про повернення позовної заяви
м. Вінниця
30 травня 2022 р. Справа № 120/423/22-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Поліщук Ірина Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 17.01.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених у ній недоліків, шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
24.05.2022 позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду. Обґрунтовуючи поважність причин пропуску відповідного строку позивач зазначив, що після його переведення на пенсію за віком з 01.03.2016 розмір його пенсії збільшився, а тому він не звертався до відповідача за роз'ясненнями та не знав про врахування іншої заробітної плати. Позивач зазначив, що в березні 2021 року із засобів масової інформації він дізнався, що важливу роль для підвищення пенсії відіграє коефіцієнт заробітку. Наведені обставини спонукали його звернутись до відповідача за роз'ясненнями щодо заробітної плати, яка була врахована для обчислення розміру його пенсії. З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області він дізнався, що для обчислення його середньомісячного заробітку з 01.03.2016 враховано заробітну плату лише з 01.07.2000 по 31.01.2016, внаслідок чого коефіцієнт заробітку зменшено до 1,21327. Позивач зазначив, що він не підозрював, що відповідач не врахував вигідний для позивача період заробітної плати. При цьому, позивач вказав, що він не має юридичної освіти та не знає особливостей пенсійного законодавства, у зв'язку з чим він не міг знати, що його права порушуються.
Надаючи оцінку мотивам, наведеним позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду, суд виходив із наступного.
Так, положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Даний висновок узгоджується з паровою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 27 січня 2021 року у справі № 160/4284/19 та від 14 травня 2021 року у справі №176/2584/15-а (2-а/176/114/15).
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2019 року у справі № 804/4217/18.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись". Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року по справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Проте, звертаю увагу, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Окрім того, як зазначено Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З урахуванням наведеного, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
В даному ж випадку, предметом позову є вимоги позивача щодо перерахунку його пенсії з 01.03.2016 з урахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці №П-538 від 25.12.2010, а також страхового стажу за період його роботи в колгоспі "Перше Травня" (з 03.04.1970 по 30.08.1971).
При цьому, як зазначає позивач у позовній заяві, неврахування заробітної плати позивача та не зарахування до його страхового стажу періоду роботи в колгоспі "Перше Травня" мало місце під час його переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, яке відбулось 01.03.2016.
Проте з адміністративним позовом про здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2016 позивач звернувся лише 12.01.2022, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС.
Суд наголошує, що предметом оскарження за даним позовом є саме дії щодо неврахування заробітної плати позивача, зазначеної у довідці №П-538 від 25.12.2010, а також не зарахування до страхового стажу періоду його роботи в колгоспі "Перше Травня", які, як уже було зазначено вище, мали місце ще 01.03.2016.
При цьому, позивачем не оскаржується будь-яка відмова відповідача в проведенні йому перерахунку пенсії.
Крім того, отримання позивачем листа відповідача від 19.11.2021 року у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, а тому дана дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 31 березня 2021 року по справі № 240/12017/19.
Окрім того, як зазначив позивач у клопотанні про поновлення строку звернення, в березні 2021 року із засобів масової інформації він дізнався, що важливу роль для підвищення пенсії відіграє коефіцієнт заробітку.
При цьому, як слідує із листа відповідача від 19.11.2021, за роз'ясненнями з приводу обрахунку його пенсії позивач звернуся лише в жовтні 2021 року.
Крім того, позивач особисто зазначає, що він звернувся до відповідача саме за роз'ясненням, а не із заявою щодо перерахунку пенсії, а тому відповідний лист від 19.11.2021 не свідчить про відмову в здійсненні перерахунку.
З огляду на вище викладені обставини, суд приходить до висновку про те, що наведені позивачем обставини не можуть свідчити про поважність причин пропуску ним строку звернення до суду.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи вищевказане, суд не вбачає обґрунтованих підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а тому, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, та беручи до уваги те, що позивачем не наведено інших причин поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду та, як наслідок повернення позовної заяви.
Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169, 256 КАС України -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна