Справа №127/11461/22
Провадження №1-кс/127/4790/22
03 червня 2022 року м. Вінниця
Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, не працюючого, відповідно до ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Слідча ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_5 , будучи обізнаним в тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 року, № 259/2022 від 22.04.2022 та № 341/2022 від 17.05.2022 продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року на 30 діб та з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, перебуваючи 01.06.2022 близько 16 год. 55 хвилин, перебуваючи в приміщенні магазину « Маркет + », що за адресою: місто Вінниця, вулиця Соборна, 35, помітив на поверхні торгівельної полиці мобільний телефон марки «iPhone», який належить ОСОБА_7 . Після чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на таємне заволодіння чужим майном.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, не маючи ані дійсного ані уявного права на власність потерпілого, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, діючи повторно, поза волею власника майна, з корисливих мотивів, розуміючи протиправність своїх дій та їх суспільно небезпечних наслідків, таємно, переконавшись, що за його діями не спостерігають сторонні особи, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні магазину «Маркет+», шляхом вільного доступу, взявши у руки з торгівельної полиці мобільний телефон належний ОСОБА_7 марки «iPhone» ІМЕІ НОМЕР_1 , із наявною всередині сім-карткою мобільного оператора ПрАт «Київстар» за номер НОМЕР_2 , який потерпіла там попередньо залишила.
Після чого, ОСОБА_5 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на суму Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
02.06.2022 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення .
Причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання від 01.06.2022, протоколом прийняття заяви від 07.04.2022, протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 , протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 та іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий зазачив, що враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який відповідно до ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, однак він ніде не працює, не має постійного джерела доходів та відсутні соціально стримуючі фактори (місце роботи, дружина, діти тощо), обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого тяжкого кримінального правопорушення, а тому наявні усі підстави вважати що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, ухилятись від проведення слідчих дій, незаконно впливати на потерпілого та свідків. Вказане свідчить про наявність ризиків, яким неможливо запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою.
Всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав за обставин, викладених в ньому, та просив клопотання задоволити.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що ризики не обгрунтовані, ОСОБА_5 був судимий ще в 2011 році, має постійне місце проживання, матеріальна шкода повернута потерпілому, тому переховуватися від органів досудового розслідування суду не має наміру, буде виконувати процесуальні обов"язки належним чином, просили застосувати більш м"який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши прокурора, підозрюваного, його захисника дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом п. 5 ч. 2, ч. 3 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під час розгляду даного клопотання слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_5 , відповідно до ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, однак він обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного корисливого тяжкого кримінального правопорушення, останнійніде не працює, не має постійного джерела доходів та відсутні соціально стримуючі фактори (місце роботи, дружина, діти тощо), тобто надані стороною обвинувачення докази доводять наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ОСОБА_5 може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Врахувавши фактичні обставини справи, слідчий суддя схиляється та приймає за грунтовні доводи прокурора про те, що застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також не зможуть запобігти його спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Вказані обставини виключають об'єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особисте зобов'язання.
Оскільки осіб, які б виявили бажання особисто поручитися за виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язалися за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, не знайшлося, застосування до підозрюваного такого виду запобіжного заходу як особиста порука не виявляється можливим.
Передбачений ст.181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, вважаю за неможливе застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки беручи до уваги наведені вище обставини, та особливість контролю є обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_5 зможе переховуватися від органів досудового розслідування суду або вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі викладеного, враховуючи те, що прокурором було доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що дане клопотання є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення.
Не підлягає задоволенню вимога слідчого при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, що складає 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у зв"язку з наступним.
Так, під заставою як видом запобіжного заходу розуміється внесення на спеціальний рахунок, визначений у порядку, затвердженому законом, підозрюваним, обвинуваченим коштів з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Розмір застави встановлюється слідчим суддею, судом, у розмірах, передбачених ч. 5 ст. 182 КПК: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів мінімальної заробітної плати щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів мінімальної заробітної плати. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів мінімальної заробітної плати відповідно.
Тобто, застава не є способом для майбутнього, в разі обвинувального вироку, обернення цих коштів на користь потерпілих, а є інструментом для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Тому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи особу ОСОБА_5 характер вчиненого кримінального правопорушення, визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених названим Кодексом, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 49620 ( сорок дев"ять тисяч шістсот двадцять) гривень.
На підставі наведеного, керуючись ст.107, 183, 177, 194, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задоволити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах досудового розслідування, строком 60 (шістдесят) днів з моменту затримання, а саме: до 20:01 години 30 липня 2022 року.
Одночасно визначити розмір застави в сумі 49620 ( сорок дев"ять тисяч шістсот двадцять) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у визначеному порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 виконувати обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні.
В іншій частині вимог клопотання відмовити.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Упродовж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою утримувати ОСОБА_5 у ДУ «Вінницька УВП №1».
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя: