Ухвала
06 червня 2022 року
м. Київ
справа № 759/1685/20
провадження № 61-21518ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання дій незаконними, зобов'язати вчинити дії,
У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв'язку
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу заявника залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2022 року продовжено
ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 19 січня 2022 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
На виконання вимог вказаних ухвал заявник надіслав уточнену редакцію касаційної скарги, проте вимоги, зазначені в ухвалах Верховного Суду
від 19 січня 2022 року та 08 лютого 2022 року, не виконані.
Заявник посилається на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України,відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте не деталізує, щодо якої саме норми права у подібних до позову ОСОБА_1 правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
Пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У поданій на усунення недоліків касаційній скарзі заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права про визнання дій незаконними, зобов'язати вчинити дії у подібних правовідносинах.
Разом з тим, таке обґрунтування касаційної скарги не можна визнати належним, оскільки при касаційному оскарженні судових рішень з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) має зазначатися конкретна норма права, що регулює спірні правовідносини, з приводу застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права, без зазначення конкретної норми права, яку неправильно застосували суди попередніх інстанцій, не дає підстав для вирішення питання про відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Посилання у касаційній скарзі лише на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, без зазначення на обґрунтування випадків, визначених у пунктах 1, 2, 3, 4
частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Оскільки заявником надано уточнену редакцію касаційної скарги без зазначення конкретних підстав касаційного оскарження, наявність яких є обов'язковою вимогою до змісту касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вимоги ухвал Верховного Суду від Верховного Суду
від 19 січня 2022 року та 08 лютого 2022 року заявником не виконано, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження та є підставою для визнання касаційної скарги ОСОБА_1 неподаною та повернення її заявнику.
Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України та статті 185 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу і заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено,
що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Не усунення недоліків касаційної скарги є підставою для її повернення особі, яка подала касаційну скаргу.
Відповідно до вимог частини шостої статті 393 ЦПК України про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню
з нею, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення касаційної скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про визнання дій незаконними, зобов'язати вчинити дії вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. Ф. Хопта