вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.06.2022 Справа № 917/1875/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"
до Фізичної особи-підприємця Іващенка Богдана Станіславовича
про стягнення 21 600,00 грн
без виклику представників сторін
встановив:
Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Іващенко Богдана Станіславовича про стягнення 21 600,00 грн заборгованості за договором № КБР-123/09/20-Н від 01.09.2020 про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах.
Позивач також заявив до відшкодування 2270,00 грн витрат на сплату судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач в порушення договірних зобов'язань не сплатив винагороди з використання об'єктів суміжних прав за період вересень 2020 - серпень 2021; та за другий рік дії договору - за період вересень 2021 - серпень 2022.
Ухвалою суду від 29.12.2021 встановлено відповідачу строк у 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов (а.с.68).
Ухвала від 29.12.2021 вважається врученою відповідачу 17.01.2022, згідно довідки поштового відділення на конверті (а.с.71-74). Отже, останнім днем подачі суду відзиву на позов є 01.02.2022.
Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.
Згідно із ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач подав заяву (вхід. № 1229 від 03.02.2022) про вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача (а.с.76-78).
Від імені відповідача до суду засобами електронної пошти надійшло повідомлення про припинення правовідносин з позивачем (вхід.№ 1998 від 23.02.2022).
Проте, вказане повідомлення не підписане електронним цифровим підписом, тому не може бути прийнято судом як документ. Засобами поштового зв'язку таке повідомлення до суду не надійшло.
На підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України суд ухвалою від 25.03.2022 запропонував відповідачу та позивачу надати суду докази розірвання чи припинення дії договору № КБР-123/09/20-Н від 01.01.2020; у разі неможливості надання таких доказів - письмово повідомити про це суд, зазначивши причини.
Вимоги вказаної ухвали сторони не виконали.
Інші заяви по суті справи від сторін до суду не надходили.
У цій справі були вчинені наступні процесуальні дії.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2021 року позов був переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.30).
Ухвалою від 07.12.2021 суд залишив позовну заяву без руху та встановив строк для усунення недоліків (а.с.33-35). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.43-64).
Ухвалою від 29.12.2021 суд відкрив провадження у справі № 917/1875/21, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.68).
Про час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 30.12.2021 (а.с.69-70).
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.12.2021, надіслана відповідачу на адресу: вул. Добровольського, буд. 24, кв. 87, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39800, повернулася до суду з довідкою поштового відділення від 17.01.2021 про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 71-74).
Відповідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець Іващенко Богдан Станіславович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.67).
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Таким чином, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 29.12.2021 вважається врученою відповідачу 17.01.2021.
На офіційному сайті Судової влади України 20.01.2022 було розміщено відповідне оголошення про розгляд цієї справи (а.с.75).
21.02.2022 суд також направляв копію ухвала про відкриття провадження у справі від 29.12.2021 на поштову адресу відповідача, вказану у договорі (вул. Пастерна, буд. 64, м. Одеса), та на електронну пошту відповідача, вказану у договорі.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 29.12.2021, надіслана відповідачу на адресу: вул. Пастерна, буд. 64, м. Одеса, повернулася до суду 11.05.2022 з довідкою поштового відділення від 05.05.2022 про відсутність адресата за вказаною адресою.
Від імені відповідача до суду засобами електронної пошти надійшло повідомлення про припинення правовідносин з позивачем (вхід.№ 1998 від 23.02.2022). Проте, вказане повідомлення не підписане електронним цифровим підписом.
На підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України суд ухвалою від 25.03.2022 пропонував сторонам надати суду докази по справі.
Ухвала від 25.03.2022 була отримана позивачем 04.04.2022, що підтверджено поштовими повідомленнями від 28.03.2022.
Надіслані відповідачу на вказані вище адреси копії ухвали від 25.03.2022 повернулися до суду 14.04.2022 та 11.05.2022 з довідками поштового відділення від 11.04.2022 та від 05.05.2022 про відсутність адресата за вказаними адресами.
Суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи, а також створив сторонам належні умови для реалізації їх процесуальних прав.
При цьому суд враховує, що на території Полтавської області і, зокрема, у місті Горішні Плавні, активні бойові дії не проводилися. Суд надав сторонам достатній та розумний строк для повідомлення суду обставин, що стосуються цієї справи. Відкриття провадження у справі відбулося до початку введення в Україні воєнного стану. Ухвала про відкриття провадження у справі була повернута до суду в зв'язку з відсутністю відповідача за адресою також до початку введення в Україні воєнного стану, тому не було пов'язане з вказаною обставиною.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” введено воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
В зв'язку з вказаним необхідністю подання сторонами доказів та пояснень щодо спірних правовідносин, для забезпечення процесуальних прав сторін та з метою об'єктивного дослідження обставин справи, прийняття рішення суд відклав на строк, необхідний сторонам для дачі пояснень по справі з урахуванням фактичних строків поштового обігу.
Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
01.09.2020 між Фізичною особою-підприємцем Іващенком Богданом Станіславовичем (надалі - відповідач, користувач), Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» (як суміжною організацією, надалі - позивач), Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (як авторською організацією), Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі також - організація, ПО УЛАСП) укладено Договір № КБР-123/09/20-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах (надалі - Договір № КБР-123/09/20-Н ), який за своєю правовою природою є ліцензійним договором (а.с.50-51).
Згідно з п.1.1. Договору № КБР-123/09/20-Н користувач доручає організації укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими користувач (відповідач) отримує одночасно як дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів), так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань).
В п. 1.2. Договору № КБР-123/09/20-Н сторони передбачили особливий порядок перерахування коштів від Користувача до Авторської Організації та Суміжної організації, який при цьому не пов'язаний із жодним додатковими витратами з боку Користувача, а направлений на раціональний поділ роялті за напрямками оплати за використання об'єктів авторського права та суміжних прав.
Згідно з п. 3.1. Договору № КБР-123/09/20-Н договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
Згідно з п. 3.2. Договору № КБР-123/09/20-Н договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
Відповідно до п. 3.3. Договору№ КБР-123/09/20-Н за договорами, зазначеними в п.3.1. та п.3.2. користувач здійснює оплату за весь строк дії договору шляхом виплат в розстрочку, а саме здійснює оплату періодами, які встановлені у Додатку № 3 до цього Договору. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські, так і за суміжні права (надалі також - «Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права») в розмірі, що зазначений в Додатку № 3 до цього Договору.
У Додатку № 3 до договору № КБР-123/09/20-Н сторони погодили, що розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права становить 1800,00 грн (а.с.53 на звороті).
Згідно з п.2.3. Додатку № 3 до Договору № КБР-123/09/20-Н єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов основного договору. Він сплачується не пізніше ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється. Перший платіж здійснюється не пізніше 5 календарних днів з моменту підписання основного договору. Це є правило застосовується у випадку пролонгації Основного договору з додатками. Не зважаючи на дату укладання Договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Основний договір.
В п. 3.5. Договору № КБР-123/09/20-Н передбачено механізм розстрочки, який діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього Договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей Договір із додатками до нього.
Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав укладений у вигляді Додатку № 1 до Договору № КБР-123/09/20-Н та є його невід'ємною частиною (а.с.51-52). Цей додаток підписано та погоджено користувачем (відповідачем).
Договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладений у вигляді Додатку № 2 до Договору № КБР-123/09/20-Н та є його невід'ємною частиною (а.с.52-53). Цей додаток підписано та погоджено користувачем (відповідачем).
Відповідно до п. 4.3. Договору № КБР-123/09/20-Н надання дозволу, строк його дії, спосіб використання об'єктів авторського права та суміжних прав визначаються безпосередньо в Додатках № 1 та № 2 до цього Договору. Строк дії цього Договору визначається строком дії того дозволу, який буде діяти довше (враховуючи Додаток № 1 та Додаток № 2 до цього Договору). Адреса публічного закладу (адреси публічних закладів) (прим. - територія), в яких Користувач отримує дозволи використовувати об'єкти авторського права та суміжних прав, визначені в Додатку № 3 до цього Договору. Розмір винагороди (роялті) визначається сторонами в Додатку № 3 та в Додатках № 1 і № 2 відповідно стосовно суміжних прав та стосовно авторських прав. Порядок виплати сукупної суми винагороди (роялті) користувачем на рахунок Організації встановлений цим договором та Додатком № 3 до нього. При цьому порядок сплати винагороди роялті Організації (від імені і за рахунок користувача) на користь Авторської Організації та Суміжної Організації встановлений також відповідно Додатками № 1 та № 2 до цього Договору. Сторони можуть дооформити інші додатки та додаткові угоди до цього Договору.
Додатками до основного договору є Додаток № 1 - Договір про надання дозволу на використання об'єктів суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав, Додаток № 2 - Договір про надання дозволу на використання об'єктів авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права, Додаток № 3 - перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Об'єктів суміжних прав та Об'єктів авторського права, Додаток № 4 - форма звіту, Додаток № 5 - угода щодо питань обробки персональних даних в процесі взаємодії (а.с.51-54).
Згідно з п. 3.2. Договору № КБР-123/09/20-Н договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором.
У додатку № 3 до Договору визначений заклад, в якому користувач здійснює використання об'єктів суміжних та авторського права, та погоджено, що розмір Єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права становить 1800,00 грн (а.с.53). Цей додаток підписано та погоджено користувачем (відповідачем).
