткими і містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення з роботи ОСОБА_1 , не мають жодних виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати чи змісту запису, тим більше, що і сам відповідач не зазначає жодних зауважень до змісту цих записів. Вказані записи завірені підписами уповноваженої особи роботодавця - начальника відділу кадрів, а також відбитками печатки роботодавця, крім того, на титульному аркуші трудової книжки позивача проставлена печатка Павлоградського молочного комбінату, оскільки саме цим підприємством і видавалася ця трудова книжка.
При цьому, нечіткий відтиск печатки (нечитабельність її змісту), проставленої на записі трудової книжки позивача про її звільнення 18.07.1997р. не може позбавити позивача права на зарахування вищевказаного спірного періоду роботи до її трудового стажу, позаяк працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018р.
У даному ж випадку пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Водночас, за змістом наведених норм відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство роботодавець.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, тим паче, читабельність печатки.
Враховуючи наведене, суд вважає, що виявлені недоліки оформлення трудової книжки позивача (недоліки в видимості (читабельності) печатки підприємства, якою завірено запис про звільнення позивача) не можуть вважатися достатньою підставою для відмови останньому у зарахуванні цих періодів роботи до його загального трудового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня.
При цьому, суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно спірних періодів роботи, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.
Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Відтак, суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача щодо неврахування періоду роботи позивача в Павлоградському молочному комбінаті з 27.07.1981р. по 18.07.1997р., вказаного у трудовій книжці ОСОБА_1 , до її загального трудового стажу, з підстав того, що вони заповнені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок.
За встановлених обставин, суд доходить висновку, що стаж роботи позивача з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. підтверджується відповідними записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , що є достатнім для зарахування цих періодів роботи до загального трудового стажу останньої, а тому неврахування відповідачем цих періодів до загального трудового стажу позивача є протиправним, а відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відповідної інформації призведе до порушення права застрахованої особи (позивача) на своєчасне призначення та одержання виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням у належному розмірі.
При цьому, судом враховується, що за правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі «Хонякіна проти Грузії» (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року). Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі «Формер Кінг Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-ХІІ).
За наведених обставин, суд дійшов висновку про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 27 липня 1981 року по 18 липня 1997 року до її трудового стажу та про задоволення позовних вимог в цій частині.
Суд зауважує, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, ч.2 ст.9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та з метою відновлення порушеного права позивача та гарантування його ефективного захисту, суд, керуючись приписами ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період її роботи в Павлоградському молочному комбінаті з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, оскільки саме такий спосіб є належним способом захисту порушеного права позивача і по суті не змінює позовних вимог.
Доводи відповідача відносно того, що позивач станом на час звернення до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про зарахування спірних періодів роботи до її трудового та страхового стажу ще не набула права на призначення пенсії та за її призначенням не зверталася, а обчислення страхового стажу можливе органами Пенсійного Фонду виключно при призначенні пенсії, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними приписами законодавства, відповідно до яких територіальні органи Пенсійного фонду з моменту формування у Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування облікової картки стосовно застрахованої особи зобов'язані постійно вносити до неї оновленні відомості на підставі передбачених законодавством джерел, які стосуються, в тому числі даних щодо трудового та страхового стажу, заробітної плати (дохід, грошове забезпечення), розміру сплачених страхових внесків та інші відомості, необхідні для правильного обчислення та призначення страхових і пенсійних виплат, при цьому, статтею 14-1 Закону №2464-VI саме на Пенсійний фонд та його територіальні органи покладено обов'язок щодо забезпечення своєчасного внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та зі здійснення контролю за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Також безпідставними є доводи відповідача стосовно неможливості наразі вирішити питання про зарахування спірних періодів роботи до трудового стажу позивача через те, що на даний час невідомо які нормативно-правові акти будуть діяти на час виникнення у позивача права на пенсію і як за ними буде розраховуватися трудовий стаж, оскільки, як зазначалося вище, відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 908,00грн. підлягають відшкодуванню на користь останньої шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області коштів у сумі 908,00грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в Павлоградському молочному комбінаті з 27 липня 1981 року по 18 липня 1997 року до її трудового стажу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період її роботи в Павлоградському молочному комбінаті з 27.07.1981р. по 18.07.1997р. та внести відповідні зміни до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 10.01.2022 року.
Суддя: О.М. Турова