ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.05.2022Справа № 910/17989/21
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М. О., за участі секретаря судового засідання Анастасової К. В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН"
про стягнення 1 000 484,46 грн,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 18.05.2022
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 1 000 484,46 грн. заборгованості за договором №1631031 від 08.02.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків за договором № 1631031 від 08.02.2019 на постачання теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/17989/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.12.2021 та встановлено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.
За наслідками судового засідання суд ухвалив відкласти підготовче засідання у справі на 12.01.2022.
Ухвалою суду віл 18.01.2022 підготовче засідання було призначене на 02.02.2022.
За наслідками судового засідання 02.02.2022 судом було вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті в судовому засіданні 16.02.2022.
16.02.2022 розгляд справи по суті відкладений на 09.03.2022.
Ухвалою суду від 15.04.2022 розгляд справи по суті був призначений на 18.05.2022.
Сторони не скористались своїм правом взяти участь в судовому засіданні 18.05.2022, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 240 ГПК України).
Розпорядженням київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".
08.02.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВОДОКАНАЛ-СЕРВІС" (Споживач) укладено договір № 1631031 на постачання теплової енергії (далі - договір), відповідно до якого Підприємство зобов'язалось виробити та поставити теплову енергію у гарячій воді Товариству, а відповідач за первісним позовом зобов'язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому договорі.
Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.05.2019, а в частині зобов'язання Споживача розрахуватися за спожиту теплову енергію, до повного цього зобов'язання виконання (п. 4.1 Договору).
Керуючись приписами статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із Сторін про його припинення ( п. п. 4.2, 4.4 Договору). Письмових заяв, відповідно до п. 4.4. Договору про його припинення Сторонами Договору не заявлялося. За таких обставин Договір є пролонгованим до 01.05.2022.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 25.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" змінило свою назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаєплон".
Відповідно до п. 2.2.1 Договору Позивач зобов'язався безперебійно (крім випадків, визначених цим договором та чинним законодавством) постачати Відповідачу теплову енергію у гарячій воді, на межу балансової належності, відповідно до Додатків до цього Договору для потреб опалення - в період опалювального сезону до будинку/будинків за адресою: місто Київ, вулиця Беретті Вікентія,16.
У разі встановлення у Відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності ™ надає звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК не пізніше 1 числа наступного за звітним місяцем (п. п. 2, 5 Додатку 2 до Договору).
Відповідно до п. 7 Додатку № 2 у разі відсутності у Споживача будинкових приладів обліку або ненадання Споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць та величину годинного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.
Нарахування за поставлену теплову енергію проводилось відповідно до умов договору.
Факт постачання теплової енергії за Договором підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення об'єктів теплопостачання та наданими Товариством відомостями обліку споживання теплової енергії.
Споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою, передбаченою у Договорі оформлену Позивачем рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кільцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює (підписує необхідні документи) і повертає один примірник акта приймання-передавання товарної продукції акта звіряння Позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 8 Додатку № 2 до Договору).
Відповідно до п. 9 Додатку 2 до Договору передбачено, що Товариство на відкритий розрахунковий рахунок Позивача щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію.
Згідно п. 2.3.1. Договору Відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2.
За період постачання Позивачем теплової енергії у гарячій воді при оформленні щомісячно рахунку-фактури останнім застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом до Договору.
Відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198 (далі - Правила) споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідач своєчасно не вносив плату за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з 01.10.2020-01.09.2021 включно утворилась заборгованість у розмірі 889 343,59 грн.
Підприємство вживало заходи досудового порядку врегулювання спору, шляхом направлення Товариству вимоги про сплату заборгованості. Оскільки вказана вимога залишена відповідачем за первісним позовом без виконання, Підприємство звернулось із даним позовом до суду, в межах якого крім суми основного боргу позивач за первісним позовом також просив суд стягнути з Товариства 52 053,75 грн пені, 43 494,59 грн інфляційних втрат та 15 592,53 грн три проценти річних.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з частиною 6 статті 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 7 статті 276 ГК України).
Як підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, Товариство, у порушення умов договору №1631031 на постачання теплової енергії від 08.02.2019, не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати вартості спожитої теплової енергії за період з 01.10.2020 по 01.09.2021, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 889 343,59 грн.
Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються із приписами частини 1 статті 193 ГК України.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості за отриману у період з 01.10.2020 по 01.09.2021 за договором № 1631031 на постачання теплової енергії від 08.02.2019 у розмірі 889 343,59 грн матеріали справи не містять.
За змістом частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вище викладене, з огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за договором №1631031 на постачання теплової енергії від 08.02.2019 не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 889 343,59 грн.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У зв'язку із простроченням оплати спожитої теплової енергії Підприємством заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 52 053,75 грн пені, 43 494,59 грн інфляційних втрат та 15 592,53 грн три проценти річних, нараховані за період з жовтня 2020 року по серпень 2021 року включно.
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 3.3 договору сторони погодили, що Товариство сплачує Підприємству пеню в розмірі, обумовленому чинним законодавством.
Водночас, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (пункту 2.5 Постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд дійшов висновку про правомірність його здійснення, відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд задовольняє в заявленому розмірі 52 053,75 грн, нарахованої за період з жовтня 2020 року по серпень 2021 року включно.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу. Аналогічна правова позиція міститься у пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то Підприємством правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013).
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіривши розрахунки трьох процентів річних у сумі 15 592,53 грн та інфляційних втрат у сумі 43 494,59 грн, судом встановлено, що розрахунки Підприємства є правильними, відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку із чим, позовні вимоги у цій частині суд також задовольняє.
Приписами статті 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтею 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості за спожиту теплову енергію 889343,59 грн боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді, 52 053,75 грн пені, 43 494,59 грн інфляційних втрат та 15 592,53 грн три проценти річних повністю.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 180, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" про стягнення 1 000 484,46 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН" (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, будинок 4; ідентифікаційний код 37880620) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, пл. І. Франка, 5; ідентифікаційний код 40538421) 889 343,59 грн (вісімсот вісімдесят тисяч триста сорок три гривні 59 копійок) основного боргу, 52 053,75 грн (п'ятдесят дві тисячі п'ятдесят три гривні 75 копійок) пені, 43 494,59 грн (сорок три тисячі чотириста дев'яносто чотири гривні 59 копійок) інфляційних втрат, 15 592,53 грн (п'ятнадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дві гривні 53 копійки) три проценти річних та 15 007,27 грн (п'ятнадцять тисяч сім гривень 27 копійок) судового збору.
3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 30.05.2022.
СУДДЯ М. О. ЛИСЬКОВ