07 червня 2022 р. Справа № 120/2923/22-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки за № 293805 від 07.12.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 2000 року займається підприємницькою діяльністю, основним видом якої є вантажний автомобільний транспорт, та використовує близько 15 вантажних автомобілів, на яких працюють наймані працівники. 15.12.2021, як зазначає позивач, на його адресу засобами поштового зв'язку надійшла постанова Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки за № 293805 від 07.12.2021 про застосування до нього (позивача) адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Позивач вважає вказану постанову такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, стверджує, що стороні позивача чи будь-якому з його представників жодним чином не повідомлено про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зауважує, що жоден з водіїв не повідомляв позивача про те, що його зупиняли працівники Укртрансбезпеки та проводили будь-яку перевірку та жодних документів про проведення такої перевірки не надав.
Окрім того, позивач зазначає, що з оскаржуваної постанови не можливо встановити у чому саме полягає порушення ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, за яке його притягнуто до відповідальності.
За таких обставин з метою захисту порушених, на думку позивача, прав та інтересів, останній звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 23.03.2022 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Також цією ухвалою сторонам встановлені строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Окремою ухвалою від 23.03.2022 судом відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.
25.04.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 02.11.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-05 452 км+811 м посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить перевізнику ОСОБА_1 . Під час зважування вказаного транспортного засобу встановлено фактичне навантаження на одиничну вісь 12,130 т при допустимих 11 т.
07.12.2021, як зазначено у відзиві, проводився розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно акта перевірки №317359 від 02.11.2021 та зафіксованих матеріалів перевірки вагового контролю. Водночас на розгляд справи ні ОСОБА_1 особисто, ні його представник не прибули, документів у просування порушення габаритно-вагового контролю не надано. Тому в результаті розгляду справи заступником начальника Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки прийняте рішення про винесення постанови про застосування адміністративно- господарського штрафу № 293805 від 07.12.2021, за порушення абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 17000 грн. При цьому відповідач зауважує, що повідомлення для участі у розгляді справи направлялося відповідачу рекомендованим листом, однак повернувся невручений конверт із відміткою “за закінченням терміну зберігання”.
На переконання відповідача, перевірка та зважування належного позивачу транспортного засобу проводилась з додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, з належним чином оформленими документами, а постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 293805 від 07.12.2021 винесена у відповідності із Законом України “Про автомобільний транспорт”, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою КМУ № 1567 від 08.11.2006.
Також відповідача звернув увагу і на те, що жодним законодавчим чи нормативним актом не визначено різниці між зважуванням транспортних засобів у разі перевезення подільних, неподільних або наливних вантажів. Саме тому, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра, який перевищує нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України, більш як на 2%, за відсутності відповідного дозволу, посадові особи Укртрансбезпеки зобов'язані скласти акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначити в установленому порядку суму плати за проїзд. Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом зобов'язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
З урахуванням вищенаведеного відповідач переконаний, що при винесені оскаржуваної постанови він діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, у зв'язку з чим просить суд відмовити у задоволенні даного позову.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності суд встановив, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець зареєстрований 19.12.2000 Жмеринською районною державною адміністрацією Вінницької області, номер запису 21510170000000275.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що наявний у матеріалах справи, основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт. Зареєстроване місцезнаходження позивача як суб'єкта підприємницької діяльності: АДРЕСА_1
ФОП ОСОБА_1 має ліцензію на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним, залізничним, морським та річковим транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Як з'ясовано судом, 02.11.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д М-05 Київ-Одеса 452 км + 811 м посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт та габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що відповідно до копії наявного у справі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_1 . Даним транспортним засобом керував водій ОСОБА_2 .
За результатами перевірки складено акт від 02.11.2021 № 317359, у висновках якого зазначено про виявлення в ході перевірки перевезення позивачем вантажу з перевищенням встановлених вагових параметрів понад 10% але не більше 20%, а саме фактичне навантаження на одиничну вісь 12,13 т при нормативному 11 т, без відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий уповноваженим органом, чим порушено п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 № 1306, відповідальність за що передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Від підписання акта перевірки водій ОСОБА_2 відмовився, про що посадова особа, що провела перевірку, внесла запис до такого акта.
Окрім того, посадовою особою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль вказаного транспортного засобу.
Відповідно до довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 02.11.2021 № 0067636 визначено результати вагового контролю навантаження на кожну з осей, які становлять: 1 вісь - 6,83 т; 2 вісь - 12,13 т; 3 вісь - 7,39 т; 4 вісь - 7,27 т; 5 вісь - 7,02 т; повна маса транспортного засобу - 40,64 т.
За результатами габаритно-вагового контролю складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 02.11.2021 №0055688, в якому зафіксовано фактичне навантаження на одиничну вісь 12,13 т при нормативно допустимому 11 т.
Від підписання вказаного акта водій також відмовився, про що в акт внесено відповідний запис.
Вказані матеріали передані для розгляду в орган державного контролю за місцезнаходженням автомобільного перевізника, тобто Подільському міжрегіональному управлінню Укртрансбезпеки.
07.12.2021 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в.о. заступника начальника Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Захарчук Д.А. виніс постанову №293805 про застосування адміністративного-господарського штрафу, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Позивач з правомірністю вказаної постанови не погоджується, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Постанова № 103).
