Ухвала
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 193/1572/19
провадження № 61-4723ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2022 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, стягнення неустойки (пені) та стягнення індексації,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2013 року з 400,00 грн до 7 000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, яка підлягає щорічній індексації відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття; просила стягнути з відповідача неустойку (пеню) за період з 01 березня 2014 року до 01 вересня 2019 року в сумі 39 123,50 грн, індексацію аліментів за період 01 березня 2014 року до 01 вересня 2019 року в сумі 242,40 грн та понесені судові витрати.
Рішенням від 14 січня 2021 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області позов задовольнив частково.
Збільшив розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2013 року з 400,00 грн до 5 000,00 грн, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.
Розмір аліментів, що стягується у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за період з 01 березня 2014 року до 01 вересня 2019 року в сумі 39 123,50 грн.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 індексацію аліментів за період з 01 березня 2014 року до 01 вересня 2019 року в сумі 242,40 грн.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати за надання правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.
У решті позову відмовив.
Постановою від 26 квітня 2022 року Дніпровський апеляційний суд апеляційні скарги адвокатів Горелікова М. М. та Ващенка О. М. в інтересах ОСОБА_2 задовольнив частково.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року в частині збільшення розміру аліментів скасував, ухвалив нове рішення.
Відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) та стягнення індексації залишив без змін.
Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 14 січня 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору змінив, зменшивши суму судового збору з 1 536,80 грн до 768,40 грн.
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргоюна постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року.
Посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, особа, яка подала касаційну скаргу, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанціі.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пункт 3 частини шостої статті 19 ЦПК України визначає, що малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
ОСОБА_1 посилається на те, що позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа для неї має виняткове значення.
Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини зазначає, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) зазначила, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Оскільки оскаржене заявником судове рішення ухвалене у малозначній справі і не підлягає касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, стягнення неустойки (пені) та стягнення індексації.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська