30 травня 2022 року
м. Київ
справа № 2-2767/09
провадження № 61-4703ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Відкрите акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У червні 2009 року Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Універсал Банк» у солідарному порядку заборгованість у розмірі 19 936 142,68 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Універсал Банк» у солідарному порядку 1 700 грн у відшкодування сплаченого державного мита та 250 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Звернено стягнення на предмет іпотеки - майновий комплекс та земельну ділянку, кадастровий номер 3221281201:01:065:0002, площею 4,9602 га, на
АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_3 .
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 , яка не брала участі у справі, проте вважає, що суд вирішив питання про її права та обов'язки, звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргоюОСОБА_4 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 грудня 2009 року закрито.
Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року, повний текст якої складено 27 вересня 2021 року,ОСОБА_4 27 травня 2022 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення і передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
До касаційної скарги додано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення обґрунтоване отриманням копії ухвали Київського апеляційного суду у Броварському міськрайонному суді Київської області 8 лютого 2022 року. Заявник вказує, що судом апеляційної інстанції у визначений законодавством строк копію оскаржуваної ухвали не направлено. Крім того, клопотання містить твердження заявника про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан
з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У зв'язку з цим заявник виїхала до Німеччини та повернулася на територію України лише 20 травня 2022 року.
Відповідно до статті 390 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, щовказані заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення підтверджені доданими до клопотання доказами, що свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_4 строку на касаційне оскарженняухвали Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Підставою касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду
від 22 вересня 2021 року заявник вказує порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що правові підстави для закриття апеляційного провадження відсутні.
Крім того, заявник вказує на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 травня 2020 року у справі № 161/6253/15.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення.
Постановляючи ухвалу, Київський апеляційний суд виходив із того, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не вирішив питання про права та обов'язкиОСОБА_4 , тому апеляційне провадження підлягає закриттю.
Судом апеляційної інстанції за матеріалами справи установлено, що
у червні 2009 року Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 7 грудня 2009 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Універсал Банк» у солідарному порядку заборгованість у розмірі 19 936 142,68 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ВАТ «Універсал Банк» у солідарному порядку 1 700 грн у відшкодування сплаченого державного мита та 250 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Звернено стягнення на предмет іпотеки - майновий комплекс та земельну ділянку, кадастровий номер 3221281201:01:065:0002, площею 4,9602 га, на АДРЕСА_1 , що належать на праві власності ОСОБА_3 .
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 лютого 2014 року договір поруки, укладений ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 , визнано припиненим.
Також Київським апеляційним судом установлено, що ОСОБА_4 є дружиною ОСОБА_2 .
Згідно зі змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).
Отже, необхідною умовою для набуття особою, яка не брала участі у справі, права апеляційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням змісту судового рішення.
Необхідно враховувати, що судове рішення, оскаржуване незалученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є особа, яка подала апеляційну скаргу, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Встановивши, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття апеляційного провадження.
У справі, яка переглядається, з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції звернулася особа, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції, вважаючи, що рішенням вирішено питання про її права.
Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження у справі, не встановив факту вирішення судом першої інстанції питання про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції.
Вирішення такого питання є першочерговим завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що судовим рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті судового рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що судовим рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про права та інтереси особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 127/4368/18 (провадження № 61-1258св19), від 4 листопада 2020 року у справі № 215/6648/15-ц (провадження № 61-2519св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 318/3230/13-ц (провадження № 61-15711св19), від 3 березня 2021 року у справі № 333/537/13-ц (провадження № 61-17767св19) та від 7 квітня 2021 року у справі № 202/2158/16-ц (провадження № 61-22913св19).
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції дослідив питання, чи стосується прав та інтересів ОСОБА_4 оскаржуване нею рішення суду першої інстанції, надав оцінку доводам та доказам особи, яка подала апеляційну скаргу, мотивував свою ухвалу про закриття апеляційного провадження у справі.
За таких обставин, доводи ОСОБА_4 відхиляються касаційним судом, оскільки рішенням суду першої інстанції питання про права заявника не вирішено.
Посилання заявника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 травня 2020 року у справі № 161/6253/15, відхиляються касаційним судом, оскільки правовідносини у вказаних справах не є подібними із правовідносинами у справі № 2-2767/09.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 161/6253/15 не викладала висновок щодо закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Верховний Суд наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18) зазначено, що «під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин».
З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної справи.
Велика Палата Верховного Суду вважала за потрібне конкретизувати вказаний правовий висновок, про що вказала у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Конкретизація правового висновку полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Доводи заявника щодо неможливості відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на те, що ухвала Київського апеляційного суду
від 22 вересня 2021 року є ухвалою, якою закінчено розгляд справи, відхиляються касаційним судом з огляду на наступне.
Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; скасування рішення третейського суду; видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду; ухвали суду апеляційної чи касаційної інстанції про скасування судового рішення із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду.
За таких обставин касаційний суд не позбавлений процесуальної можливості відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року є необґрунтованою, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у даній справі сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права й підстави для її скасування відсутні, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду
від 22 вересня 2021 рокусуд відмовляє.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у цій справі.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. О. Карпенко
В. М. Ігнатенко
В. А. Стрільчук