Відповідно до п. 1 Постанови № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно з п.п. 1 п. 4 Постанови № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.
За змістом п. 8 Постанови № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 11 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
Згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Згідно з абз. 15 статті 60 зазначеного Закону України "Про автомобільний транспорт" за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
За правилами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку №879).
Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку №879).
Разом із тим, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Системний аналіз наведених норм доводить, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи - Укртрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдової. Під час проведення рейдової перевірки здійснюється державний контроль, зокрема, за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
За порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільні перевізники-суб'єкти господарювання несуть фінансову відповідальність.
Як видно із матеріалів справи, транспортним засобом, який належить позивачу, відповідно до товарно-транспортної накладної від 02.11.2021 № 18-АМ здійснювалось перевезення вантажу з перевищення навантаження на одиночну вісь - 12,13 тон, при допустимих 11 тон. Виведене y відсотковому співвідношенні перевищення параметрів над нормативом становить в цьому разі близько 10,27 % (тобто більше 10%, однак менше 20%).
На вагове обладнання, за допомогою якого проводився ваговий контроль автомобіля позивача, ДП "Укрметртестстандарт" видано свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №35-02/4127 від 26.05.2021, чинне до 26.05.2022, копію якого долучено відповідачем до відзиву.
Таким чином, наведені докази підтверджують, що габаритно-ваговий контроль належного позивачу тpaнcпopтного засобу під час проведення габаритно-вагового контролю, здійснювався технічним засобом, що пройшов повірку, має відповідне свідоцтво та є придатним до застосування.
За змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879. Відтак, відповідачем правомірно встановлено факт порушення вимог вагових обмежень, що є підставою для застосування до суб'єкта господарювання відповідальності згідно абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.
Оцінюючи доводи позивача щодо неповідомлення його відповідачем про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд враховує наступне.
Відповідно до п. 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26 Порядку № 1567).
У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27 Порядку № 1567).
Відповідно до пункту 29 Порядку №1567 копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.
При цьому розгляд справи про порушення можливий у відсутність уповноваженої особи суб'єкта господарювання у разі належного сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи, а засобами сповіщення суб'єкта господарювання про розгляд справи про порушення визначено розписку чи рекомендований лист із повідомленням.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідачем в якості додатку до відзиву до матеріалів справи надано копію повідомлення суб'єкта господарювання - ОСОБА_1 від 22.11.2021 № 98123/3.1/24/-21 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, в якому зазначено про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт - 07.12.2021 з 10-ї до 16-ї год. Також у цьому повідомлені виділено, що в разі неявки особи справа буде розглядатися без її участі.
Вказане повідомлення була здано на пошту 23.11.2021, що підтверджується відміткою на копії наданого відповідачем конверту, та було надіслано на адресу позивача: АДРЕСА_2 рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Однак, вказане відправлення було повернуто відправнику з відміткою поштового відділення зв'язку: за “закінченням терміну зберігання”.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.
Пунктами 99, 116 - 117 зазначених Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.
Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
Отже судом встановлено, що відповідачем завчасно було направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зазначене поштове відправлення зберігалося на у точці видачі відділення зв'язку “Укрпошти”, після чого було повернуто відправнику у зв'язку з неотриманням його адресатом.
Наведене свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення у відділенні поштового зв'язку до 07.12.2021, проте вказаним правом не скористався. При цьому ані в позові ані доданих до нього матеріалах позивач не наводить обставин, які б об'єктивно йому завадили отримати вказане поштове відправлення.
Суд враховує, що обов'язок повідомити особу про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не супроводжується обов'язком відповідача забезпечити його явку. Крім цього, згідно норми абзацу 2 п. 26 Порядку № 1567, неявка уповноваженої особи суб'єкта господарювання, з огляду на стислі строки розгляду справи, є підставою для розгляду справа про порушення без її участі, а не для відкладення її розгляду чи скасування постанови прийнятої без участі представника суб'єкта правопорушення.
Більше того, за результатом дослідження аргументів позивача у цій справі, суд дійшов висновку, що постанова № 293805 від 07.12.2021 про застосування щодо ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. є правомірною. Позивач у своєму позові жодним чином не спростовує самого факту наявності правопорушення, виявленого під час перевірки, а тому навіть у випадку його прибуття до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки де 07.12.2021 розглядалося його питання та висловлення ним тих аргументів, що досліджені судом, це б не вплинуло на кваліфікацію його дій як порушення ст. 48 Закону № 2344-III.
Фактично усі мотиви та обґрунтування даного позову зводяться лише до однієї обставини - розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відсутність позивача. Тобто, позивач оскаржує прийняту відносно нього постанову лише з процедурних підстав.
У постанові від 22 травня 2020 року (справа № 825/2328/16) Верховний Суд зазначив: "Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).
Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.
Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.
Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: “протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків” і, на противагу йому, принцип “формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення”.
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18".
Тому, навіть враховуючи аргументи позивача про неотримання ним повідомлення про розгляд його справи, судом не встановлено порушень суб'єктом владних повноважень процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності. Тому, оскаржувана постанова № 293805 від 07.12.2021 про застосування щодо ФОП ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. є правомірною та скасуванню не підлягає.
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що в позові належить відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 291, 295 КАС України, -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 07.06.22
Інформація про учасників справи:
Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: вул. Порика, 29, м. Вінниця) як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження юридичної особи: пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович