м. Вінниця
06 червня 2022 р. Справа № 120/18467/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови
Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест" (далі - ТОВ "Поділлялатінвест", позивач) звернулось в суд з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови.
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначає, що 23.10.2021 посадовими особами відповідача на автомобільній дорозі М-21 здійснено перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ 14543, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить ТОВ "Поділлялатінвест". За результатами контролю складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №305431. Відповідно до цього акта виявлено порушення ст.48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме на момент проведення перевірки був відсутній поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Позивач зазначає, що на підставі зазначеного акта відповідач прийняв постанову від 23.11.2021 №293710, якою застосував до нього адміністративно-господарський штраф в розмірі 17 000,00 грн. При цьому позивач звертає увагу на відсутності у посадових осіб Укртрансбезпеки повноважень перевіряти у водіїв наявності полісу цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вказуючи при цьому цивільна правова відповідальність власників наземних транспортних засобів на автомобіль КАМАЗ 14543, реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп СЗАП 8551, реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідно до чинного законодавства, що підтверджується електронним полісом №ЕР-203230920.
Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою від 11.04.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
09.05.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо заявлених вимог ТОВ "Поділлялатінвест" та вказує, що відповідно до відповідно положень ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" визначено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При цьому перелік та інші документи передбачені законодавством визначені у постанові КМУ від 25.02.2009 №207, тобто, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах необхідна наявність таких документів: зокрема полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Разом з тим, під час проведення перевірки транспортного засобу КАМАЗ 14543, реєстраційний номер НОМЕР_1 встановлено відсутність у водія полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Вказані обставини і зумовили застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Відповідно до ст. 12 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Частинами першою, другою статті 26 цього Закону визначено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Водночас законних підстав для зупинення провадження у цій справі не встановлено.
З огляду на викладене та враховуючи, що учасники справи скористалися своїм правом на подання заяв по суті справи, суд доходить висновку про відсутність правових перешкод для ухвалення рішення в цій адміністративній справі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження, оцінивши надані докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
23.10.2021 посадовими особами відповідача на автомобільній дорозі М-21 здійснено перевірку транспортного засобу марки КАМАЗ 14543, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп СЗАП 8551, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить ТОВ "Поділлялатінвест".
За результатами проведеного контролю складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.10.2021 №305431. Відповідно до цього акта вказано про порушення ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме надання послуг з перевезення вантажу без оформлених документів перелік яких визначений ст. 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт", на момент проведення перевірки був відсутній поліс цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водій від пояснень відмовився.
Відповідно до повідомлення відповідача від 01.11.2021 №91601/21.1/24-21 ТОВ запрошено на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 23.11.2021.
Постановою Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області від 23.11.2021 №293710 за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн. відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених вимог, суд керується та виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
В силу пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п. 20 Порядку № 1567).
Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.
Судом встановлено, що спірною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу положень статті 48 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Разом з тим, на момент проведення перевірки (23.10.2021) була чинною постанова КМУ від 25.02.2009 №207 (далі - Постанова №207), якою до 04.02.2022 визначався перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.
Відповідно до п. 2 Постанови №207 особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.
Так, додатком до постанови від 25.02.2009 №207 затверджено перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, зокрема згідно з п.1 для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах є необхідними такі документи як:
- фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка;
- товарно-транспортна накладна;
- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
При цьому відповідно до статті 3 вказаного вище Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
З огляду на наведені норми законодавства, чинного на момент проведення перевірки, в контексті встановлених обставин справи, суд зауважує, що поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є одним з тих документів, який має пред'явити водій транспортного засобу, що здійснює вантажні перевезення особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.
Відтак, в силу положень Постанови №207 суд відхиляє аргументи представника позивача, наведені у позовній заяві щодо відсутності повноважень у посадових осіб Укртрансбезки для перевірки у водія транспортного засобу, що здійснює вантажні перевезення саме полісу (сертифікату) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Разом з тим, визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, щодо допущення позивачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме щодо відсутності у водія транспортного засобу КАМАЗ 14543, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 23.10.2021 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, суд враховує наявну у матеріалах справи копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-203230920, за яким ТОВ "Поділлялатінвест" укладено внутрішній електронний договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль марки КАМАЗ 14543, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 27.03.2021 по 26.03.2022.
Так, судом здійснено перевірку чинності полісу №ЕР-203230920 станом на 23.10.2021 за інтернет посиланням https://policy-web.mtsbu.ua/, та встановлено, що на цю дату щодо транспортного засобу КАМАЗ 45143 - НОМЕР_1 поліс № 203230920 був діючим.
На переконання суду, відповідач не був позбавлений права та можливості перевірки наявності оформленого полісу на визначений транспортний засіб, шляхом перевірки його за допомогою загальнодоступних джерел. При цьому чинне законодавство не виключає можливості використання документів складених у електронному вигляді та не впливає на їх чинність.
Огляду на наведене, під час розгляду справи відповідач не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який дає підстави вважати, що позивачем 23.10.2021 при перевезенні вантажу було допущено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за умови встановлення судом існування чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Також, у рішенні від 31.07.2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23.11.2021 №293710 про застосування до ТОВ "Поділлялатінвест" адміністративно-господарського штрафу є протиправною та належить до скасування.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Вирішуючи питання про розподілу судових витрат у справі, суд зважає на те, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, предметом позову у цій справі є постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 23.11.2021 №293710 в розмірі 17 000 грн.
Проте, як з'ясовано судом, Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки хоч і вважається суб'єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, однак є територіальним (відокремленим) підрозділом Державної служби України з безпеки на транспорті, не має статусу юридичної особи та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються Державній службі України з безпеки на транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103).
Відтак суд доходить висновку, що у даному випадку сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в сумі 2270 грн. належить присудити останньому за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, як юридичної особи, яка здійснює свої повноваження через утворені територіальні органи, в даному випадку - Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки.
Інших документально підтверджених судових витрат на дату постановлення рішення судом не встановлено. Відтак питання про їх розподіл не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 23.11.2021 №293710 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест" збір в розмірі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділлялатінвест" (вул. Забужжя, 11, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300 код ЄДРПОУ 35212563)
Відповідач: Подільське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки (вул. Хмельницьке шосе, 23, м. Вінниця, 21036) територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 06.06.2022
Суддя Томчук Андрій Валерійович