ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
м. Київ
06.06.2022Справа № 910/4144/22
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» про забезпечення позову у справі № 910/4144/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю»
про стягнення 319 664, 38 грн
Суддя Літвінова М.Є.
Без виклику представників учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит ТУ Ю» (далі - відповідач) про стягнення 319 664, 38 грн, з яких: 300 000, 00 грн сума позики та 19 664, 38 грн сума несплачених відсотків.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідачем порушено умови Договору позики № 20210527-00001 від 27.05.2021 в частині повернення суми позики в розмірі 300 000, 00 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 відкрито провадження у справі № 910/4144/22, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:
- накласти арешт на грошові кошти у сумі 319 664, 38 грн, що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» у будь - яких банківських установах;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредит Ту Ю» відчужувати (передавати) будь - яким способом право вимоги за кредитними договорами/ договорами позики будь - яким третім особам.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник зазначив, що відповідачем порушено умови Договору позики № 20210527-00001 від 27.05.2021 в частині повернення суми позики у строки, вказані у договорі, внаслідок чого у останнього наявна заборгованість у розмірі 319 664, 38 грн.
Як зазначив позивач, ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» є фінансовою установою, що здійснює діяльність з надання фінансових кредитів фізичним та юридичним особам за рахунок залучених коштів. Тобто, за рахунок отриманих від позивача у позику грошових коштів відповідач надавав кредити третім особам.
Позивач вказав, що йому стало відомо, що на даний час у розпорядженні ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» є грошові кошти, яких достатньо для погашення заборгованості щодо сплати боргу у розмірі 319 664,38 грн. та які надходять на банківські рахунки відповідача за кредитними договорами від позичальників. Однак, замість погашення заборгованості перед позивачем за договором, по якому настав строк платежу, відповідач безпідставно перераховує зі своїх банківських рахунків грошові кошти третім особам (не позичальникам) з метою позбавити ТОВ «МАКС КРЕДИТ» можливості у майбутньому реально виконати рішення суду у разі задоволення позову про стягнення з відповідача 319 664,38 грн.
Крім того, позивач зазначив у заяві про забезпечення позову, що йому стало відомо, що ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» має намір відчужити права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками, з метою передачі третім особам права на стягнення з боржників-позичальників заборгованості за неповернутими кредитами.
За доводами позивача, безперешкодне вчинення ТОВ «КРЕДИТ ТУ Ю» дій щодо перерахування грошових кошів третім особам та відчуження прав вимоги за кредитними договорами до завершення розгляду Господарським судом м. Києва позову ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ухвалення в ній рішення, призведе до того, що у разі задоволення позову ТОВ «МАКС КРЕДИТ» останнє не зможе виконати судове рішення, оскільки у відповідача грошові кошти на банківських рахунках будуть відсутні, а права вимоги за кредитними договорами відчужені (передані) третім особам.
Як вказує позивач, за наявності рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 319 664,38 грн., позивач не зможе отримати грошові кошти, а рішення суду відповідач не виконає, а тому просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та заборони відповідачу вчиняти дії, а саме відчужувати (передавати) право вимоги за договором позики третім особам.
Відповідно до частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Розглянувши подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» заяву про забезпечення позову, суд вирішив відмовити у задоволенні означеної заяви, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з частинами першою та другою статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Як вбачається із матеріалів заяви по справі № 910/4144/22 заявник до заяви про забезпечення позову не надав доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду та обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову, зокрема доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 Господарського процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої позивачем заяви про забезпечення позову, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Керуючись статтями 136-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» про вжиття заходів забезпечення позову.
2. Ухвала набирає законної сили 06.06.2022 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя М.Є. Літвінова