Згідно з п. 3.6. Договору отриманий Організацією від Користувача Єдиний сукупний платіж за майнові права перераховується Організацією на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організації дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% Авторська Організація.
Відповідно до п. 5.1. Договору у разі виникнення заборгованості Користувача за цим Договором (основним договором із додатками до нього) позов на стягнення такої заборгованості може бути поданий окремо ПО УЛАСП, окремо Авторською Організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Авторською Організацією, окремо Суміжною Організацією до Користувача щодо наявної у Користувача окремої заборгованості перед Суміжною Організацією, а також у разі досягнення домовленості між Авторською та Суміжною Організаціями - ними може бути поданий спільний позов про стягнення заборгованості з Користувача.
Позивач у позові вказує на те, що за користування майновими правами щодо об'єктів авторського та суміжних прав відповідач мав сплатити за перший рік дії договору до 16.09.2020 - 21 600,00грн (із розрахунку 1800 грн х 12місяців) за період вересень 2020 - серпень 2021 та передоплату за другий рік дії договору за період вересень 2021- серпень 2022 у сумі 21600,00грн (із розрахунку 12 місяців х 1800 грн. = 21600грн); вказані суми відповідач не сплатив; загальна сума боргу становить 43200 грн. Позивач, посилаючись на те, що відповідач оплату за використання прав за Договором не здійснював, прохає стягнути з відповідача 21600,00 грн - 50% винагороди.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 1107 ЦК України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів: 1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Умовами Договору суміжних прав та Договору авторського права передбачено, що вони є ліцензійними угодами.
Відповідно до частини першої ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Згідно з частиною третьою ст. 1109 ЦК України, у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Частиною першою ст. 418 ЦК України визначено, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (частина друга ст. 418 ЦК України).
Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами частини першої ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (частина перша ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) п. 1 частини першої ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (частина перша ст. 449 ЦК України).
Відповідно до ст. 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до частини першої ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до частини першої ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-XII (далі - Закон № 3792-XII).
Як передбачено ст. 1 Закону № 3792-XII, виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Згідно з частиною другою ст. 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.
Частиною третьою ст. 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених ЦК України та іншим законом.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої ст. 32 Закону № 3792-XII, за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Частиною другою ст. 33 Закону № 3792-XII передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45 Закону № 3792-XII).
Організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - це організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку (ст. 1 Закону № 3792-XII).
Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 № 2415-VIII (зі змінами, далі - Закон № 2415-VIII).
Так, за змістом ст. 1 Закону № 2415-VIII, колективне управління - це діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом.
Обов'язкове колективне управління - це колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
Відповідно до частини першої ст. 5 Закону № 2415-VIII, організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об'єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.
Згідно з частиною першою ст. 12 Закону № 2415-VIII, організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.
Зі змісту частини п'ятої ст. 12 Закону № 2415-VIII вбачається, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.
Так, Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» (Суміжна Організація) здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав та є акредитованою організацією колективного управління відповідно до Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 912 від 29.05.2019 (https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=eb2833bd-c4f4-4a4b-8425-49cf37fb1dd8&title=SCodoOpriliudnenniaRishenniaProAkreditatsiiuOrganizatsiiKolektivnogoUpravlinniaGromadskoiSpilkiukrainskaLigaAvtorskikhTaSumizhnikhPrav).
Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (Авторська Організація) здійснює управління (на колективній основі) майновими правами суб'єктів авторського права та інших правовласників в сфері авторського права та є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва про облік організації колективного управління № 18/11 від 24.01.2011.
Отже, діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від їх прав здійснюють Громадська спілка «Українська ліга авторських та суміжних прав» (Суміжна Організація) та Приватна організація «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (Авторська Організація).
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Умовами ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Так, у відповідності до п. 3.2. Договору, договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією).
Враховуючи, що протягом місяця до 16 вересня 2020 року жодна з сторін не заявила про припинення договору він продовжився на новий строк, і на тих же умовах.
За ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно ч.1 та ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Сторони доказів про розірвання договору не надали, в судовому порядку договір не розривався. Отже, договір не було розірвано, а пролонговано автоматично на наступний рік.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
З наведеного вбачається, що умовами укладеного між сторонами Договору визначено особливий порядок перерахування коштів від Користувача до Авторської Організації та Суміжної Організації, за якого відповідач зобов'язаний сплачувати єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права на рахунок позивача, а позивач, у свою чергу, зобов'язаний перерахувати отриманий від користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації у пропорції, визначеній умовами Договору.
