вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про закриття провадження у справі
02.06.2022м. ДніпроСправа № 904/8946/21
За позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг)
до Фізичної особи-підприємця Баракат Яни Євгеніївни (Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг)
про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 76402,03грн
Суддя: Татарчук В.О.
Секретар судового засідання: Дробот А.В.
Представники:
від позивача: Морозова О.С.;
від відповідача: Павленко В.В.
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Баракат Яни Євгеніївни про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 76402,03грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звертався до відповідача з пропозицією укласти договір купівлі-продажу теплової енергії, проте, відповідач всупереч вимогам Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією не уклала з позивачем договір купівлі-продажу теплової енергії. Об'єкт теплопостачання є нежитлове приміщення, розташоване у м. Кривий Ріг по вулиці Кропивницького, буд. 17, прим. 60, яке належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.10.2012. Позивач у період з жовтня2013 року по квітень 2021 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 76402,03грн. Жодних оплат відповідач не здійснив, тому позивач був вимушений звернутися до суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
21.12.2022 представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові. В обґрунтування своїх заперечень зазначає:
- власником нежитлового приміщення №60, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно є Баракат Я.Є., однак за вказаною адресою вона не здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець. На підтвердження надає Витяг №3773 з реєстру платників єдиного податку та Акт звіряння від 30.11.2021 між АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі» та відповідачем;
- відповідачем здійснювалась оплата за особовим рахунком № НОМЕР_1 , на підтвердження чого надає копії квитанцій;
- позивач безпідставно пред'явив позовні вимоги до Баракат Я.Є. як фізичної особи-підприємця, оскільки позивач не довів, що приміщення 60, яке розташоване за адресою: м.Кривий Ріг, вул. Кропивницького, буд. 17, використовується відповідачем саме в підприємницьких цілях, тому посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 15.05.2019 по справі №686/19389/17 та від 09.10.2019 по справі №2029/1721/14-ц вважає, що даний спір не підсудний господарському суду.
Також, посилаючись на п. 8 ч. 1 ст. 165 ГПК України, зазначає, що відповідач поніс судові витрати у розмірі 20000,00грн, які складаються з витрат на правову допомогу.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав 21.12.2021 до канцелярії суду клопотання про забезпечення витрат на професійну правничу допомогу в якому, посилаючись на ч. 4 ст. 125 ГПК України, просить суд зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 20000,00грн для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 зобов'язано позивача в строк до 04.01.2022 надати до суду та направити відповідачу відповідь на відзив і письмові пояснення щодо клопотання відповідача про забезпечення судових витрат в порядку ч. 4 ст. 125 Господарського процесуального кодексу України, відповідача - в строк до 13.01.2022 надати до суду та направити позивачу заперечення на відповідь на відзив.
12.01.2022 представник позивача подав до канцелярії суду заяву про поновлення строку надання відповіді на відзив. Цього ж дня позивач подав до канцелярії суду відповідь на відзив в якій просить позовні вимоги задовольнити і стягнути заборгованість за спожиту теплову енергію згідно заявлених позовних вимог, а також відмовити в задоволенні стягнення з позивача судових витрат за надання правової допомоги. У своїх поясненнях щодо заперечень відповідача зазначає, що:
- особовий рахунок № НОМЕР_1 , на який посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, був відкритий на ім'я попереднього власника: ОСОБА_1 . Відповідач, як новий власник нежитлового приміщення, свій обов'язок по укладанню договору з позивачем не виконала, після купівлі нерухомого майна не повідомила позивача, що квартира АДРЕСА_2 , на момент купівлі вже була виведена у нежитловий фонд та має статус нежитлового приміщення;
- позивач закрив особовий рахунок № НОМЕР_1 , коли дізнався, що квартира АДРЕСА_3 виведена у нежитловий фонд та має статус нежитлового приміщення, у зв'язку з чим, здійснив перерахунок плати за спожиту теплову енергію, як на нежитлове приміщення із застосуванням відповідного тарифу та методики розрахунку;
- позов підлягає розгляду в Господарському суді Дніпропетровської області, оскільки відповідач є фізичною особою-підприємцем, не перебуває в стадії припинення та може здійснювати свою господарську діяльність за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кропивницького, буд. 17, прим. 60;
- наданий відповідачем розрахунок судових витрат на надання правової допомоги є необґрунтованим, завищеним, недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню.
12.01.2022 представником позивача були подані письмові пояснення на клопотання відповідача про забезпечення судових витрат в яких просить суд постановити ухвалу, якою відмовити в повному обсязі відповідачу у задоволенні клопотання, оскільки сума витрат на професійну правничу допомогу є явно завищеною та необґрунтованою.
Ухвалою господарського суду від 18.01.2022 відмовлено у задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Баракат Яни Євгеніївни про забезпечення судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 вирішено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/8946/21 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
31.01.2022 представник позивача, електронними засобами зв'язку, подав до канцелярії суду клопотання про витребування доказів в якому просив суд витребувати у Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області інформацію про місця (адреси) здійснення господарської діяльності відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2022 підготовче засідання відкладено на 01.03.2022, витребувано у Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області: інформацію про місця (адреси) здійснення господарської діяльності фізичною особою - підприємцем Баракат Яною Євгенівною (РНОКПП НОМЕР_2 ) згідно з повідомленнями за формою №20 ОПП про об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність фізичною особою - підприємцем Баракат Яною Євгенівною, у період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року. Зобов'язано відповідача виконати вимоги п. 1 ухвали суду від 22.12.2021 щодо надання заперечень на відповідь на відзив.
14.02.2022 представник відповідача подав до канцелярії суду заперечення на відповідь на відзив. В своїх запереченнях зазначає, що відповідач провадить господарську діяльність за адресою: м. Зеленодольськ, пров. Молодіжний б/н та вул. Залізнична, буд. 2, а доказів, що відповідач провадить господарську діяльність за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кропивницького, буд. 17, прим. 60 матеріали справи не містять. Зазначає, що справа не підсудна господарському суду і на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України провадження у справі повинно бути закрите. Щодо розміру судових витрат, які заявляє до стягнення з позивача, вважає їх розумними, співмірними та таким, що підлягають задоволенню.
23.02.2022 до канцелярії суду надійшов лист про надання інформації від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Підготовче засідання, призначене на 01.03.2022 не відбулося у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану.
Так, з метою забезпечення безпеки учасників судового процесу, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2022 відкладено підготовче засідання та зазначено, що про дату, час та місце розгляду справи сторін буде повідомлено додатково ухвалою суду.
На виконання зазначеного, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2022 призначено підготовче засідання на 19.04.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 19.05.2022.
13.05.2022 представником позивача, електронними засобами зв'язку, було подано до канцелярії суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 02.06.2022.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі з урахуванням наступного.
Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року).
Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
За частиною першою статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.
У частині першій статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З аналізу вказаних вимог цивільного законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України.
За частиною першою статті 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус «ФОП» сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.
Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах вже визначала співвідношення понять фізичної особи та ФОП та їх правового статусу, оскільки вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, який статус у спірних правовідносинах має відповідач.
Згідно з частинами 2, 3 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Кодексу господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням ст. 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.
Згідно з частиною першою статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. А відповідно до останньої, учасниками цивільних відносин визнаються: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб'єкти публічного права.
Статтями 319 та 320 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до частин першої та другої статті 325 цього ж Кодексу суб'єктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття у власність нерухомого майна та його використання.
Тобто, для встановлення факту використання свого власного майна з метою здійснення господарської діяльності, зокрема підприємницької діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як ФОП з використанням цього майна, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 по справі №306/2004/15-ц, від 15.05.2019 по справі №686/19389/17, від 09.10.2019 по справі №209/1721/14-ц, від 05.06.2018 по справі №522/7909/16-ц, від 15.05.2019 по справі №904/10132/17.
З урахуванням положень чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, обов'язковою умовою для висновку про наявність підстав для розгляду справи за правилами господарського судочинства необхідно встановити використання Фізичною особою-підприємцем Баракат Яною Євгеніївною нежитлового приміщення № 60, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , для здійснення господарської діяльності у встановленому законом порядку.
В ході розгляду справи встановлено, що 24.10.2012 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення Баракат Яна Євгеніївна, як фізична особа, придбала у власність нежиле приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 60-61 том 1). Зазначене додатково підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав №233952814 від 24.11.2020 (а.с. 41 том 1).
З матеріалів справи також вбачається, що позивач надавав послуги з теплопостачання за період з жовтня 2013 року по квітень 2021 року за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кропивницького, буд. 17. Зазначене підтверджується актами про включення опалення, про припинення подачі теплоносія за відповідний період (а.с. 30-35 том 1), а також рішеннями виконавчого комітету Криворізької міської ради про початок опалювального сезону і про закінчення опалювального сезону (а.с. 21-29 том 1).
Як зазначалось позивачем у позовній заяві, та не заперечувалось відповідачем між ними не існує укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії.
Відповідно до листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про надання інформації №7833/5/04-36-12-04-05 від17.02.2022 ФОП Баракат Я.Є. здійснює господарську діяльність за наступними адресами:
- Дніпропетровська обл., Апостолівський р-н, м. Зеленодольськ, вул. Залізнична, буд. 2 (закусочна);
- Дніпропетровська обл., Апостолівський р-н, м. Зеленодольськ, пров. Молодіжний (пункт прийому вторинної сировини)(а.с. 160-161 том 1).
Враховуючи викладене, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували використання відповідачем нежитлового приміщення №60, що розташоване за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Кропивницького, буд. 17, для здійснення господарської діяльності у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи вищевикладені обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, позивач може звернутись до суду з клопотанням про повернення йому судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу (ч. 6 ст. 130 ГПК України).
На підставі викладеного вимога відповідача про стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу у розмірі 20000,00грн підлягає вирішенню протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали суду про закриття провадження у справі за умови дотримання відповідачем ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями ст.ст. 20, 73, 74, 129, 130, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
Закрити провадження у справі № 904/8946/21 за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до Фізичної особи-підприємця Баракат Яни Євгеніївни про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 76402,03грн.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня підписання ухвали шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України.
Повну ухвалу складено: 07.06.2022.
Суддя В.О. Татарчук