номер провадження справи 12/20/22
21.03.2022 Справа № 908/92/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши матеріали справи № 908/92/22
за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 31650052)
до відповідачаТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (просп. Меторобудівників, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789)
про стягнення 81 800,57 грн
Без виклику представників сторін
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 6766 від 24.12.2021 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 81 800,57 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/92/22, присвоєно справі номер провадження 12/20/22, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами без проведення судового засідання. Вказаною ухвалою запропоновано відповідачуне пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України.
14.02.2022 від позивача надійшло клопотання про виправлення описок в тексті позовної заяви, просить вважати вірними “Копія постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 року” та “Копія звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу №29941 від 20.12.2021р.”.
Клопотання судом приймається, розглядаються позовні вимоги з врахуванн'м клопотання про виправлення описок.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходило.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався, про розгляд справи № 908/92/22 повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення останньому копії ухвали від 17.01.2021.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, враховуючи перебування судді Смірнова О.Г. у відпустці рішення прийнято без його проголошення - 21.03.2022.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО», далі - Страховик, та ОСОБА_1 , далі - Страхувальник, був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № 16969493-02-04-01 від 08.07.2021, за умовами п. 1.2 якого предметом договору є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, вказаним в п.1.2.1 Договору, а саме: автомобіль “Suzuki Jimny”, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно із п. 3.5. Договору він набуває чинності з моменту внесення страхового платежу (в повному обсязі), але не раніше 09.07.2021 і діє до 08.07.2022 включно.
20.07.2021 в м. Дніпросталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля “Suzuki Jimny”, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , автомобіля “Renault Premium 400.18Т”, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .Факт настання дорожньо-транспортної пригоди підтверджено довідкою НПУ №3021202400534419.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01.09.2021 у справі №175/3073/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (щодо ДТП 20.07.2021).
В матеріалах справи міститься акт (протокол) огляду ТЗ - заяви на виплату від 23.07.2021 за підписом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО", в яких зазначені пошкодження транспортного засобу, отримані в ДТП 20.07.2021.
Матеріали справи свідчать, що ТОВ “Автотрейдінг-Дніпро”виписаний ОСОБА_3 рахунок-фактура№АДС-010523від 27.07.2021 на суму 84 400,57 грн щодо ремонту автомобіля “Suzuki Jimny”, державний номер НОМЕР_1 .
В матеріалах справи міститься акт виконаних робіт №АДТО2109301 від 30.09.2021 на суму 84 400,57 грн, складений ТОВ “Автотрейдінг-Дніпро”.
Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту № 29941 від 20.12.2021 про визначення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля “Suzuki Jimny”, державний номер НОМЕР_1 , виконаного ТОВ «Експертна компанія «Фаворит-Ассистанс», коефіцієнт фізичного зносу складає 0,00.
Матеріали справи свідчать, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» був складений страховий акт № 2155295-1 від 29.07.2021, за яким сума страхового відшкодування складає 84 400,57 грн.
Докази у справі свідчать, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування усумі84400,57 грн на користь ТОВ “Автотрейдінг-Дніпро”, що підтверджується платіжним дорученням №39060 від 29.07.2021 на суму 84400,57 грн.
Відповідно до п. 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ за формулою: Сврз = Ср+См+Сс х (1-Ез), де
Сврз - вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу (матеріальний збиток), грн;
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Ез - значення коефіцієнта фізичного зносу.
Отже, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування становить 84400,57 грн.
Відповідальність КоноплицькогоС.О. на момент спричинення ДТП була застрахована в ТДВ “СК “КРЕДО”, поліс АР №001799974, відповідно до якого франшиза становить 2600,00 грн, ліміт за шкоду майну становить 130000,00 грн.
За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, пов'язані з виконанням умов договорів страхування, сторони досягли всіх їх істотних умов, а саме відносно предмету страхування, у тому числі страхової суми, дотримали його письмову форму, а тому відповідно до вимог ст. ст. 16 Закону України "Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України вони вважаються укладеними. Право регресної вимоги позивача передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 993, 1166, 1191 ЦК України.
Так, статтею 27 Закону України “Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується з вимогами статті 1166 ЦК України.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Перевіривши чинність полісу станом на 20.07.2021 в базі даних МТСБУ з'ясовано, що поліс № 001799974 був діючим.
Докази у справі свідчать, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування на загальну суму 84400,57 грн на користь ТОВ “Автотрейдінг-Дніпро”, що підтверджується платіжним дорученням, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Обов'язковість звернення позивача до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування чинним законодавством не передбачена. Вказана позиція також викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/15/2014 від 14.01.2014 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування”. Натомість перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки узгоджується із вищевказаними нормами.
Отже, в даному випадку позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування.
У частині 1 статті 1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України). Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.
З урахуванням приписів статей 993, 1191 Цивільного кодексу України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, в розумінні статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" № 1961-ІV від 01.07.2004 страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Із положень вказаної норми Закону вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна.
Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Згідно із абзацом 2 п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відповідно до п. 1.6., 2.4., 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 142/5/2092 від 24.11.2003,фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників). Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (Сврз) та величини ВТВ.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 698 від 17.11.2011 (зі змінами, внесеними розпорядженням № 3471 від 29.12.2015):затверджений максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: з 01 лютого 2016 року - розмір становить 50 000 гривень потерпілому».
Пунктом 22.2 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Як визначено в абзаці 1 пункту 36.4. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Приписи статті 9 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють поняття франшизи, а саме франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Наявними у справі доказами доведено, що цивільно-правова відповідальність власника та володільця автомобіля “Renault Premium 400.18Т”, державний номер НОМЕР_2 , на момент вчинення ДТП була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”.
Відтак, оскільки до позивача перейшло право регресних вимог до відповідача, враховуючи максимальний розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну, франшизу за полісом № АР 001799974 (0,00 грн) та коефіцієнт фізичного зносу, розмір страхового відшкодування, яке зобов'язаний відшкодувати відповідач складає 81800,57 грн.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля “Renault Premium 400.18Т”, державний номер НОМЕР_2 , має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи та часткової сплати відповідачем страхового відшкодування, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір, та право регресного відшкодування виплаченої ним суми в розмірі 81800,57 грн на підставі статті 27 Закону України “Про страхування”, статті 993 ЦК України. Відповідач докази сплати страхового відшкодування в повному обсязі на користь позивача суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
За такими обставинами, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 81800,57 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн покладаються на відповідача у справі згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (просп. Меторобудівників, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789), на користь:
- Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, адреса для листування: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, буд. 17, ідентифікаційний код 31650052) страхове відшкодування в сумі 81 800,57 грн (вісімдесят одна тисяча вісімсот гривень 57 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повне рішення оформлено і підписано 10.06.2022 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.