Постанова
Іменем України
25 травня 2022 року
м. Київ
справа № 725/2509/20
провадження № 61-9645св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Чернівецька міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Олійник Ірина Миколаївна, Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Чернівецької міської ради на рішення Першотравневого районного суд м. Чернівці від 25 січня 2021 року у складі судді Скуляк І. А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Половінкіна Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року Чернівецька міська рада звернулась з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння та скасування запису про право власності.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Чернівецького виконавчого комітету депутатів трудящих від 24 листопада 1949 року №1401 затверджено перелік будинків міської ради, до якого увійшов будинок АДРЕСА_1 , зазначено, що він використовується орендарями.
24 грудня 2015 року прийнято рішення виконавчого комітету міської ради № 45 щодо оформлення та реєстрації права власності територіальної громади м. Чернівці на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 31,90 кв. м по АДРЕСА_1 .
З огляду на те, що нежитлове приміщення (2-17) є загальнобудинковим каналізаційним колодязем, були внесені зміни в реєстраційні документи, нежитлові приміщення (2-16) та (2-17) зареєстровані, як окремі об'єкти цивільно-правових відносин.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1147397673101- приміщення (12-16), площею 20,20 кв. м. на АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Чернівці.
Однак, дане приміщення без згоди територіальної громади було відчужено та внесено зміни в реєстрації прав власності.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 16 квітня 2020 року №206948146 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 загальною площею, 128,3 кв. м.
ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 09 жовтня 2015 року з ОСОБА_2 набула нежитлові приміщення загальною площею 108,4 кв. м, тобто на 19,9 кв. м менше. До переліку приміщень, придбаних ОСОБА_1 , не входить приміщення (12-16) площею 20,20 кв. м., або (12-20) площею 19,9 кв. м.
Вказує, що підставою для реєстрації права власності на нежитлові приміщення, до переліку якого входить приміщення (12-20) (запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №11549508) слугувало свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 02 лютого 2016 року, видавник: державний реєстратор Лунга І. О., яка є головним спеціалістом відділу взаємодії з суб'єктами державної реєстрації та підвищення кваліфікації державних реєстраторів УДР ГТУЮ.
З огляду на те, що на момент проведення реєстрації права власності на приміщення (12-20), площею 19,9 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право власності на таке приміщення не існувало, таке свідоцтво не могло слугувати підставою для проведення такої реєстрації, тому дана реєстрація є такою, що прийнята всупереч чинному законодавству України і не може засвідчувати факт права власності відповідача на спірне майно.
Уточнивши позовні вимоги, Чернівецька міська рада просила:
визнати свідоцтво про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , серія та номер: НОМЕР_2 , видане 02 лютого 2016 року державним реєстратором Лунга І. О., недійсним;
визнати припиненим право власності ОСОБА_1 на приміщення (12-20), площею 19,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;
витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м.Чернівці приміщення (12-20), площею 19,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суд м. Чернівці від 25 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено в повному об'ємі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що віндикація застосовується до відносин речово - правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. По даній справі слід застосувати позовну давність. Оскільки позивач (Чернівецька міська рада) пред'явив позов після спливу позовної давності, про застосування якої просив відповідач, суд вважав, що у задоволенні позову слід відмовити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року апеляційну скаргу Чернівецької міської ради задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суд м. Чернівці від 25 січня 2021 року змінено в мотивувальній частині, викладено в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до долучених до матеріалів справи поверхових планів будинку за адресою АДРЕСА_1 , приміщення (12-16) та приміщення (12-20) є тотожними, воно поза волею власника Чернівецької міської ради вибуло з її володіння та на даний час перебуває у власності ОСОБА_1 , тому право власності Чернівецької міської ради є порушеним. Вимоги щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання припиненим права власності ОСОБА_1 на спірне приміщення не є необхідними для вирішення питання про належність права власності на спірне нежитлове приміщення та для його витребування з чужого незаконного володіння. Наслідком обрання неефективного способу захисту є відмова у позові, тому відсутні підстави для задоволення позову Чернівецької міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання припиненим права власності ОСОБА_1 на спірне приміщення. З огляду на те, що володіння нерухомістю пов'язано з реєстраційним посвідченням, суд вважав датою порушення володіння - дату реєстрації за новим володільцем (першим набувачем) спірної нерухомості. ОСОБА_1 набула право власності на спірні приміщення, реєстрація права власності на які станом на 02 лютого 2016 року була внесена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме, тому з цього часу Чернівецька міська рада за умови належного здійснення своїх повноважень, могла дізнатися про порушення своїх прав, оскільки, з'явилась можливість отримати відомості з Державного реєстру речових прав про вибуття майна з її володіння, спірного приміщення, з огляду на те, що фактично спірне приміщення перебувало у володінні міської ради, суд вважав, що позовна давність до вимоги про витребування спірного майна сплинула 02 лютого 2019 року, Чернівецька міська рада звернулась до суду 02 червня 2020 року, тобто з пропуском позовної давності.
Не заслуговують на увагу посилання Чернівецької міської ради на те, що про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на вищевказане приміщення стало відомо у 2019 році в ході підготовки спірного приміщення до приватизації, оскільки Чернівецькою міською радою 04 березня 2016 року та 11 січня 2017 року були внесени зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо спірного нежитлового приміщення вже після набуття ОСОБА_1 права власності на спірні приміщення 02 лютого 2016 року та здійснення реєстрації права власності. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року Чернівецька міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 25 січня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду в аналогічних справах та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Перш ніж застосовувати позовну давність суд мав з'ясувати та зазначити в судовому рішенні чи порушені право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду. Суди дійшли помилкових висновків щодо початку перебігу позовної давності. Оскільки при реєстрації права власності на спірне приміщення за ОСОБА_1 та за Чернівецькою міською радою у Державний реєстр речових прав були внесені відмінні відомості щодо реєстраційного номеру об'єкту нерухомого майна, нумерації та площі спірного приміщення, інші ідентифікатори Чернівецька міська рада не могла знати, то вони апріорі не могли дізнатись про порушення свого права до 2019 року, тому що саме в ході підготовки до приватизації Раді стало відомо про реєстрацію приміщення за ОСОБА_1 .
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна з підстав пропуску позовної давності, тому в іншій частині не оскаржуються та в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2021 року поновлено Чернівецькій міській раді строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі № 725/2509/20. Витребувано справу № 725/2509/20 з суду першої інстанції.
У липні 2021 року матеріали цивільної справи № 725/2509/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 06 серпня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження - суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 02 червня 2021 року у справі № 521/10053/17-ц, від 11 лютого 2020 року у справі № 911/906/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 09 жовтня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до якого ОСОБА_1 придбала у власність нежитлові приміщення, загальною площею 108,4 кв. м., що складається з приміщень: 12-1 коридор площею 7,50 кв. м., 12-6 коридор площею 4,90 кв. м, 12-8 комара площею 2,10 кв. м, 12-9 комора площею 2,00 кв. м, 12-10 кабінет площею 25,90 кв. м. 12-11 кабінет площею 14,90 кв. м., 12-12 кабінет площею 31,30 кв. м., 12-13 кабінет площею 15,90 кв. м, 12-14 коридор площею 1,80 кв. м, 12-15 вбиральня площею 2,10 кв. м, що розташовані у будинку літ. А у АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Проект» від 27 січня 2016 року №62-02 при проведенні поточної технічної інвентаризації нежитлових приміщень 12-1, 12-6, 12-8, - 12-15 по АДРЕСА_1 виявлено приміщення 20-12, площею 19,9 кв. м., яке не було включено в технічний паспорт (приміщення знаходиться в підвальному поверсі, на момент попередньої інвентаризації було засипано). Дане приміщення має єдиний вхід: належних ОСОБА_1 нежитлових приміщень. Загальна площа приміщень 12-1, 12-6, 12-8 - 12-15 та 20-12 становить 128,3 кв. м.
Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02 лютого 2016 року, НОМЕР_1, серія та номер: НОМЕР_2, на нежитлові приміщення 12-1, 12-6, 12-8 - 12-15, 12-20 загальною площею 128,30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держави реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомої майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02 лютого 2016 року № 52544023 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщені 12-1 коридор площею 7,50 кв. м., 12-6 коридор площею 4,90 кв. м, 12-8 комара площею 2,10 кв. м, 12-9 комора площею 2,00 кв. м, 12-10 кабінет площею 25,90 кв. м. 12-11 кабінет площею 14,90 кв. м, 12-12 кабінет площею 31,30 кв. м, 12-13 кабінет площею 15,90 кв. м, 12-14 коридор площею 1,80 кв. м, 12-15 вбиральня площею 2,10 кв. м., 12-20 кабінет площею 19,9 кв. м, по АДРЕСА_1 , загальною площею, 128,3 кв. м. Підставою для виникнення права власності є свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02 лютого 2016 року, НОМЕР_1, серія та номер: НОМЕР_2.
Відповідно до довідки Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації від 10 січня 2017 року №24, власником нежитлових приміщення (12-16)-(12-17), загальною площею 31,90 кв. м. на АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Чернівці згідно технічного паспорту Чернівецького МКБТІ від 16 грудня 2015 року, рішення 2 сесії VII скликання 1 пленарного засідання Чернівецької міської ради №45 від 24 грудня 2015 року, лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькі області №05-09-00585 від 16 лютого 2016 року.
Рішенням виконавчого комітету міської ради від 24 грудня 2015 року № 45 вирішено питання щодо оформлення та реєстрації права власності на нежитлові приміщення підвалу загальною площею 31,90 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 56029626 від 26 березня 2016 року, власником нежитлових приміщень 12-16 - 12-17, загальною площею 31,90 кв. м. на АДРЕСА_1 є територіальна громада м. Чернівці, підставою виникнення є: лист регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькі області №05-09-00585 від 16 лютого 2016 року, рішення 2 сесії VII скликання 1 пленарного засідання Чернівецької міської ради №45 від 24 грудня 2015р.,технічний паспорт Чернівецького МКБТІ від 16 грудня 2015 року. Дата державної реєстрації - 04 березня 2016 року.