Позивач заявив вимоги про стягнення боргу за період вересень 2020 - серпень 2021 та передоплату за другий рік дії договору за період вересень 2021 - серпень 2022, що становить суму 21600 грн (10 800грн +10800 грн).
Разом з тим, позивач звернувся до суду з позовом 29.11.2021 згідно з поштовою накладною на конверті (а.с.29).
У позовній заяві позивач вказав, що договір не розірваний.
На підставі ч. 4 ст. 74 ГПК України суд ухвалою від 25.03.2022 запропонував відповідачу та позивачу надати суду докази розірвання чи припинення дії договору № КБР-123/09/20-Н від 01.01.2020; у разі неможливості надання таких доказів - письмово повідомити про це суд, зазначивши причини. Вимоги вказаної ухвали сторони не виконали.
Тобто, позивач підтвердив чинність договору лише станом на 29.11.2021, у суду відсутні відомості про чинність договору на час розгляду справи.
Відповідно до ст. ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, на дату подачі позову відповідач мав сплатити позивачу за період вересень 2020 - серпень 2021 платіж в сумі 10800,00 грн, а за період вересень 2021- листопад 2021 платіж в сумі 2700,00 грн. Тобто, всього 13500,00 грн.
Відповідач даний платіж не оплатив.
Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.
Тому, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вимоги щодо дострокового стягнення 8100,00 грн. платежів, нарахованих за період після звернення з позовом, а саме за грудень 2021 - серпень 2022 суд відхиляє, оскільки вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, процесуальними нормами не передбачено заявлення вимог про дострокове стягнення коштів за майбутні періоди.
При цьому позивач не позбавлений права в разі порушення його прав відповідачем у цій частині звернутися до нього з відповідним позовом у загальному порядку.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.
Позивач у позові навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс та очікує понести в зв'язку з розглядом цієї справи: 2270,00 грн на сплату судового збору та 10000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу (а.с.7).
За ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі цього позову позивач сплатив 2270,00 грн. судового збору за платіжним дорученням № 2440 від 24.11.2021 (а.с.11). Факт надходження даного судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 25.11.2021 (а.с.32).
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду надано такі докази:
- договір № 14.811-Н від 02.11.2021 про надання надання професійної правничої допомоги, укладений між позивачем і адвокатським об”єднанням “Інтелкрафтс” (а.с.55-56);
- наказ № 14.811 адвокатського об”єднання “Інтелкрафтс” від 02.11.2021 про здійснення судового представництва адвокатом Хлєбніковим С. Г., Сербуль О. Ю. (а.с.57);
- довіреність позивача від 01.07.2021 на представництво його інтересів адвокатами Хлєбніковим С. Г. та Сербуль О. Ю. (а.с.58);
- свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 11.12.2017, від 28.02.2008 (а.с.59).
Відповідно до п. 1.1, п. 1.2 Договору № 14.811-Н адвокатське об'єднання зобов'язується надавати клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а клієнт зобов'язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу. Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов'язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом клієнта до Фізичної особи - підприємця Іващенка Богдана Станіславовича про стягнення заборгованості за договором № КБР-123/09/20-Н від 01.11.2020 року.
Пунктом 4.1.1 Договору № 14.811-Н передбачено, що за підготовку позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів клієнта в суді першої інстанціє клієнт сплачує адвокатському об'єднанню винагороду в розмірі 10000,00 грн без ПДВ.
Відповідно до п. 4.2 Договору № 14.811-Н клієнт оплачує винагороду Адвокатському об'єднанню у строки, погоджені сторонами, але не пізніше дати розгляду справи по суті на відповідній стадії судового розгляду. Оплата здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування відповідної грошової суми на поточний рахунок Адвокатського об'єднання.
Позивач подав заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучений акт приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги, яка підлягає сплаті клієнтом від 21.01.2022, з якого вбачається, що Адвокатським об'єднанням "ІНТЕЛКРАФТС" надано позивачу такі послуги, пов'язані з розглядом справи № 917/1875/21: підготовка та складання позовної заяви; роздруківка та посвідчення копій документів; підготовка процесуальних документів. Загальна вартість наданих послуг підтверджена сторонами у сумі 10000,00 грн (а.с.76-79).
Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу чи про неспіврозмірність цих витрат відповідач до суду не подав.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в загальній сумі 10000,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 та п. 3 ч. 4 ст.129 ГПК України вказані судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1418грн 75 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору, 6250 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. 252, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Іващенка Богдана Станіславовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул. А.Аболмасова, буд. 5, Група приміщень 57, офіс 7, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код 42502769) 13500 грн 00 коп. основного боргу, 1418грн 75 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору, 6250 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині - у позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Дата складення повного судового рішення: 07.06.2022.
Суддя Т. М. Безрук