"07" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/672/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали (вх. 697/22)
за позовом Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” (03062, м. Київ, вул. Нивська, буд.4-Г, приміщення 2М, код ЄДРПОУ 38871512)
про стягнення 59 671,54 грн.
18.04.2022р. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АТЕН”, в якій просить суд стягнути з відповідача 59 671,54 грн. - заборгованості, у тому числі: 32 548,11 грн. - пені, 27 123,43 грн. - штрафу, а також витрат по сплаті судового збору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем зобов'язань за укладеним між сторонами договору на постачання товару № 53-123-01-21-06840 від 05.04.2021р. щодо строків поставки продукції, внаслідок чого у останнього виник обов'язок зі сплати штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/672/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 22.04.2022р. була надіслана позивачу до електронного кабінету на адресу -energoatom@atom.gov.ua, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету позивача від 22.04.2022р.
Відповідачу - ТОВ “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.04.2022р. була надіслана до електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача від 22.04.2022р.
04.05.2022р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№7466/22), відповідно до якого останній зазначає, що затримка поставки відбулася через складний технологічний процес виготовлення продукції та високу завантаженість заводу-виробника, у зв'язку з гострою епідеміологічною ситуацією в країні та запроваджені карантину на підприємствах.Також, відповідачем у відзиві на позов викладено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки на 50%, в обґрунтування якого зазначено, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, та несвоєчасна поставка товару не призвела до негативних наслідків для позивача та не вплинула на тривалість планово-попереджувальних ремонтів.
16.05.2022р. до суду від позивача надійшла заява (вх.№8036/22), відповідно до якої позивачем зазначено, що 26.04.2022р. було змінено найменування позивача з відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на відокремлений підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція” ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”, в підтвердження чого до матеріалів справи надано виписку №256233082743 від 26.04.2022р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи зазначене, суд доходить висновку про зміну найменування позивача, а саме: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” на Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом”.
30.05.2022р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№9082/22), відповідно до якої останній не погоджується із клопотанням відповідача про зменшення розміру неустойки на 50%, яке викладене у відзиві на позов, оскільки твердження ТОВ “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” про те, що порушення відбулось внаслідок епідеміологічної ситуації в країні (запровадження карантину) не підкріплено жодними доказами. Разом з тим, позивач просить суд звернути увагу на той факт, що позивач розуміючи ситуацію, в якій опинився відповідач, уклав з останнім додаткову угоду №1 від 08.04.2021 р. до договору, якою було перенесено строк постачання до 01.06.2021р.
Також, до відповіді на відзив позивачем додано клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив, в обґрунтування якого позивач зазначає, що на підприємстві збільшилась кредиторська заборгованість, та відповідно збільшився об'єм претензійно-позовної роботи і кількість матеріалів, які об'єктивно потребують більше часу для їх опрацювання, що призвело до неумисного пропуску позивачем строку для направлення до суду відповіді на відзив.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, виходячи з того, що обставини, які викладені у клопотанні відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” заслуговують на увагу, суд визнав визначені позивачем причини пропуску строку поважними та дійшов висновку про задоволення клопотання із поновленням позивачу процесуального строку для подання відповіді на відзив.
01.06.2022р. до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№9381/22), відповідно до яких останній зазначає, що з початку широкомасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ТОВ “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” не зупиняло роботу і продовжує працювати та постачати продукцію на всі АЕС України. У тому числі для потреб позивача в травні місяці було здійснено поставку продукції на суму 7 318 440 грн., із залученням як власних коштів, так і кредитних, оскільки на даний час заводи-виробники продукції працюють по передплаті у вигляді 100 % вартості оплати товару, що суттєво погіршує становище товариства, адже оплати за поставлений товар з боку позивача значно зменшилися або взагалі відсутні.
При цьому, відповідач наголошує про виконання ним зобов'язань за договором та здійснення поставки товару в повному обсязі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд дійшов наступних висновків та встановив таке.
05.04.2021р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (назву якого змінено на відокремленим підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція”) (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” (Продавець) було укладено договір на постачання товару №53-123-01-21-06840, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити за товар код CPV 42120000-6 по ДК 021:2015 - Насоси та компресори (ЗІП до насосу), у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.
Згідно п. 2.1 договору, загальна сума договору є твердою та складає всього з ПДВ - 387 477,60 грн.
Відповідно до п.3.1 договору, постачання здійснюється з дати публікації договору в системі Prozorro, але не пізніше 31.03.2021р., на умовах DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» або ВП ЮУАЕС відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника Постачальника.
Згідно п. 3.3 договору, датою постачання є дата отримання товару на складі Вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Відповідно до абз. 1 п. 4 договору, у разі порушення зобов'язання за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів, постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Згідно п. 12.3.1 договору, постачальник зобов'язався забезпечити постачання товарів у строки, встановлені цим договором.
Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022р. включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної додаткової угоди (п.13.1 договору).
Також, до договору №53-123-01-21-06840 від 05.04.2021р. між ВП «Южно-Українська атомна електрична станція» (Покупець) та ТОВ “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” (Продавець) було укладено специфікацію №1, відповідно до якої сторони погодили найменування, кількість та ціну товару, що підлягає поставці, а саме : 1) Кільце ущільнююче до насосу КПН 850-400, у кількості - 1 шт., ціна без ПДВ - 39 350 грн. ; 2) Корпус підшипника до насосу КПН 850-400, у кількості - 1 шт., ціна без ПДВ- 98 300 грн.; 3) Кільце ущільнююче до насосу КПН 850-400, у кількості - 1 шт., ціна без ПДВ- 27 690 грн.; 4) Кільце до насосу КПН 850-400, у кількості - 1 шт., ціна без ПДВ - 29 629 грн.; 5) Кільце до насосу КПН 850-400, у кількості - 1 шт., ціна без ПДВ - 29 629 грн.; 6) Корпус підшипника до насосу КПН 850-400, у кількості - 1 шт., ціна без ПДВ - 98 300 грн., - на загальну суму 387 477,60 грн. (а/с - 15).
08.04.2021р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (назву якого змінено на відокремленим підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція”) (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” (Продавець) сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №53-123-01-21-06840 від 05.04.2021р., відповідно до п.1 якої, на підставі листа постачальника від 02.04.2021р. №21_117, згідно п.4 ч.5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», п.9.1 договору, сторони дійшли згоди внести зміни у п.3.1 договору, та викласти його в наступній редакції: «п. 3.1 постачання здійснюється з дати публікації договору в системі Prozorro, але не пізніше 01.06.2021р., на умовах DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» або ВП ЮУАЕС відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника Постачальника».
17.06.2021р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №32/721, відповідно до якої останнім зазначено, що згідно умов договору №53-123-01-21-06840 від 05.04.2021р. та додаткової угоди до нього, кінцевим терміном поставки товару є 01.06.2021р., однак товар досі не поставлено, у зв'язку з чим позивач вимагав сплати пені в сумі 5 812,16 грн., за період з 02.06.2021р. по 16.06.2021р.
У відповідь на зазначену претензію, ТОВ “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” листом №21_239 від 14.07.2021р. визнало претензію позивача та повідомило, що робить все можливе для швидкого здійснення відвантаження товару на суму 387 477,60 грн.
На виконання умов договору №53-123-01-21-06840 від 05.04.2021р., відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 387 477,60 грн., згідно видаткової накладної №47 від 25.08.2021р.
08.12.2021р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №32/1265, відповідно до якої останнім зазначено, що відповідно до умов договору №53-123-01-21-06840 від 05.04.2021р. та додаткової угоди до нього, кінцевим терміном поставки товару було 01.06.2021р., однак товар поставлено із простроченням - 25.08.2021р., що вбачається з видаткової накладної №47, у зв'язку з чим позивач вимагав сплати пені в сумі 32 548,11 грн. (за період з 02.06.2021р. по 24.08.2021р.) та штрафу в сумі 27 123,43 грн.
У відповідь на зазначену претензію, ТОВ “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” листом №21_453 від 15.12.2021р. запропонувало позивачу укласти угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, в порядку ч.1 ст.601 ЦК України, що не було погоджено позивачем.
З огляду на все вищезазначене, позивач і звернувся до суду із даним позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” 32 548,11 грн. - пені та 27 123,43 грн.- штрафу.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 05.04.2021р. між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (назву якого змінено на відокремленим підрозділ “Південноукраїнська атомна електрична станція”) (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” (Продавець) було укладено договір на постачання товару №53-123-01-21-06840, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов'язання прийняти і сплатити за товар код CPV 42120000-6 по ДК 021:2015 - Насоси та компресори (ЗІП до насосу), у кількості, асортименті і за цінами, зазначеними у специфікації №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.
Так, до договору №53-123-01-21-06840 від 05.04.2021р. було укладено специфікацію №1, відповідно до якої сторони погодили найменування, ціну та кількість товару поставки на загальну суму 387 477,60 грн.
Відповідно до п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 08.04.2021р.) постачання здійснюється з дати публікації договору в системі Prozorro, але не пізніше 01.06.2021р., на умовах DDP м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство» або ВП ЮУАЕС відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов'язковою присутністю представника постачальника.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” на виконання умов договору №53-123-01-21-06840 від 05.04.2021р., поставив позивачу товар, із порушенням встановленого строку, що підтверджується підписаною з обох сторін та скріпленою печаткою останніх видатковою накладною №47 від 25.08.2021р. на загальну суму 387 477,60 грн.
Так, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно того, що затримка поставки товару відбулася через складний технологічний процес виготовлення продукції та високу завантаженість заводу-виробника, у зв'язку з гострою епідеміологічною ситуацією в країні та запроваджені карантину на підприємствах, оскільки, згідно ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з нормами ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.
Відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відповідно до абз. 1 п. 4 договору, сторони встановили, що у разі порушення зобов'язання за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.
Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків поставки продукції, враховуючи положення договору та чинного законодавства, суд вважає правомірним нарахування пені та штрафу.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 32 548,11 грн. за період з 02.06.2021р. по 24.08.2021р. та штрафу у розмірі 7% в сумі 27 123,43 грн., вважає їх вірними, здійсненими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, як вище зазначалось судом, відповідачем у відзиві на позовну заяву (вх.№7466/22), викладено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки на 50%, в обґрунтування якого відповідач зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, та несвоєчасна поставка товару не призвела до негативних наслідків для позивача та не вплинула на тривалість планово-попереджувальних ремонтів.
За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" вказано, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 26.07.2018р. у справі №924/1089/17.
З урахуванням ненадання відповідачем будь-яких доказів для зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
При цьому, суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання позивачем доказів понесення ним збитків завданих внаслідок допущеного відповідачем порушення, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафних санкцій покладений саме на відповідача.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “АТЕН” (03062, м. Київ, вул. Нивська, буд.4-Г, приміщення 2М, код ЄДРПОУ 38871512) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Південноукраїнська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) 32 548 (тридцять дві тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 11 коп. - пені, 27 123 (двадцять сім тисяч сто двадцять три) грн. 43 коп. - штрафу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. - витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.І. Мостепаненко
Повний текст рішення складено 07 червня 2022 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко