Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 148/1805/20
провадження № 61-16005св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Тульчинська державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Кугутюком Олександром Васильовичем, на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року у складі судді Саламахи О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Стадника І. М.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , Тульчинської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому за життя майно.
08 жовтня 2020 року з повідомлення Копіївської сільської ради дізналась про смерть батька, який в останній рік свого життя уникав із нею зустрічей та контактів, та 09 жовтня 2020 року звернулась до Тульчинської державної нотаріальної контори з приводу відкриття спадщини.
Зазначала, що пропустила строк звернення до нотаріальної контори в зв'язку з тим, що не знала про смерть батька та звертала увагу на те, що з дати закінчення цього строку пройшов незначний проміжок часу.
Вказувала, що на порушення статті 63 Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, державним нотаріусом, після отримання заяви на прийняття спадщини від іншого спадкоємця - дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , не вчинено жодних дій з метою встановлення наявності інших спадкоємців. Такі дії були вчинені лише після закінчення шестимісячного строку, що, зокрема вплинуло на пропуск нею строку звернення до нотаріальної контори.
Окрім того, після відкриття судом провадження у даній справі (за позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини), Тульчинська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .
Посилаючись на наведене та уточнивши свої вимоги, позивачка просила визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 16 грудня 2020 року Тульчинською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 на спадкове майно, що залишилась після смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк терміном три місяці для подання заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину від 16 грудня 2020 року на спадкове майно, що залишилась після смерті ОСОБА_3 , видане Тульчинською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції врахував незначний проміжок часу, що пройшов після спливу шестимісячного строку, віддаленість місця проживання позивача від місця проживання батька, та поважність причин його пропуску з огляду, зокрема, на невжиття нотаріусом заходів щодо своєчасного повідомлення позивачки про відкриття спадщини.
Виходячи з того, що видачею свідоцтва про право на спадщину на ім'я відповідачки порушено право позивачки на спадкування після смерті батька, гарантоване законом, суд визнав це свідоцтво недійсним.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням місцевого суду як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав відсутніми підстави для його скасування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27 вересня 2021 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Кугутюка О. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 362/5972/18 та від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Необізнаність спадкоємця про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Інформації про місце проживання або роботи позивачки спадкова справа не містить, а, відтак, у даному випадку нотаріус не мала такого обов'язку як повідомлення інших спадкоємців, зокрема позивачки про відкриття спадщини.
Доводи інших учасників справи
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Тульчинського районного суду Вінницької області цивільну справу № 148/1805/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тульчинської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року справу № 148/1805/20 призначено до судового розгляду.
Обставини справи
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
Заповіту спадкодавець не залишив, спадкоємцями першої черги за законом після його смерті є дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 (після зміни прізвища ОСОБА_1 ).
За заявою дружини спадкодавця ОСОБА_2 про прийняття спадщини, поданою 18 березня 2020 року, Тульчинською державною нотаріальною конторою 27 травня 2020 року заведено спадкову справу № 301/2020 щодо майна померлого ОСОБА_3 . У поданій заяві ОСОБА_2 зазначила, що спадкоємцем є також дочка померлого ОСОБА_1
09 жовтня 2020 року Тульчинська державна нотаріальна контора направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відкриття 27 травня 2020 року спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та запропонувала протягом одного місяця з дня отримання даного листа звернутися до Тульчинської державної нотаріальної контори та пред'явити документи про прийняття спадщини або про відмову від неї.
16 грудня 2020 року державний нотаріус Тульчинської державної нотаріальної контори видав на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Так, підставою касаційного оскарження постанови Херсонського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 450/2286/16-ц, від 19 червня 2019 року в справі № 522/205/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі № 310/11024/15-ц та постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року в справі № 910/17423/17, від 27 травня 2020 року в справі № 490/12341/13-ц (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 28 березня 2022 року у справі № 750/2158/21 (провадження № 61-753св22) Верховний Суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.
У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди встановили, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 своїм майном не розпорядився.
В установлений законом шестимісячний строк 18 березня 2020 року до Тульчинської державною нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого ОСОБА_2 , інші особи із заявами про прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися.
27 травня 2020 року Тульчинська державна нотаріальна контора завела спадкову справу № 301/2020 щодо майна померлого ОСОБА_3 на підставі заяви про прийняття спадщини, поданої 18 березня 2020 року дружиною померлого ОСОБА_2
09 жовтня 2020 року Тульчинська державна нотаріальна контора направила на адресу ОСОБА_1 повідомлення про відкриття 27 травня 2020 року спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та запропонувала протягом одного місяця з дня отримання даного листа звернутися до Тульчинської державної нотаріальної контори та пред'явити документи про прийняття спадщини або про відмову від неї. Також повідомлено, що позивачка має право звернутися до суду з приводу визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. У разі, якщо протягом зазначеного у листі терміну вона не пред'явить документів, які б свідчили про прийняття нею спадщини або рішення суду про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, то вважатиметься, що спадщину вона не прийняла, і свідоцтво про право на спадщину буде видано на ім'я іншого спадкоємця за законом.
21 жовтня 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Враховуючи стосунки, що склалися між позивачкою та її батьком, тривале неспілкування між ними, віддаленість місця проживання позивачки від місця проживання батька, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вважав, що ОСОБА_1 з об'єктивних причин не могла довідатися про день смерті свого батька, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.
Крім того, суд вважав, що причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини є поважними, оскільки нотаріусом не було вжито заходів відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» щодо повідомлення ОСОБА_1 про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Колегія суддів не погоджується із цим висновком судів із таких підстав.
У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) зазначено, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об'єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.
Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Оскільки підстави, на які посилається позивач, з урахуванням зазначених норм права та релевантної практики Верховного Суду, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суди безпідставно визначили ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті її батька.
Крім того, помилковим є посилання судів на визнання причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини поважними, з огляду на невжиття нотаріусом заходів відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» щодо повідомлення позивачки про відкриття спадщини після смерті її батька, оскільки позивачка є спадкоємицею за законом першої черги і здійснення нею права на спадкування (прийняття спадщини) шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (у випадку не проживання разом із спадкодавцем на час його смерті) не залежить від вчинення чи невчинення дій іншими особами (іншим спадкоємцем, нотаріусом).
Не підлягають задоволенню й вимоги щодо визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18), від 31 січня 2022 року у справі № 326/1511/20 (провадження № 61-18464св21 викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
З урахуванням викладених норм матеріального права слід дійти висновку, що правом на опорення свідоцтва про право на спадщину іншого спадкоємця наділяється особа, яка має право на спадкування (прийняла спадщину у встановленому законом порядку) та це право порушується іншою особою, що отримала відповідне свідоцтво на спадщину.
Оскільки позивачці відмовлено у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті батька, вона вважається такою, що її не прийняла, тому видачею відповідачці свідоцтва про право на спадщину права ОСОБА_1 не порушено й правові підстави для визнання недійсним оспорюваного свідоцтва відсутні. Крім того, не було підстав і для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом навіть і при наданні спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки такий строк надається тільки для подання ним заяви про прийняття спадщини нотаріусу.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Кугутюком Олександром Васильовичем, задовольнити.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 12 травня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2021 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тульчинської державної нотаріальної контори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун