Справа №127/28087/21
Провадження №1-кп/127/995/21
07 червня 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивував тим, що ризики, які існували на час застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу на даний час не відпали. Зокрема, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачене покарання до 10 років позбавлення волі. Усвідомлюючи тяжкість покарання, перебуваючи на волі, на думку прокурора, ОСОБА_7 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, зауважив, що у кримінальному провадженні не допитані потерпілий та свідки, а тому обвинувачений зможе незаконно впливати на них, оскільки підтримує дружні стосунки з потерпілим та знає адреси проживання свідків. Також зазначив, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим ризикам.
Представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 , - в судове засідання не з'явилась, проте на адресу суду надійшла письмова заява останньої про проведення судового засідання за її відсутності.
Обвинувачений ОСОБА_7 повідомив суду, що за час перебування під вартою у нього значно погіршився стан здоров'я, а тому він потребує спеціалізованого лікування. З огляду на викладене, просив суд змінити застосований до нього запобіжний захід на більш м'який, а саме домашній арешт.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 - заперечила проти задоволення клопотання прокурора, оскільки останній не надав суду доказів існування ризиків, на які він посилається. Зауважила, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, має наміри давати показання. Також звернула увагу суду на те, що прокурор не довів неможливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а тому просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора. У разі ж якщо суд прийде до переконання про необхідність продовження ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, просила визначити її підзахисному розмір застави.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 - просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, при цьому вважав за можливе змінити ОСОБА_7 застосований запобіжний захід на більш м'який. Зауважив, що домашній арешт сприятиме визначеним цілям правосуддя та забезпечить розгляд справи у розумні строки. Також повідомив про погіршення стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 .
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного до ОСОБА_7 спливає 11.06.2022. Отже, стороною обвинувачення були дотримані вимоги кримінально-процесуального законодавства вручення копії клопотання обвинуваченому, однак не дотриманні вимоги щодо строку звернення до суду з відповідним клопотанням. Разом з тим, сторона захисту не заперечувала проти розгляду клопотання прокурора, сторона захисту не наполягала на відкладенні розгляду заявленого клопотання, а чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить застережень, згідно з якими порушення порядку звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу спричиняє відмову в задоволенні клопотання або ж залишення клопотання без розгляду. Натомість зі змісту статті 350 КПК випливає, що клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала.
Крім того, частиною третьою статті 331 КПК визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суд вважає за доцільне зазначити, що приписи частини третьої статті 331 КПК є імперативними. З огляду на викладене, суд вважає за доцільне вирішити клопотання прокурора по суті, надавши відповідну правову оцінку доводам сторін.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини першої статі 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченої до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченої потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний судове слідство не завершене, а тому вирішення зазначеного питання на вказаній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
Сторона захисту, заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, послалась на те що за час перебування під вартою у ОСОБА_7 значно погіршився стан здоров'я та останній потребує спеціалізованого лікування.
Разом з тим, такі твердження сторони захисту суд оцінює критично, оскільки суду не надано жодного документального підтвердження наявності у ОСОБА_7 певних захворювань, а також не надані докази того, що останній потребує лікування в спеціалізованому закладі або не може його отримати в установі, якій утримується на даний час. Будь-яких інших відомостей про те, що за станом здоров'я ОСОБА_7 не може утримуватись в умовах державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» суду надано не було.
Натомість суд враховує, що відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 обвинувачується у вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи. Суд приймає до уваги, що судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час завершене, зокрема, не допитані потерпілий та свідки кримінального провадження. В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений та потерпілий підтримують дружні стосунки, а тому перебуваючи на волі, ОСОБА_7 може вчиняти поза процесуальний вплив на потерпілого.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілого та свідків кримінального провадження, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Згідно з приписами частини третьої та пункту 1 четвертої статті 183 КПК суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні насильницького кримінального правопорушення.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити на 60 днів, з 07 червня 2022 року до 23.59 годину 05 серпня 2022 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: