Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 644/3458/20
провадження № 61-16691св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року у складі судді Бугери О. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про встановлення додаткових годин спілкування з дитиною та стягнення моральної шкоди.
Позов мотивував тим, що він є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір'ю якого є ОСОБА_2 , з якою на теперішній час вони проживають окремо.
Син проживає разом з матір'ю ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2019 року ОСОБА_1 встановлені години спілкування з дитиною за наступним графіком: щовівторка з 16.30 год. до 19.30 год., щочетверга з 16.30 год. до 19-30 год., перша, третя субота кожного місяця, починаючи з 17-00 год. до 20-00 год., друга, четверта неділя кожного місяця, починаючи з 16.30 до 19.30 год.
Позивач зазначав, що за період з 14 квітня 2018 року по 25 лютого 2020 року ОСОБА_2 скасувала 37 годин спілкування ОСОБА_1 з сином з ціллю виключити останнього з життя ОСОБА_3 . Бажаючи повернути ці години спілкування, позивач дійсним позовом просить додати до кожного дня спілкування по 30 хв. та такий графік запровадити до використання ним 37 годин, скасованих відповідачем.
Також ОСОБА_1 зазначав, що ухиленням відповідачки від виконання рішення суду у справі № 644/3860/18 йому завдано моральної шкоди, яку позивач оцінив у розмірі 1,00 грн.
ОСОБА_1 просив встановити йому додаткові години спілкування з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом додавання 30 хв до годин спілкування у кожний вівторок і четвер, які визначені постановою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у справі
№ 644/3860/18, встановивши час спілкування з 16-30 год до 20-00 год, в загальній кількості 37 додаткових годин спілкування та стягнути 1,00 грн моральної шкоди за період з 14 квітня 2018 року по 13 лютого 2020 року.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 02 лютого
2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що такого способу захисту, як додавання часів зустрічей з дитиною, законом не передбачено. При цьому суд уважав, що у разі наявності обставин перешкоджання зустрічам одним із батьків, з яким проживає дитина, іншому з батьків, способом захисту має бути звернення до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні, про визначення способу участі у вихованні. Так само сторона не позбавлена можливості захистити свої порушені права при примусовому виконанні судового рішення.
Постановою Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 555,50 грн судових витрат.
Змінюючи мотиви відмови у задоволенні позову, апеляційний суд виходив зі того, що суд першої інстанції помилково кваліфікував позов ОСОБА_1 як такий, у якому обраний не передбачений законодавством спосіб захисту порушеного права, оскільки наявність судового рішення не позбавляє батька вимагати встановлення іншого порядку спілкування з дитиною, якщо це відповідає інтересам дитини. При цьому, апеляційний суд дійшов висновку про недоведеність підстав для встановлення додаткових годин спілкування з дитиною.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від
02 лютого 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року та ухвалити нове рішення. яким позовні вимоги задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що невитрачені години спілкування заявника з дитиною, відповідачка відмовилися перенести на інші дні. Відповідачка допустила порушення графіку спілкування з дитиною, який встановлений судовим рішення у справі № 644/3860/18, внаслідок чого заявник втратив 37 годин спілкування із сином. Крім того, заявник зазначає, що він не має впевненості у виконанні рішення суду про встановлення годин спілкування з сином. Заявник зазначає, що додавання 30 хв. спілкування із сином, буде відповідати його інтересам.
Доводи інших учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Орджонікідзевського районного суду міста Харкова.
24 січня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Порядок участі батька у спілкуванні з дитиною визначений постановою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у справі № 644/3860/18, якою змінено спосіб участі батька, ОСОБА_1 , визначений рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 вересня 2017 року, за наступним графіком без присутності матері: щовівторка з 16-30 години до
19-30 години; щочетверга з 16-30 години до 19-30 години; перша, третя субота кожного місяця, починаючи з 17-00 години до 20-00 години; друга, четверта неділя кожного місяця, починаючи з 16-30 години до 19-30 години.
Доказів встановлення державним виконавцем невиконання ОСОБА_2 судового рішення у справі № 644/3860/18 ОСОБА_1 не надано.
14 квітня 2018 року, 27 травня 2018 року та 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Індустріального відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо перешкоджання йому з боку ОСОБА_2 зустрічам із сином.
ОСОБА_2 пояснила, що 14 квітня 2018 року зустріч ОСОБА_1 з сином не відбулася внаслідок хвороби дитини, перевірка за заявою ОСОБА_1 органом досудового слідства була завершена.
27 травня 2018 року ОСОБА_2 з сином ОСОБА_3 перебувала на відпочинку та оздоровленні в Закарпатській області, перевірка за заявою ОСОБА_1 також була припинена.
За заявою від 30 серпня 2018 ОСОБА_2 пояснила, що вона дозволяє бачитись ОСОБА_1 з сином лише у її присутності, бо хвилюється за дитину. Подальша перевірка за заявою ОСОБА_1 була припинена.
Також позивач звертався на службу «102» 13 лютого 2020 року о 16 годині
35 хвилин з приводу ненадання можливості спілкуватись із дитиною.
ОСОБА_2 зверталась до Інспектора ЮП СППП Індустріального ВП ГУНП в Харківській області 01 травня 2018 року, 12 квітня 2018 року, 13 лютого 2018 року, 11 лютого 2018 року з приводу несвоєчасного повернення сина ОСОБА_3 додому після зустрічей з батьком.
22 січня 2020 року за заявою ОСОБА_2 проведена профілактична бесіда з ОСОБА_1 , перевірка закінчена.
09 лютого 2020 року, 18 лютого 2020 року, 25 лютого 2020 року, 04 березня
2020 року з приводу вжиття заходів щодо ОСОБА_1 , який порушує рішення суду, затримує повернення дитини додому, опитати ОСОБА_1 не виявилось можливим, перевірка закінчена. 19 травня 2020 року з приводу необхідності проведення профілактичної бесіди з ОСОБА_1 щодо виконання рішення суду, проведено бесіду, перевірка закінчена.
Згідно з даними копії відповіді Департаменту служб у справах дітей
№ 2061/0/202-18 від 31 липня 2018 року проведена бесіда з ОСОБА_2 з приводу ненадання дитини для зустрічей та встановлено, що 14 квітня 2018 року дитина хворіла, 27 травня 2018 року, 29 травня 2018 року дитина з матір'ю в період з 24 травня 2018 року по 01 червня 2018 року перебування в турпоїздці на Закарпатті , а 28 червня 2018 року зустріч не відбулась внаслідок поїздки дитини та ОСОБА_2 до м. Полтави, на сімейне свято до родичів. Також, до Департаменту звертались бабуся дитини ОСОБА_4 , мати дитини
ОСОБА_2 , з приводу недотримання батьком дитини графіку зустрічей з дитиною, неправомірних дій, що негативно впливають на стан дитини, налаштовування дитини негативно до матері, бабусі, необхідністю провести співбесіду з батьком щодо дотримання прав та інтересів дитини. На зазначені звернення надавались відповіді.
За даними інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19 травня 2020 рок ОСОБА_3 перетинав кордон 07 червня 2019 року - виїзд до Шарм Ель Шейху , в'їзд 14 червня 2019 року, за згодою батька.
Згідно копії наданого консультативного висновку Амбулаторії «Педіатр Плюс» від 18 лютого 2020 року, ОСОБА_3 проходив огляд у лікаря, мало місце підвищення температури кашель, нежить, зазначено, що дитина хворіє тиждень. Рекомендовано лікування. Відповідно до копії консультаційного висновку спеціаліста ОСОБА_10 дитині рекомендовано спостереження невролога, психокорекція.
За інформацією КНП «Міська поліклініка №9» ХМР від 12 жовтня 2018 року обидва з батьків опікуються здоров'ям дитини. Мати та бабуся звертаються до поліклініки, батько цікавиться станом здоров'я у завідувача відділення.
Судом був досліджений наданий Департаментом служб у справах дітей висновок за №562 від 13 листопада 2020 року. Вказаний висновок був наданий з вирішення питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , де визначено недоцільним визначення місця проживання малолітнього з батьком ОСОБА_1 .
Окремого висновку щодо компенсації додаткових годин спілкування суду першої інстанції не надавалось.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у органа опіки та піклування було витребувано висновок щодо відповідності інтересам дитини встановлення додаткових годин спілкування.
На виконання ухвали суду Департаментом служб у справах дітей наданий висновок за № 948 від 09 листопада 2020 року, що складений за результатами розгляду питання про зміну встановленого постановою Харківського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у справі № 644/3860/18 порядку участі ОСОБА_1 у вихованні дитини, у зв'язку із розглядом Орджонікідзевським районним судом
м. Харкова справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну встановленого порядку. Враховуючи інтереси дитини, орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити наступний час участі батька у вихованні дитини перший, третій тиждень кожного місяця з 9.00 суботи до 18.00 неділі, щовівторка та щочетверга з 12.50 до 19.30, щороку 22 травня з 9.00 до 19.00, щороку в період літніх канікул 1 місяць (липень) для спільного відпочинку, по 3 дні під час весняних, осінніх та зимових канікул. При цьому зазначено, що обов'язковим є поверненням дитини до місця постійного проживання. Спілкування батька з сином проводиться за згодою дитини.
Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право
на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, сімейну ситуацію та фактори, які впливають на зміну порядку участі батька у вихованні дитини і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши відсутність належних та допустимих доказів щодо невиконання відповідачкою судового рішення у справі № 644/3860/18, врахувавши інтереси дитини, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та зміни, встановленого рішенням суду порядку участі батька у спілкуванні та вихованні малолітнього сина.
Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року, у незміненій його частині, та постанову Харківського апеляційного суду
від 09 вересня 2021 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 02 лютого 2021 року, у незміненій його частині, та постанову Харківського апеляційного суду
від 09 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
С. Ю. Бурлаков
М. Є. Червинська