07 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3377/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Приватне підприємство "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ" (далі - ПП "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ", підприємство, позивач) звернулося з позовом до Рівненської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA 204000/2022/000058/2 від 03 лютого 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 травня 2021 року між ПП "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ" (покупець) та Компанією «Winforta OЬ» (продавець) укладено контракт №10/21-WOL/OK/EUR, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні.
Відповідно до пункту 2.1 Контракту №10/21-WOL/OK/EUR сторони погодили, що загальна вартість контракту становить 3000000,00 Євро, пунктом 2.2 Контракту №10/21- WOL/OK/EUR встановлено, що ціна на товар буде зазначені інвойсі (та/або проформі інвойс) для відповідної поставки і встановлюються в Євро.
На виконання вказаного пункту сторонами погоджено інвойс №220114.4- WIN/OLTR від 14 січня 2022 року, згідно з яким сторонами узгоджено вартість товару - автомобіля марки - PORSCHE, моделі - CAYENNE, 2016 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 у розмірі 17000,00 Євро.
Здійснюючи митне оформлення в режимі імпорту товару - легкового автомобіля марки - PORSCHE, моделі - CAYENNE, 2016 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , підприємство подало митну декларацію №UA204060/2022/001602 від 03 лютого 2022 року, де в графі 42 вказано вартість транспортного засобу у розмірі 17000,00 Євро та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту, що становить 546412,30 грн (17000,00 Євро). Однак відповідач не погодився із зазначеною митною вартістю та 03 лютого 2022 року видав картку відмови №UA 204000/2022/000064 в прийнятті митної декларації та прийняв рішення №UA 204000/2022/000058/2 про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 40995,00 Євро. У зв'язку з цим ПП "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ" надлишково сплатило до Державного бюджету України ввізне мито (10%) в розмірі 27572,96 грн та ПДВ (20%) в розмірі 158697,72 грн.
На думку позивача, рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень статті 55 МК України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Також відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом. Висновки митного органу ґрунтуються на безпідставних доводах про наявність розбіжностей у поданих документах та про наявність сумнівів щодо повноти визначення митної вартості імпортованого товару.
Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей, а всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам. Так стосовно зауважень відповідача про зазначення в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу іншої ніж продавець особи позивач вказав, що постановка на облік транспортного засобу, знятого з реєстрації в установленому законом порядку з метою його реалізації, не є обов'язком особи, яка його придбала, а правомірність розпорядження продавцем цим транспортним засобом та його реалізації ПП "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ" підтверджують передбачені законом документи, зокрема, але не виключно договір купівлі-продажу. До того ж у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу в графі «С4» наявне застереження про те, що власник свідоцтва може не бути власником транспортного засобу.
Щодо цінової інформації митного органу, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів отриманої з сайту www.mobiIe.de, позивач зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації з Інтернет джерела www.mobile.de, оскільки порядок його формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання його даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід враховувати, що в Інтернет джерела www.mobiIe.de відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов від 02 травня 2022 року №7.13-10/8.19-05/199 відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №UA204060/2022/001602 від 03 лютого 2022 року, встановлено, що у поданих до митного контролю та митного оформлення документах наявні розбіжності.
Згідно поданого інвойсу №220114.4-WIN/OLTR від 14 січня 2022 року продавцем товару є компанія «Winforta OЬ», разом з тим, в поданому до митного оформлення свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 25 січня 2016 року № НОМЕР_2 власником товару є «DIV». При цьому, до митного оформлення не подано будь-яких документів щодо продажу товару від третьої особи, у тому числі договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Відповідно до гр. 11 митної декларації торгова країна Естонія, а відповідно до гр. 15 країна відправлення Польща. Разом з тим, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25 січня 2016 року № НОМЕР_2 видано Бельгією. Вказане, на думку відповідача, свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу й тому декларанту направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості. Такі документи декларант не надав.
Враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA 204000/2022/000058/2 від 03 лютого 2022 року, у якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України за рівнем митної вартості 40995,00 EUR/шт. згідно цінової інформації відкритих джерел Інтернет ресурсу https://mobile.de (40995,00 EUR /шт. (рівень вартості оцінюваного транспортного засобу) * 1 шт. * 32,1419 (курс валюти UAN/EUR) = 1317657,19 грн).
Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за МД №UA204060/2022/001738 від 04 лютого 2022 року із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України. Сума додатково нарахованих митних платежів внаслідок коригування митної вартості товару становить 186270,68 грн.
З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, та у задоволенні позову просив відмовити. Також зазначив, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума є необґрунтованою. При цьому, опис фактично наданих послуг адвокатом, який наведений у позовній заяві, не є деталізованим як того вимагають приписи ч. 4 ст. 134 КАС України, оскільки не включає конкретно зазначених годин, ставки за годину та фактичної вартості, які понесені адвокатом.
У відповіді на відзив від 13 травня 2022 року представник позивача підтримав вимоги заявлені у позовній заяві та зазначив, що відзив не містить будь-яких спростувань стосовно обставин викладених в адміністративному позові, так і додаткових аргументів на підтвердження правомірності та підстав винесення спірного рішення, а тому просив позов задовольнити повністю.
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
13 травня 2021 року між Компанією «Winforta OЬ» (Естонія, продавець) та ПП “ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ” (Україна, покупець) укладено контракт №10/21-WOL/OK/EUR (а.с.41-44), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні. Пунктами 2.1.-2.2. контракту встановлено, що загальна вартість діючого контракту становить 3000000,00 Євро. Ціни на товар будуть зазначені в інвойсі (та/або проформі інвойс) для відповідної поставки і встановлюється в Євро.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.3. контракту покупець здійснює оплату вартості окремої поставки товару, обумовленої сторонами, протягом 180 календарних днів з моменту поставки. В разі досягнення домовленостей між сторонами, можлива попередня оплата вартості товару протягом 10 календарних днів з моменту формування відповідного інвойсу (та/або проформі інвойс). Валюта платежу і валюта договору - Євро. Товар вважаться оплаченим з моменту надходження коштів на рахунок продавця вказаного в даному договорі. Моментом надходження коштів вважається дата валютування, зафіксована банком, в якому знаходиться рахунок продавця і на який проводиться оплата.
Згідно з пунктами 4.1-4.2 контракту товар буде поставлений згідно правил “Інкотермс 2020”. Умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки у відповідному інвойсі (та/або проформа інвойс).
03 лютого 2022 року для митного оформлення в режимі імпорту товару за описом “легковий автомобіль марки - PORSCHE, моделі - CAYENNE, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , бувший у використанні, модельний та календарний рік виготовлення 2016, загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5; призначений для використання дорогами загального користування (перевезення пасажирів), тип двигуна - бензиновий гібрид (бензин/електро), робочий об'єм циліндрів - 2995 см. куб, потужність - 245 kW, тип кузову - універсал, колісна формула - 4x4” декларантом ТзОВ «Західброкбізнес» подано до Рівненської митниці митну декларацію №UA204060/2022/001602, в графі 42 якої зазначено ціну автомобіля 17000,00 Євро. В графі 45 зазначено митну вартість товару в сумі 546412,30 грн (еквівалентну 17000,00 Євро), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту.
До митної декларації додавалися такі документи: зовнішньоекономічний договір контракт від 13 травня 2021 року №10/21-WOL/OK/EUR; інвойс №220114.4- IN/OLTR від 14 січня 2022 року; платіжне доручення в іноземній валюті №403 від 17 січня 2022 року; автотранспортна накладна №б/н від 21 січня 2022 року; сертифікат з перевезення (походження) товару EUR1 №PL/MF/AS0251110 від 26 січня 2022 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25 січня 2016 року №460255415; договір-доручення №14/05-21 від 14 травня 2021 року на надання митно-брокерських послуг; копія митної декларації країни відправлення від 21 січня 2022 року №22PL402010E0079004 (а.с.28-49).
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні 03 лютого 2022 року декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; договір (угоду, контракт ) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням) (а.с.51).
03 лютого 2022 року декларантом ТзОВ «Західброкбізнес» митному органу надано лист з проханням прийняти рішення щодо митної вартості товару без врахування термінів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (а.с.37).
03 лютого 2022 року Рівненською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 204000/2022/000058/2 (а.с.19-20).
Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом, оскільки при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що подані до митного оформлення товару документи містять неточності, а саме: - згідно поданого інвойсу №220114.4- WIN/OLTR від 14 січня 2022 року продавцем товару є компанія «Winforta OЬ», разом з тим, в поданому до митного оформлення свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 25 січня 2016 року №460255415 власником товару є «DIV». При цьому, до митного оформлення не подано будь-яких документів щодо продажу товару від третьої особи, у тому числі договір (угоду, контракт ) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - відповідно до гр. 11 митної декларації торгова країна Естонія, а відповідно до гр. 15 країна відправлення Польща. Разом з тим, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 25 січня 2016 року № НОМЕР_2 видано Бельгією. Крім того, вказано, що митниця володіє інформацією про вартість транспортного засобу того ж року виготовлення, за такими ж технічними характеристиками транспортного засобу, що й оцінюваний, за мінімальним рівнем вартості, що становить 40995,00 EUR, згідно цінової інформації відкритих джерел Інтернет ресурсу www.mobile.de.
За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України за рівнем митної вартості 40995,00 EUR /шт. згідно цінової інформації відкритих джерел Інтернет ресурсу https://mobile.de (40995,00 EUR /шт. (рівень вартості оцінюваного транспортного засобу) * 1 шт. * 32,1419 (курс валюти UAN/EUR) = 1317657,19 грн). Для визначення митної вартості оцінюваного товару використано актуальну та найменшу з альтернативних на дату оцінки КТЗ вартість, що наявна у митниці Держмитслужби.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 204000/2022/000064 (а.с.17-18).
04 лютого 2022 року декларантом подано митну декларацію №UA204060/2022/001738 (а.с.21-22), за якою імпортований автомобіль випущено у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - легкового автомобіля - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, що наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ПП "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ" подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються придбаного товару).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так зовнішньоекономічний договір (контракт) від 13 травня 2021 року №10/21-WOL/OK/EUR містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №220114.4-IN/OLTR від 14 січня 2022 року визначає вартість товару 17000,00 Євро. Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов'язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено. Доказом оплати є платіжне доручення в іноземній валюті №403 від 17 січня 2022 року на суму 17000,00 Євро, за яким можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу, номер контракту, автомобіль (номер кузова НОМЕР_1 ) та суму коштів, що відповідає вартості товару за рахунком-фактурою (інвойс) №220114.4-IN/OLTR від 14 січня 2022 року (а.с.28-30,40-44).
Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД №UA204060/2022/001602 від 03 лютого 2022 року митна вартість оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в інвойсі №220114.4-IN/OLTR від 14 січня 2022 року, та становить 17000,00 Євро.
Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.
Інвойсом №220114.4-IN/OLTR від 14 січня 2022 року, як це і було передбачено пунктом 4.2 контракту, визначені умови поставку товару: товар поставляється на умовах DAP-Рівне.
За правилами Інкотермс-2020 поставка на умовах DAP означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.
Згідно з пунктами 6, 8 частини другої статті 53 МК України декларант має обов'язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, - лише якщо здійснювалося страхування.
Однак зі змісту контракту від 13 травня 2021 року №10/21-WOL/OK/EUR, а також з інвойсу не вбачається, що на позивача покладалися інші фінансові зобов'язання (тобто, що він мав нести також інші витрати) у зв'язку із поставкою йому товару компанією “Winforta OU”.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
На думку суду, відповідач в повідомленні декларанту необґрунтовано вказав про необхідність подання додаткових документів з тих підстав, що згідно поданого інвойсу №220114.4-WIN/OLTR від 14 січня 2022 року продавцем товару є компанія «Winforta OЬ», разом з тим, в поданому до митного оформлення свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 25 січня 2016 року № НОМЕР_2 власником товару є «DIV», що не кореспондується із відомостями про продавця чи покупця транспортного засобу, заявлених до митного оформлення за митною декларацією.
У свою чергу, як вбачається з перекладу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25 січня 2016 року №460255415, дане реєстраційне свідоцтво не є доказом власності на транспортний засіб (а.с.38-39). Таким чином, визначення продавця чи власника товару жодним чином не впливає на його митну вартість, крім того продавець та власник товару не повинен бути однією і тією ж особою. При цьому в країнах Європейського Союзу продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов'язаний здійснювати його реєстрацію за собою, а наявність у продавця права продажу може бути обумовлено цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем. Також чинним законодавством не передбачено обов'язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митниці та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого транспортного засобу; виписки з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару; договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), а також рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.
Також ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Якщо не було обумовлено умовами договору, то відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.
В розглядуваному випадку митним органом ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, ні у відзиві на позовну заяву не наведено пояснень з приводу застосування резервного (шостого) методу, а є лише загальне посилання на наявність цінової інформації з Інтернет джерела www.mobile.de (спеціалізованого сайту оголошень про продаж автомобілів та мотоциклів з Німеччини) про мінімальний рівень вартості товару тієї ж моделі транспортного засобу та року випуску.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень вартості імпортованого товару від вартості іншого подібного чи аналогічного товару не може вважатись заниженням митної вартості та бути перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися на інформації сайту www.mobile.de, оскільки порядок використання його даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Крім того, вказана на цьому сайті вартість є ціною пропозиції, а не ціною продажу. Фактично відповідач протиставив відомості документів, виданих у встановленому порядку у зв'язку із виконанням сторонами договірних умов тим, які не мають офіційного характеру. Більше того, відповідач не надав суду інформацію з сайту www.mobile.de, яку ним було використано для коригування митної вартості оцінюваного товару на рівні 40995,00 Євро, при тому, що суд вказував на обов'язок суб'єкта владних повноважень надати усі документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Таким чином, розрахунок митної вартості товарів відповідач провів, посилаючись на відомості мережі Інтернет (www.mobile.de). Відтак, відповідач надав перевагу неперевіреним відомостям інтернет-ресурсу над офіційними документами.
Суд також зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв'язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA 204000/2022/000058/2 від 03 лютого 2022 року про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.
Таким чином, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору у сумі 2794,06 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн, витрат на переклад документів у розмірі 770,00 грн, винагороду у разі отримання остаточного рішення на користь позивача (10% від ціни позову) у розмірі 18 627,07 грн.
У доданій до відзиву заяві від 02 травня 2022 року відповідач заперечив щодо такого розміру судових витрат, вказавши на їх необґрунтованість та недоведеність, просив відмовити в задоволенні вимоги про стягнення судових витрат.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії таких документів: договору про надання правничої допомоги від 01 липня 2021 року №15-07/21, укладеного між Адвокатським об'єднанням “Бона Фіде” (далі - Адвокатське об'єднання) та позивачем, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю та ордер про надання правничої (правової) допомоги АС №1031537 від 17 грудня 2021 року (а.с.55-58).
За змістом пункту 1.1 договору від 01.07.2021 №15-07/21 замовник доручає, а Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати комплекс юридичних послуг, представляти інтереси замовника у суді.
Пунктами 3.1, 3.2 Договору сторонами погоджено, що розмір оплати за надані послуги визначається об'єднанням, погоджується замовником в актах виконаних робіт, що є невід'ємною частиною Договору. Замовник зобов'язався оплатити вартість послуг та винагороду протягом 5 днів після виставлення рахунку об'єднанням. Згідно з пунктом 3.6 Договору замовник додатково сплачує виконавцю винагороду, так званий “гонорар успіху” у розмірі 10% від ціни кожного майнового позову, який буде пред'явлений в рамках надання правової допомоги за цим Договором, після задоволення такого позову судом та прийняття остаточного рішення. Гонорар успіху оплачується замовником протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку від виконавця, шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок об'єднання.
Відповідно опису фактично наданих послуг адвокатом, який наведений у позовній заяві, Адвокатське об'єднання надало позивачу такі юридичні послуги по оскарженню рішення Рівненської митниці №UA 204000/2022/000058/2 від 03 лютого 2022 року: правова (правнича) консультація клієнта, роз'яснення положень законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини та визначення правової позиції (1 год) - 500,00 грн, вивчення наданих документів та їх аналіз (3 год) - 1500,00 грн, підготовка позовної заяви (3 год) - 1500,00 грн.; всього 3500 грн.
Крім того, до розрахунку суми судових витрат включено винагороду у розмірі 10% від ціни позову, що становить 18 627,07 грн, яка сплачується позивачем у разі отримання остаточного рішення на його користь.
Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, суд має виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справ.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі “Лавентс проти Латвії” (Lavents v. Latvia, заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумний розмір.
Суд зазначає, що “гонорар успіху” адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 та статей 632, 903 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 сформовано правову позицію, за якою не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату “гонорару успіху”, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. Європейський суд з прав людини указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат для суду не є обов'язковими зобов'язання між адвокатом та позивачем щодо сплати, окрім послуг з надання правничої допомоги, також і “гонорару успіху”. Суд при цьому оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, з точки зору їх необхідності та неминучості, можливостей обох сторін та їх розумного розміру.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обумовленої суми на правову допомогу адвоката, представником позивача надано лише договір про надання правничої допомоги від 01 липня 2021 року №15-07/21.
Разом з цим представником позивача не надано документів, що свідчать про виконання послуг з надання правової допомоги (актів виконаних робіт) та документів про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність представником позивача витрат на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути, оскільки останнім не надано жодних доказів фактичного понесення таких витрат.
Враховуючи наведене, суд відмовляє в стягненні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн та винагороди у разі отримання остаточного рішення на користь позивача (10% від ціни позову) у розмірі 18 627,07 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов'язаних із перекладом на українську мову документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою, суд керується приписами частини п'ятої статті 137 КАС України, за змістом якої розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, такі витрати також підлягають доказуванню.
Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат з перекладу документів ФОП ОСОБА_1 позивачем подано рахунок від 04 квітня 2022 року №04/04/22 на суму 770,00 грн та квитанцію від 04 квітня 2022 року №Н274691Р на суму 770,00 грн, а тому суд вважає, що такі витрати підставні та підлягають стягненню з відповідача.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач за подання даного позову сплатив судовий збір у сумі 2794,10 грн згідно з квитанцією від 13 квітня 2022 року №ПН2421 (а.с.16).
З урахуванням наведеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2794,10 грн та витрати, пов'язані із залученням перекладача в сумі 770,00 грн .
Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд
Позов приватного підприємства "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ" до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці №UA 204000/2022/000058/2 від 03 лютого 2022 року про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці на користь приватного підприємства "ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ" судовий збір в сумі 2794,10 грн (дві тисячі сімсот дев'яносто чотири гривні 10 копійок) та витрати, пов'язані із залученням перекладача в сумі 770,00 грн (сімсот сімдесят гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне підприємство “ОЛ ТРАНС ГЛОБАЛ” (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, будинок 1, офіс 403, код ЄДРПОУ 43883273).
Відповідач: Рівненська митниця (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958370).
Суддя Т.М. Димарчук