06 червня 2022 року ЛуцькСправа № 140/3023/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - ГУ НП у Волинській області, відповідач), в якому просить визнати дії протиправними щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням травми під час виконання службових обов'язків згідно п. 3 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію»; зобов'язати здійснити нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням травми під час виконання службових обов'язків на підставі п. 3 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності.
Однак, відповідач відмовив у виплаті належної грошової допомоги, оскільки у довідці до акту огляду медичної соціально-експертної комісії, постанові та у виписці з акта огляду медико-соціальною комісією вказано: «травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків», що не відповідає тлумаченню п. 3 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Позивач вважає, що відповідач відмовляючи йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності порушив його законні права та інтереси.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 05.04.2022 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення, оскільки подані позивачем документи та зазначений діагноз не відповідає вимогам статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», за яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога, тому ГУ НП у Волинській області прийнято рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Від учасників справи інших заяв по суті справи та клопотань про розгляд справи в судовому засіданні не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 в період з 19.02.2003 по 07.11.2015 проходив службу в ОВС України, а з 08.11.2015 по 31.08.2021 - проходив службу в поліції.
30.08.2021 відповідно до Наказу ГУНП у Волинській області № 297о/с ОСОБА_1 , заступника начальника сектору кримінальної поліції Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, звільнено зі служби в поліції з 31.08.2021 за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
17.09.2021 Ліквідаційною комісією УМВС України у Волинській області на підставі наказу №16 було створено спеціальну комісію та проведено розслідування нещасного випадку, за результатами якого Головою комісії підполковником поліції ОСОБА_2 затверджено Акт №14, яким встановлено, що (п. 14) нещасний випадок з капітаном міліції ОСОБА_3 - оперуповноваженим сектору карного розшуку Володимир-Волинського MB (з обслуговування міста та району) УМВС України у Волинській області, стався у період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Згідно постанови № 7 ВЛК Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Волинській області» від 12.10.2021, встановлено, що травма позивача, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків; захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в поліції.
З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №501713 від 18.01.2022 вбачається, що позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку з травмою, так, пов'язаною з виконанням службових обов'язків .
Крім того, довідкою від 18.01.2022 серії 12 ААА №026409 ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 70 відсотків.
В січні 2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.
Листом від 24.02.2022 №352/05/29-2022 ГУ НП у Волинській області повідомило позивача, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону одноразова грошова допомога поліцейському виплачується у разі встановлення інвалідності, що настала внаслідок поранення «отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції відповідно до Закону». Разом з тим, у довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №501713 від 18.01.2022, постанові № 7 від 12.10.2021 та у виписці з акта огляду медико-соціальною комісією № 501713 вказано, що ІІ група інвалідності встановлена на підставі «травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків». Вказаний діагноз не відповідає тлумаченню п. 3 ч. 1 ст. 97 Закону, тому ГУ НП у Волинській області не має правових підстав для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Вважаючи дії відповідача протиправними щодо відмови у призначенні грошової допомоги та з метою захисту своїх прав, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі Закон № 580-VIII).
Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких призначення та виплата допомоги не здійснюється, визначено статтями 97-101 Закону № 580-VIII.
Пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону №580-VІІІ встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті
Підпунктом «б» п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону №580-VІІІ встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 3, інвалідності: II групи - 300 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Визначення інвалідності та ступеня втрати працездатності без визначення інвалідності поліцейським здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до закону та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 100 Закону №580-VІІІ).
Відповідно ч. 6 ст. 100 Закону №580-VІІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, визначеної цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення в них такого права.
Статтею 101 Закону №580-VІІІ встановлені підстави, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком:
а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням;
б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом);
г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Таким чином, стаття 101 Закону № 580-VІІІ містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Разом з тим, суд звертає увагу на ту обставину, що обґрунтовані підстави відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги з посиланням на положення статті 101 Закону № 580-VІІІ у листі ГУ НП у Волинській області відсутні.
Згідно з частиною другою статті 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 4 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку № 4 заява (рапорт) про виплату ОГД у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів.
Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 4 для виплати ОГД у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); 3) довідку органу, установи, організації, підрозділу, яким попередньо було здійснено виплату ОГД із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати); 4) копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 5) копію постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 6) копії акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 7) копію посвідчення інваліда війни (за наявності); 8) копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 9) копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті). Копії документів завіряються підписом власноруч, та перевіряються особою, що приймає документи.
Призначення і виплату одноразової грошової допомоги визначено розділом IV Порядку № 4, пунктом 1 якого встановлено, що у місячний строк з дня реєстрації документів, зазначених у пунктах 4, 6 розділу III, фінансові підрозділи готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, за встановленою формою. У разі надсилання запитів до інших органів (підрозділів) поліції, підприємств, установ, організацій, заявника, строк підготовки висновку про призначення ОГД, може бути продовжено, до отримання відповідної інформації, для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня відправлення запиту. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.
Відповідно до пунктів 2, 3 розділу IV Порядку № 4 висновок про призначення ОГД затверджує/відмовляє у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належить до сфери управління Національної поліції України - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
Рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.
Суд звертає увагу на те, що позивача звільнено з органів поліції через хворобу, інвалідність встановлена до спливу шести місяців із дня звільнення позивача з поліції (ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 17.01.2022), при цьому, звільнення відбулося внаслідок причин, зазначених саме в пункті 3 частини першої статті 97 Закону №580-VIII (травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків), що є обов'язковою умовою для призначення одноразової грошової допомоги.
При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на ту обставину, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки у наданих ним матеріалах, а саме у довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією та у постанові вказано причину встановлення інвалідності як «травма, пов'язана з виконанням службових обов'язків», а зазначений діагноз не відповідає вимогам статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», за яких призначається та виплачується одноразова грошова допомога, з наступних підстав.
У матеріалах справи містяться належні докази на підтвердження нещасного випадку, який трапився з капітаном міліції ОСОБА_3 при виконанні службових обов'язків, пов'язаних із безпосередньою участю в охороні громадського порядку, громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, внаслідок якого, позивач отримав травму, на підставі якої йому було встановлено ІІ групу інвалідності, а саме: акт розслідування нещасного випадку від 17.09.2021, акт №14 про нещасний випадок (у тому числі поранення) від 17.09.2021, постанова № 7 на момент звільнення з поліції від 12.10.2021, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.01.2022, довідка про результати визначення застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 18.01.2022.
Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування вищезазначеної інформації.
Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням йому інвалідності, причиною якої є наявність у нього травми, яка пов'язана з виконанням службових обов'язків відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі № 140/3648/19.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи те, що відповідач не надав належних доказів, які б спростували позицію позивача щодо призначення йому одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги не ґрунтуються на вимогах закону та є протиправними, а тому, виходячи з наданих суду статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій ГУ НП у Волинській області щодо відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, та зобов'язати ГУ НП у Волинській області призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі передбаченому підпунктом «б» п. 3 ч. 1 ст. 99 Закону України «Про Національну поліцію».
При вирішенні питання про стягнення на користь позивача витрат, пов'язаних з правничою допомогою, в сумі 7 716,80 грн., суд виходить з таких приписів КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За правилами частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Так, позивач на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в сумі 7 716,80 грн. подав копію договору про надання правової допомоги від 25.03.2022, укладеного між адвокатом Полячуком С.І. та ОСОБА_1 , детальний опис виконаних робіт від 30.03.2022, квитанцію від 30.03.2022 за надання правової допомоги в сумі 7 716,80 грн.
В той же час, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об'єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви; обсяг наданих адвокатом послуг), зважаючи також на заперечення представника відповідача щодо стягнення вказаних витрат, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України “Про Національну поліцію”, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Волинській області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, відповідно до п. 3 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Волинській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності, що настала внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків, у розмірі передбаченому пп. «б» п. 3 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Стягнути з Головного управління Національної поліції у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500,00 гривень (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок).
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області (43025; Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 11; код ЄДРПОУ 40108604).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич