ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.06.2022Справа № 910/18919/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Сташківа Р.Б. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «АЗОТ»
до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 211006,76 грн
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) на користь Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» (далі - позивач) штраф за несвоєчасну поставку вагонів у період з 01.09.2021 по 30.09.2021 за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 24.03.2020 у сумі 211006,76 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що відповідачем у період з 01.09.2021 по 30.09.2021 без наявності будь-яких поважних причин несвоєчасно здійснено доставку порожніх вагонів позивачу. На підтвердження факту прострочення доставки вантажу позивачем подано 258 залізничних накладних та 2 досильні накладні.
Вказану позовну заяву судом було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог, оскільки понад 100 залізничних накладних, за якими позивачем нараховано штраф, містять відмітки про складання актів загальної форми про збільшення термінів доставки вантажу не з вини залізниці, про що складено відповідні акти.
Крім того відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 50%. На обґрунтування вказаної заяви відповідач зазначає, що основне зобов'язання з перевезення вантажу залізницею виконано в повному обсязі, доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності позивача чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, матеріали справи не містять.
Також відповідач наголошує увагу на зростанні обсягу податкового навантаження на підприємство та на стратегічній важливості підприємства.
06.01.2022 відповідачем подано додаткові пояснення в яких зазначено, що по 90 накладним у позивача відсутні підстави для нарахування штрафу, а по 31 накладній штраф підлягає зменшенню. Відповідно до наданого відповідачем контррозрахунку сума штрафу по окремим накладним має бути зменшений на суму 53154,20 грн.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
24.03.2020 року між позивачем (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) та відповідачем (перевізник), з використанням Автоматизованої системи з оформлення та обробки перевізних документів на перевезення вантажів залізничним транспортом України вантажовідправниками через мережу Інтернет, в електронній формі було укладено публічний Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом (далі - Договір), шляхом приєднання та прийняття умов договору в редакції станом на 25.02.2020.
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 Договору).
У вересні 2021 року відповідач до станції призначення Черкаси здійснював доставку порожніх вагонів, одержувачем яких був позивач, що підтверджується залізничними накладними №№ 34804740, 34872044, 40692501, 40919201, 41000761, 40833956, 43269323, 34888834, 34948448, 34962258, 41088121, 41133471, 41133489, 40996092, 41243007, 41247149, 41247156, 40995235, 41080425, 41087842, 41115353, 41121146, 41121153, 41121161, 41136466, 41048558, 45841038, 41291816, 41291998, 41376708, 45821469, 41410945, 41411216, 45845641, 45861895, 45861903, 45877677, 45877685, 45877693, 45877719, 41051368, 45782943, 45783255, 45808854, 45809084, 45809290, 45846243, 45846375, 45876539, 45845104, 45845146, 45845120, 41369372, 41369380, 45758943, 45758950, 45837002, 45837200, 41172255, 41314477, 45784568, 45821618, 45890142, 45924024, 45924040, 45924065, 45924081, 45924099, 45935517, 45935806, 45944733, 45958196, 45987658, 41463092, 41463100, 32168353, 41330150, 41364175, 41364183, 41524901, 41201567, 41482803, 41651175, 41364183, 41524901, 41201567, 41482803, 41651175, 32210478, 46174074, 46175048, 41647744, 41647835, 41686882, 41686890, 41686924, 41720822, 46026464, 41771932, 41820234, 46127502, 46216958, 41775719, 41775727, 41775735, 41775743, 43538495, 46144127, 46169546, 41857764, 32211765, 41840042, 41891771, 41891789, 41598236, 41968496, 41968504, 41968512, 41985706, 43554211, 32278350, 41937434, 41969163, 41975905, 41976614, 32305195, 32305211, 32320038, 32325219, 32351942, 46457180, 41963968, 42054593, 34788844, 34848747, 34877407, 34887901, 34785261, 34848929, 37906096, 37906104, 43235738, 43235746, 43270677, 43292481, 34758029, 34894576, 34939173, 34941468, 34944884, 34946657, 37886256, 37948924, 37948932, 34932343, 45269792, 34967034, 34992214, 38112454, 45655818, 32034134, 41253972, 43347400, 43374735, 43374743, 43374750, 32026783, 32042699, 34950816, 32042699, 34950816, 32027112, 32071813, 38130639, 43356708, 43357052, 43403310, 43374016, 43374123, 43374156, 43374289, 43374370, 45961158, 32109837, 41486606, 46034849, 32104523, 32104671, 38271235, 46081568, 32132128, 32148728, 38215893, 38300174, 38300182, 38385563, 41533936, 41534058, 41562844, 41562877, 41416330, 32220295, 32220485, 32220493, 32220550, 32220568, 32220592, 32220659, 41727413, 41727421, 32234866, 32208357, 32239766, 32239774, 32239790, 38533337, 32239923, 32251332, 32222630, 32222648, 43527696, 43555713, 32231581, 32266264, 32266306, 38165700, 38165718, 32277196, 32289837, 38450805, 38450813, 41927104, 46418844, 46418919, 49422686, 32333635, 32333726, 32333742, 42009910, 42009969, 37879442, 37897113, 37906468, 32059800, 45987591, 38399390, 40501710, 40501736, 40501744, 38371274, 38463006, 38463022, 38475687, 46526018, 46526042, 46526083, 46526133, 34915272, 34893149, 34998161, 32120628, 41617119, 41599218, 41693722, 41964008 та досильними накладними та №№ 32059768 (основна накладна № 34932343), 32192106 (основна накладна № 38300174).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаними накладними, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, у зв'язку із чим просить суд стягнути з відповідача 211006,76 грн штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач невірно розрахував строк доставки вантажів, оскільки у графі 49 понад 100 (ста) накладних міститься відмітка про складання актів загальної форми щодо збільшення терміну доставки вантажу.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
За змістом ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, що укладаються між суб'єктами цивільних правовідносин, до яких законодавцем віднесено договір перевезення (ст. 908 Цивільного кодексу України).
Загальні умови перевезення визначаються Цивільного кодексу України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Водночас, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, правилами, що видаються відповідно до них (ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Аналіз приписів частин 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України дозволяє дійти висновку, що правовідносини щодо організації перевезення вантажу, які виникають між суб'єктами господарювання, опосередковуються укладенням договору перевезення вантажу, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язуєтеся доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, факт укладення такого господарського договору підтверджується складенням перевізного документа відповідно до вимог законодавства.
Положеннями ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами.
Так, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за затримання терміну доставки вантажів в межах, визначених Статутом залізниць України.
Отже, при здійсненні перевезень вантажів залізничним транспортом на підставі договорів перевезення, укладених із суб'єктами господарювання-замовниками, залізниця, як перевізник, несе відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань в порядку, визначеному Статутом залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та відповідає перед контрагентами за допущені нею прострочення у доставці вантажів до станції призначення в порядку, визначеному транспортним статутом на залізниці.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України на залізницю, як перевізника, покладено обов'язок доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений Статутом залізниць, пунктом 41 якого визначено, що терміни доставки вантажів та правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються правилами, виходячи з технічних можливостей залізниці; обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Пунктами 1.2, 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000 №644 (далі - Правила) передбачено, що термін доставки вантажу визначається виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата; вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Пунктом 37 Правил видачі вантажів визначено, що факт неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція (залізниця) зобов'язана засвідчити на пред'явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставленням календарного штемпеля станції призначення.
Отже, законодавцем врегульовано терміни доставки вантажів залізницею, виходячи із технічних можливостей залізниці у їх доставці та відстані слідування вантажу від станції відправлення до станції призначення, за яку обчислюється провізна плата.
Прострочення залізниці у доставці вантажу до станції призначення має наслідком застосування до неї відповідальності у вигляді штрафу, що стягується на користь одержувача у розмірі, передбаченому п. 116 Статуту залізниць України, і розраховується у відсотковому співвідношенні до суми провізної плати, що підлягає сплаті за перевезення простроченого у доставці вантажу з урахуванням кількості діб затримки.
Згідно із загальними положеннями Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Частинами 1, 2, 5 п. 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Як вже зазначалось судом, у вересні 2021 року відповідач до станції призначення Черкаси здійснював доставку порожніх вагонів, одержувачем яких був позивач, що підтверджується залізничними накладними перелік яких наведено вище.
Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з п.п. 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____ число ____ місяць" (п.2.1 Правил обчислення термінів доставки вантажу).
Згідно з п. 2.4 Правил обчислення термінів доставки вантажу, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажу, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений ст. 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як вбачається з календарних штемпелей на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, зокрема, зазначає про те, що позивач безпідставно не врахував при розрахунку штрафу акти загальної форми, які зазначені у графі №49 у понад 100 (ста) накладних щодо збільшення терміну доставки вантажів з незалежних від залізниці причин згідно п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів з приводу чого суд зазначає наступне.
Як вже вказувалось судом, п. 6 Статуту визначено накладну як основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил оформлення перевізних документів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем; відповідно до пункту 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача; накладна є одночасно договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення; накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Додатком №1 до Правил оформлення перевізних документів визначено форму накладної як перевізного документа на залізниці із розшифруванням даних, що вносяться до її граф; додатком №2 до цих Правил зазначено форму відомості вагонів.
Згідно із ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.
Згідно зі ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334.
За приписами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш, ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої ст. 116 Статуту штрафу відсутні.
Відповідно до пункту 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін: вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника або інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Водночас слід відзначити, що перелік причин затримки, визначених у п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу, не є вичерпним.
При цьому наявність відмітки у перевізних документах про затримку вантажу, не звільняє відповідача від обов'язку довести ті обставини, на які останній посилається у підтвердження своїх заперечень проти позову, у даному випадку, обставини наявності підстав у розумінні п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажу для збільшення терміну доставки вантажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.12.2019 року у справі № 910/3745/19.
Тобто, виходячи із приписів Правил складання актів, наявність відмітки у накладній не може автоматично свідчити про наявність/відсутність обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці.
Судом встановлено, що частина наданих відповідачем актів загальної форми оформлені з порушеннями, а саме відсутні найменування станції відправлення/призначення, номер накладної, найменування вантажу, номер поїзду, що є порушенням складання актів загальної форми.
Крім того, в описі обставин актів загальної форми зазначено: термін доставки вантажу збільшується в межах ДН-3, згідно п. 2.9. наказу №644 від 21.11.2000. Перерва в перевезені не з вини залізниці, внаслідок введення карантину, згідно Постанови КМУ від 11.02.2020 211 статті 14.1 ЗУ "Про торгово-промислові палати в Україні", а також дії конвенційних заборон.
При цьому, відповідачем вантаж був прийнятий до перевезень без будь-яких зауважень та попереджень про те, що можуть бути введені конвенційні заборони.
Стосовно введення карантину суд зазначає, що вантажні перевезення не були заборонені, та відповідачем не надано жодного документу підтверджуючого, що затримка сталася, у зв'язку з карантинними обмеженнями введеними на території України.
Разом з цим, про запровадження Конвенційних заборон відповідач повинен був попередити відправника відповідно п. 31 Правил приймання вантажів до перевезення.
Суд зазначає, що обов'язок з організації належного перевезення в межах нормативних строків доставки покладається саме на відповідача, як перевізника у даних спірних правовідносинах та, відповідно, вказані обставини не залежать від відправника чи одержувача.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу (пустих вагонів) залізницею з урахуванням наведених відповідачем у відзиві заперечень щодо невірного визначення позивачем строку доставку вантажу щодо певних накладних та встановлено, що позивачем невірно визначено розмір штрафу за накладними №№43374735, 43374743, 43374750.
Здійснивши власний розрахунок суми штрафу яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд дійшов висновку, що внаслідок прострочення відповідачем строку доставки вантажу (пустих вагонів) на 2, 3, 4 та більше діб розмір штрафу який підлягає стягненню становить 210406,04 грн.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 50% суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Отже, суд може зменшити штраф, який стягується у відповідно до приписів Статуту залізниць України за власною ініціативою.
Суд відзначає, що за змістом п. 116 Статуту залізниць України штраф стягується безвідносно до стягнення збитків у суб'єкта підприємницької діяльності, проте така норма регулює в аспекті ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України питання стягнення збитків у повній сумі понад штрафні санкції.
При цьому, диспозиція частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
В даному випадку, позивач взагалі не вказав на те, що йому спричинені збитки, а відтак розмір штрафу значно перевищує збитки, а наявність інших обставин, які мають істотне значення, підтверджується наступним.
24.02.2022 Російською Федерацією було розпочато повномаштабні військові дії проти України, у зв'язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указами Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022 та №259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
АТ "Українська залізниця" як стратегічне підприємство залізничного транспорту, яке після початку збройної агресії виконує евакуаційні рейси, перевезення військових та військових вантажів по всій Україні, а відповідні рейси є безкоштовними для людей.
Систематично здійснюються ракетні обстріли залізничної інфраструктури та відповідач власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури з метою підтримки обороноздатності нашої держави.
Суд враховує, що до повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України основним джерелом доходу відповідача було комерційне перевезення вантажів, однак після початку військових дій комерційні перевезення значно скоротились, а в деяких регіонах повністю припинились. Тобто, відповідач наразі, докладаючи всіх зусиль для збереження життів людей та зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати для виконання таких завдань при одночасному значному зменшенні доходу від здійснення своєї основної підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Загальновідомість фактів військової агресії Російської Федерації, виконання відповідачем евакуаційних рейсів, здійснення перевезення для потреб Збройних Сил України, ракетні обстріли об'єктів залізничної інфраструктури підтверджуються органами державної влади та місцевого самоврядування України, безліччю публікацій у національних та міжнародних засобах масової інформації, а також не заперечується агресором.
Таким чином, наведені факти є загальновідомими обставинами, а отже в силу приписів частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не потребують доказування. При цьому, ці обставини (повинні бути) відомі обом сторонам.
Суд погоджується, що порушення відповідачем зобов'язань мало місце до початку військової агресії Російської Федерації, проте наведене не нівелює права суду за наявності наведених обставин станом на дату розгляду спору зменшити розмір неустойки, оскільки якби порушення строків перевезення вантажів мало б місце після 24.02.2022 (тобто, після запровадження військового стану), то підлягав би доведенню сам факт наявності такого порушення з огляду на очевидність причин затримки.
Суд не виключає, що позивач також може виконувати стратегічні завдання для захисту людей та зміцнення обороноздатності країни, однак в матеріалах справи не міститься доказів, а суду не відомі загальновідомі обставини, які б свідчили про аналогічний чи більший негативний вплив військової агресії на діяльність позивача, ніж на діяльність відповідача, про що зазначено вище.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення за власною ініціативою неустойки (штрафу), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 1,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог з огляду те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями відповідача, а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення неустойки.
Керуючись ст.ст. 86, 129, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «АЗОТ» (18028, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72; ідентифікаційний код 00203826) суму штрафу у розмірі 1 (одна) грн 00 коп та судовий збір у сумі 3156 (три тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 09 коп.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.