Шаргородський районний суд
Вінницької області
07 червня 2022 року
м. Шаргород
Справа № 152/497/22
провадження № 2-н/152/15/22
Суддя Шаргородського районного суду Вінницької області Соколовська Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини,
встановив :
ОСОБА_1 звернулась до Шаргородського районного суду Вінницької області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з ч.1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Вимоги, за якими видаються судові накази, мають бути безспірними, наказне провадження є спрощеним порядком розгляду справи, який не передбачає виклику учасників справи у судове засідання та розгляду заявлених клопотань.
Згідно ч. 2 ст. 167 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу, суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину однієї чверті, на двох дітей однієї третини, на трьох і більше дітей половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Згідно з п.5 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Пунктом 3 частини 1 статті 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави зробити висновок, що видача судового наказу можлива лише у випадку пред'явлення вимоги про стягнення аліментів на одну дитину у загальному розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину або у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
ОСОБА_1 заявлено вимогу, яка не відповідає приписам ст. 161 ЦПК України, оскільки остання просить суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, тобто одночасно у частці від заробітку батька дитини та у твердій грошовій сумі.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що заявлена ОСОБА_1 вимога не відповідає вимогам п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України щодо заявленого розміру аліментів та не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, отже у видачі судового наказу слід відмовити та роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Крім того суд звертає увагу заявника на те, що згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Тобто, право на звернення до суду з заявою про видачу судового наказу чи з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживає дитина.
Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються.
Однак, до заяви про видачу судового наказу не долучено доказів, які б підтверджували факт проживання дитини разом із заявником, що позбавляє суд можливості зробити висновки з цього питання та перевірити наявність у заявника права вимоги на стягнення аліментів, як у особи, з якою проживає дитина.
Одночасно суд звертає увагу ОСОБА_1 , що відповідно до вимог ч.2 ст.42 ЦПК України при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник. Отже, ОСОБА_2 у даному випадку є боржником, а не заінтересованою особою, як зазначено у заяві ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів.
Дані порушення норм процесуального права унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для видачі судового наказу.
Керуючись ч.1 ст. 160, п.4, п. 5 ч.1 ст. 161, п. 3 ч.1 ст. 165, ч.2 ст. 166 ЦПК України, суддя -
постановив:
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ч.2 ст.166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її отримання.
Ухвала постановлена та підписана суддею 07.06.2022.
Суддя: Т.О. Соколовська