Справа № 147/324/21
Провадження № 2-др/147/2/22
06 червня 2022 року смт.Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Натальчук О.А.,
із секретарем Подолян Т.І.,
за участю:
представника позивача, адвоката Власенко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача, адвоката Дудіна Л.В., про стягнення судових витрат після ухвалення рішення по суті у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, -
До Тростянецького районного суду Вінницької області від представника відповідача, адвоката Дудіна Л.В., надійшло клопотання про розподіл судових витрат у цивільній справі №147/324/21.
Заяву мотивовано тим, що Тростянецьким районним судом Вінницької області 26.05.2022 р. ухвалено рішення у цивільній справі № 147/324/21, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування. В судовому засіданні 26.05.2022 р. до закінчення судових дебатів представник відповідача зробив заяву про те, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення по справі, відповідно до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України. Зазначив, що вартість професійної правничої допомоги на виконання договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 11.05.2021 р., укладеного між ОСОБА_2 та адвокатом Дудіним Л.В. щодо надання правничої допомоги наступного змісту: консультація, підготовка процесуальних документів, адвокатських запитів, підготовка відзиву на позовну заяву та представництво інтересів клієнта по даній справі в Тростянецькому районному суді Вінницької області склала 20 000 гривень. На підставі викладеного просив ухвалити додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20 000 гривень витрат на правничу (правову допомогу).
В судовому засіданні представник позивача зазначила, що витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 гривень належним чином не підтверджені. Окрім того, підготовка до справи не зайняла великого обсягу правових знань та часу, тому виходячи із принципу співмірності та розумності суми винагороди за адвокатські послуги заявлені представником відповідача є завищеними та не підлягають до задоволення в повному обсязі. Також вказала, що при ознайомлені з матеріалами цивільної справи, лише в декількох засіданнях виступав адвокат Дудін Л.В., всі інші засідання були відкладними. Крім того, представником відповідача не затрачено часу для направлення запитів та збирання доказів, оскільки ним надано лише роздруківку постанов Верховного Суду у справах з подібних правовідносин. З посиланням на рішення ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» просила про їх зменшення, оскільки відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
Позивач у судове засідання не з'явилась.
Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача подав до суду клопотання про ухвалення додаткового рішення без його участі. Заяву підтримав та просив задовольнити.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до пункту 3 частини 1, частин 2, 3, 5 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Зміст постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» визначив, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених статтею 220 ЦПК; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.
Згідно положень ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 2 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови у позові покладаються на позивача.
Як вбачається з матеріалів справи Тростянецьким районним судом Вінницької області 26.05.2022 р. ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішенням суду питання судових витрат не вирішувалося, оскільки представником відповідача, адвокатом Дудіним Л.В., в судовому засіданні було повідомлено про надання доказів про оплату витрат, які сторона понесла у зв'язку з розглядом справи після ухваленні рішення у справі.
Окрім того, судом встановлено, що 11.05.2021 між адвокатами Дудіним Л.В. та ОСОБА_2 укладено договір про надання правничої (правової) допомоги, предметом якого є надання правничої допомоги у Тростянецькому районному суді Вінницької області під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування (п. 1.1. Договору). Пунктом 2.1 договору визначено, що за надання правової допомоги за цим договором сторони встановили фіксовану оплату в розмірі 20 000 грн.
Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №26/05/22 від 26.05.2022 р. на користь адвоката Дудіна Л.В., ОСОБА_2 (відповідачем) сплачено кошти в загальному розмірі 20 000 грн.
Також представником відповідача додано акт приймання-передачі наданої професійної правничої (правової) допомоги від 26.05.2022 р. та розрахунок суми гонорару за надання професійної правничої допомоги, в якому зазначено, що адвокатом затрачено 20 годин на надання правової допомоги ОСОБА_2 , тобто 5 годин (ставка за годину 1000 грн.) за вивчення позовної заяви ОСОБА_1 та матеріалів доданих до позовної заяви, розробка стратегії захисту відповідача, з урахуванням уточнених позовних вимог; 1 година - надання консультації з приводу прав та обов'язків відповідача по даній справі; 4 години - підготовка відзиву на позовну заяву в порядку ст.178 ЦПК України та письмового пояснення; 5 годин - витрати на збір доказів, підготовку процесуальних документів, витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання; 5 годин - представництво інтересів клієнта в суді.
Судом встановлено, що вказану оплату було проведено на виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги від 11.05.2021 р.
Разом з тим, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд вважає, що заява про розподіл судових витрат у даній цивільній справі в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України визначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту)на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Положеннями статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат враховується:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд приймає до уваги положення частини 3 статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню.
Дослідивши додані представником відповідача до заяви про стягнення судових витрат у даній цивільній справі, договору про надання правової допомоги, квитанцію до прибуткового касового ордеру, розрахунок суми гонорару та акт приймання передачі, суд дійшов висновку, що зазначені докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 р. у справі № 755/15364/17 (провадження № 61-37398св18), від 02 липня 2020 р. у справі № 362/3912/ 18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 р. у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
З огляду на це суд зазначає, що вказані в розрахунку суми гонорару від 26.05.2022 р. послуги такі як: вивчення позовної заяви та розробка стратегії захисту (кількість затраченого адвокатом часу 5 год.), витрати на збір доказів, витрати на прибуття до суду та очікування судового засідання (5 год.) не є видами адвокатських послуг, перелік яких визначений статтею 19 Закону.
Вказані послуги носять не правовий, а організаційно-технічний характер, не належать до витрат на професійну правничу допомогу, а тому на підставі положень статей 137, 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.
Окрім того, варто зазначити, що написання відзиву на позов на 2 аркушах та письмових пояснень на 2 аркушах, вочевидь не вимагали від адвоката, фахівця в галузі права витрат часу у вказаному обсязі (4 год.), як зазначено в розрахунку гонорару.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Враховуючи вимоги ст. 137 ЦПК України та з огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів відповідача у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, враховуючи клопотання представника позивача про зменшення даних витрат, суд, з урахуванням основоположних засад справедливості, виваженості та розумності, вважає обґрунтованим та об'єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 6000 грн., а тому клопотання представника відповідача підлягає до задоволення частково.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 141, 263, 270 ЦПК України, суд,
Клопотання представника відповідача, адвоката Дудіна Л.В., про стягнення судових витрат після ухвалення рішення по суті у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) гривень.
В задоволенні решти вимог, відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст додаткового рішення виготовлено 07.06.2022 р.
Суддя О.А. Натальчук