За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1147397673101 - приміщення (12-16), площею 20,20 кв. м на АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Чернівці. Дата державної реєстрації - 11 січня 2017 року.
Відповідно до поверхових планів будинку за адресою АДРЕСА_1 , що наявні в матеріалах справи приміщення (12-16) та приміщення (12-20), власником якого є ОСОБА_1 є тотожними та поза волею власника, Чернівецької міської ради, вибуло з її володіння.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів частково приймає доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких підстав.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 звернулась з заявою про застосування наслідків спливу позовної давності.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 753/12661/19 (провадження № 61-17926св21) Верховний Суд дійшов висновку, що «для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статями 12, 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-152цс4, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16, провадження № 12-128гс19. Як в апеляційній скарзі, так і в касаційній скарзі позивачі зазначали про те, що ними було вжито усіх залежних від них заходів для відновлення своїх порушених прав, а про їх порушення до 2019 року вони фактично не могли довідатися. Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищезазначених положень закону належним чином не перевірив доводів позивачів про те, що вони не були стороною виконавчого провадження, об'єктивно не могли очікувати, що усупереч вищевказаному рішенню суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання, відбудеться його виконання, а за ОСОБА_4 після постановлення ухвали суду про забезпечення позову (10 червня 2013 року) буде зареєстровано 12 липня 2013 року право власності на спірну квартиру, унаслідок чого порушено їх законні права на єдине житло, в якому вони проживали. Крім того, позивачі посилалися на те, що в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні будь-які документи щодо реалізації спірного майна з прилюдних торгів, які б знаходились у вільному доступі й такі документи їм не направлялися. Таким чином, посилання апеляційного суду на пропуск позивачами строку позовної давності є передчасним, а при новому розгляді справи суду слід дослідити, чи могли позивачі об'єктивно довідатися про порушення своїх прав. Також апеляційному суду слід перевірити доводи позивачів про те, що фактично вони дізналися про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 лише у січні 2019 року, після того як невідомі особи намагалися проникнути у належну їм квартиру. З'ясуванню підлягають обставини і того, чому ОСОБА_4 лише через чотири роки стала виселяти позивачів зі спірної квартири, щодо якої судовим рішення виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки вже було визнано таким, що не підлягає виконанню».
В касаційній скарзі Чернівецька міська рада посилалась на те, що про порушення свого права вони дізнались під час підготовки приміщення до приватизації в 2019 році.
Суд апеляційної інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог за спливом позовної давності зазначив, що про порушення свого права позивач міг дізнатись про порушення свого права під час вчинення реєстраційних дій зі спірним приміщення 04 березня 2016 року та 11 січня 2017 року після реєстрації права власності на нього за позивачем.
Такі висновки не в повній мірі відповідають вимогам закону та обставинам справи.
За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 56029626 від 26 березня 2016 року, на яку послався суд апеляційної інстанції, вбачається, що територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради зареєструвала право власності на нежитлове приміщення 12-16 - 12-17, загальною площею 31,9 кв. м по АДРЕСА_1 .
Крім того, в обґрунтування прийнятого рішення суд апеляційної інстанції послався на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 206948146 від 16 квітня 2020 року. Але з даної довідки вбачається, що за територіальною громадою м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на нежитлове приміщення 12-16, загальною площею 20,2 кв. м по АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові приміщення: 12-1 коридор площею 7,5 кв. м., 12-6 коридор площею 4,90 кв. м, 12-8 комара площею 2,10 кв. м, 12-9 комора площею 2,00 кв. м, 12-10 кабінет площею 25,90 кв. м. 12-11 кабінет площею 14,90 кв. м., 12-12 кабінет площею 31,30 кв. м., 12-13 кабінет площею 15,90 кв. м, 12-14 коридор площею 1,80 кв. м, 12-15 вбиральня площею 2,10 кв. м, 12-20 кабінет площею 19,9 кв. м, загальною площею 128,3 кв. м по АДРЕСА_1 .
Отже, з зазначених апеляційним судом доказів неможливо зробити висновок, щодо часу, коли позивач дізнався, чи міг дізнатись про порушення свого права, враховуючи те, що лише під час даного судового розгляду суди зробили висновок про тотожність нежитлових приміщень 12-16, площею 20,2 кв. м та 12-20, площею 19,9 кв. м.
За таких обставин суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного ви рішення спору, а саме момент, з якого позивач дізнався чи міг дізнатись про порушене право.
У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 753/12661/19 (провадження № 61-17926св21), колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в зазначеній частині скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити частково.
ПостановуЧернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна скасувати.
Справу № 725/2509/20 в частині позовних вимог Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції постанова Чернівецького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року в скасованій частині втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягають.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук