30.05.2022 року м.Дніпро Справа № 904/5635/19 (904/6036/21)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Кандиба Н.В.
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 (суддя Первушин Ю.Ю.)
у справі № 904/5635/19 (904/6036/21)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна країна" (49054, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 101; код ЄДРПОУ 37733359)
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658)
про стягнення надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість
в межах справи №904/5635/19
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чиста планета" (49069, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 101, код ЄДРПОУ 34060298)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна країна" (49054, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 101; код ЄДРПОУ 37733359)
про визнання банкрутом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Смачна країна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про стягнення надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 464 744,00 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна країна" надмірно сплачені грошові кошти у сумі 464 744, 00 грн. та 6 971, 16 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 по справі №904/5635/19 (904/6036/21) та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.
Наголошує, що у платника ТОВ «Смачна Країна» на бюджетному рахунку за КБК 14060100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» станом на 23.05.2021, а згодом і на 14.06.2021 року, відсутні помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов'язань та пені у сумі 464 744,00 грн, які зазначено у листі про повернення коштів, тому у ГУ ДПС у Дніпропетровській області були відсутні підстави для перерахування коштів з бюджету на ліквідаційний рахунок підприємства.
За твердженням скаржника, місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що станом на 23.07.2020 на бюджетному рахунку платника податку (позивача) рахувалася заборгованість у сумі 6 940,81 грн, яка після проведення 17.06.2021 перерахунку була зменшена до 5 920,81 грн і наявність вказаного податкового боргу не дозволяє здійснити повернення надміру сплачених коштів в порядку ст. 43 ПК України в запитуваному ТОВ «Смачна Країна» розмірі.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 у справі №904/5635/19 (904/6036/21), розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні з викликом сторін на 21.02.2022р. о 14 год. 00 хв.
24.01.2022 року до Центрального апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
21.02.2022 року до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких він підтримав доводи своєї апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
У судовому засіданні 21.02.2022 було оголошено перерву до 28.03.2022 на 14:00 год.
Судове засідання 28.03.2022 не відбулося.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.05.2022 розгляд справи №904/5635/19 (904/6036/21) призначено на 30.05.2022 о 14:30 год.
В судове засідання 30.05.2022 року з'явилися представники позивача (ліквідатор -арбітражний керуючий Веснін С.О.) та відповідача (апелянта).
Представник відповідача в судовому засіданні 30.05.2022 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, просив суд рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в період з 11 травня 2018 по 11 липня 2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Смачна країна" на власний рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість в безготівковому порядку із поточного рахунку у АТ "ОТП Банк" зараховано 533 200,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 9-13):
- №575 від 11.07.2018 на суму 60 000,00 грн.;
- №558 від 25.06.2018 на суму 140 000,00 грн.;
- №523 від 31.05.2018 на суму 1 200,00 грн.;
- № 521 від 30.05.2018 на суму 200 000,00 грн.;
- № 488 від 11.05.2018 на суму 132 000,00 грн.
03.12.2019 з цих коштів сума у розмірі 68 456,00 грн. зарахована (повернута) на поточний рахунок ТОВ "Смачна країна" у відповідності до поданої платником податку податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 із додатком 4.
Залишок коштів на рахунку UA658999980385189000000155861 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість склав суму 464 744,00 грн., що також підтверджується витягом про реквізити електронного рахунку та інформації щодо залишку коштів на такому рахунку №168639 (т. 1 а.с. 14).
Позивачем на підставі пп. "а" п. 184.1 статті 184 Податкового кодексу України 20.04.2021 подано до Центральної ДПІ Правобережного управління Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заяву про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість (т. 1 а.с. 16).
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області 20.04.2021 прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.
Після анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивачем в особі ліквідатора Весніна С.О. направлено до відповідача заяву №27/01-04/21 від 27.04.2021 про повернення надміру сплачених коштів в порядку статті 43 Податкового кодексу України.
Вищевказану заяву Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області отримано 30.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4904701819587 (т. 1 а.с. 20, зворотна сторона аркуша).
Згідно відповіді №30791/6/04-36-18-07 від 27.05.2021 (т. 1 а.с. 143), наданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, за інформацією, отриманою з АІС "Податковий блок" станом на 27.05.2021 по ТОВ "Смачна країна" у Системі електронного адміністрування (СЕА) рахується переплата у сумі 464 744,00 грн. Згідно з інформацією АІС "Податковий блок" станом на 27.05.2021 даний реєстр не сформовано ДПС та на СЕА рахується переплата у сумі 464 744,00 грн. На бюджетному рахунку платника податку рахується борг у сумі 6 940,81 грн.
Враховуючи вищевикладене, ГУ ДПС у Дніпропетровській області зазначено, що у платника ТОВ "Смачна країна" на бюджетному рахунку за КБК 14060100 "Податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" відсутні помилково та/або надмірно сплачені суми грошових зобов'язань та пені, тому у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутні підстави для перерахування коштів з бюджету на ліквідаційний рахунок ТОВ "Смачна країна".
03.06.2021 Позивачем повторно подано до відповідача заяву №03/01-06/21 про повернення надміру сплачених коштів в порядку статті 43 Податкового кодексу України.
Головним управління ДПС у Дніпропетровській області Листом №37630/6/64-36-18-07-13 від 14.06.2021 повідомлено позивача, що згідно інформації АІС "Податковий блок" станом на 14.06.2021 з електронного рахунку платнику здійснено перерахування залишку у сумі 464744,00 грн., однак на бюджетному рахунку платника податку рахувалася заборгованість у сумі 6 940,81 грн., у зв'язку з чим у платника ТОВ "Смачна країна" на бюджетному рахунку за КБК 14060100 "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" відсутні помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов'язань та пені у сумі 464744,00 грн., тому у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутні підстави для перерахування коштів з бюджету на ліквідаційний рахунок ТОВ "Смачна країна".
14.06.2021 ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна країна" направлено на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області запит №14/01-06/21 від 14.06.2021 (т. 1 а.с. 51) щодо надання інформації, яким Позивач повідомив управління про відсутність у товариства інформації про узгодження грошового зобов'язання зі сплати 6940,81 грн., а відтак і виникнення податкового боргу у зазначеному розмірі. Також, позивач просив надати відповідну інформацію щодо підстав виникнення податкового боргу ТОВ "Смачна країна" у сумі 6 940,81 грн., а саме:
- підстави виникнення грошового зобов'язання зі сплати 6940,81 грн. (подання податкової декларації платником податку, нарахування грошового зобов'язання контролюючим органом, тощо);
- дата узгодження вищезазначеного грошового зобов'язання із підтверджуючими документами (докази подання податкової декларації платником податку, надсилання контролюючим органом податкового повідомлення-рішення та його отримання платником податку, тощо).
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області направлено ТОВ "Смачна країна" лист щодо надання інформації №39732/6/04-36-18-07-13 від 17.06.2021 (т. 1 а.с. 151), яким надано копії матеріалів про результати камеральних перевірок з питань своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за квітень 2017, квітень, липень 2018 та з питань своєчасності подання податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2020.
Так, на підставі акту перевірки №44047/04-36-50-30/37733359 від 27.07.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено податкове повідомлення-рішення №0011525030 від 29.09.2020, з якого вбачається, що за даними інформаційних баз контролюючого органу (в тому числі Єдиного реєстру податкових накладних, Єдиного реєстру акцизних накладних) встановлено порушення пункту 49.2 статті 49 підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 та статті 202 Податкового кодексу України від 02.12.2010 та на підставі пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України нараховано штрафні санкції у сумі 1 020,00 грн.
Крім того, на підставі акту перевірки №9168/04-36-50-30/3773359 від 25.02.2020 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено податкове повідомлення-рішення №0045355030 від 25.05.2020, з якого вбачається, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних за звітні періоди квітень 2017, квітень, липень, 2018 встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених статтею 201 та згідно зі статтею 2011.1 Податкового кодексу України за затримку реєстрації податкових накладних розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 5 920,81 грн.
З матеріалів справи вбачається, що під час анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Смачна країна" надавало Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області лист №21/01-04/21 від 21.04.2021, яким повідомлено управління про відсутність будь-яких необоротних активів, за якими у відповідності до п. 184.7. ст. 184 Податкового кодексу України платника податку мав би визначити податкові зобов'язання з податку на додану вартість.
Неповернення відповідачем позивачу залишку грошових коштів на рахунку ТОВ «Смачна країна» ЦА658999980385189000000155861 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у розмірі 464 744,00 грн. й стало причиною виникнення спору та звернення з даним позовом до господарського суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р..
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Предметом спору у даній справі є повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
Позивачем заявлена вимога (з урахуванням клопотання №23/01-09/21 від 23.09.2021 (вх.№46281/21) про заміну неналежного Відповідача на належного) про стягнення з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 464 744,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проведення дій направлених на ліквідацію підприємства, згідно частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатором ТОВ «Смачна країна» виявлений залишок грошових коштів на рахунку ТОВ «Смачна країна» ЦА658999980385189000000155861 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у розмірі 464 744,00 грн, який підлягає поверненню в порядку статті 43 Податкового кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені врегульовано нормами статті 43 ПК України, наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 «Про затвердження Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів» (далі - Порядок №787) та наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 №60 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені» (далі - Порядок № 60).
Так, згідно п. 43.1. ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
Відповідно до п. 43.2. ст. 43 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
За приписами п. 43.3. ст. 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Як передбачено п. 43.4. ст. 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
У разі повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов'язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку. Повернення у випадках, визначених законодавством, сум податку на додану вартість, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, при ввезенні товарів на митну територію України здійснюється в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент оформлення митної декларації/аркуша коригування, на підставі яких здійснюватиметься таке повернення (п. 43.4-1. ст. 43 ПК України).
При цьому у відповідності до положень п. 43.5. ст. 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесяти денного строку з дня отримання відповідної податкової декларації. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку.
Проаналізувавши наведені положення законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, та врахувавши обставини справи, апеляційний суд доходить наступних висновків:
- повернення надміру сплачених податкових сум з податку на додану вартість здійснюється саме з казначейського рахунку, на який надходили грошові кошти по сплаті відповідного податку;
- обов'язковою умовою для здійснення повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість є подання платником податків заяви про таке повернення;
- повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку здійснюється органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі висновку контролюючого органу (в даному випадку податкового органу);
- Податковим Кодексом передбачена відповідальність контролюючого органу за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку;
- повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість проводиться лише за відсутності податкового боргу або ж після повного його погашення платником податків.
Таким чином, обов'язковими умовами для повернення надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 464 744,00 грн. є звернення ТОВ «Смачна країна» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області і з відповідною заявою.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач в особі ліквідатора Весніна С.О. двічі звертався до відповідача із заявами про повернення надміру сплачених коштів з ПДВ в порядку статті 43 Податкового кодексу України, а саме 27.04.2021 (вих.№27/01-04/21, отримана 30.04.2021) та 03.06.2021 (вих.№03/01-06/21) (т. 1 а.с. 18-19, 23-24).
Зауважень щодо змісту згаданих заяв та наявності у них необхідних реквізитів від податкового органу не надходило й судом таких не виявлено.
Разом з тим, ГУ ДПС у Дніпропетровській області у визначені Кодексом строки, а саме не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцяти денного строку з дня подання ТОВ «Смачна країна» заяви, не підготувало висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та не подало його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Доказів на спростування цих обставин суду не надано й матеріали справи таких не містять.
Колегія суддів зауважує, що враховуючи положення Податкового кодексу про відповідальність податкового органу за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку, позивач мав право оскаржити дії/бездіяльність відповідача, проте таким правом не скористався та відповідні вимоги до суду не заявив.
Натомість, ТОВ «Смачна країна» обрало спосіб захисту своїх порушених прав шляхом пред'явлення до суду позову з вимогами про стягнення надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 464 744,00 грн. саме з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
З даного приводу слід зазначити, що згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.
Зі змісту Глави 4 Розділу 1 «Загальні положення» Господарського процесуального кодексу України вбачається, що до складу учасників судового процесу віднесено: учасників справи (сторони; треті особи; органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб); представників та інших учасників судового процесу (помічник судді, секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, експерт з питань права, перекладач, спеціаліст).
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Наведене кореспондується з положеннями ст.ст. 14 та 171 ГПК України, відповідно до яких суд розглядає справу на підставі поданої позовної заяви, при цьому саме учасник спору самостійно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, підтверджує свої вимоги відповідними доказами. Крім того, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.
Колегія суддів повторює, що предметом спору в даній справі є повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
Даний спір ініційовано за зверненням позивача, яке виражене ним шляхом подання до господарського суду відповідної позовної заяви, що цілком відповідає приписам ст. 4, 14, 171 Господарського процесуального кодексу України, і розглядається в межах заявлених позовних вимог.
Крім того, визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідача (відповідачів) й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (п. 49), від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (п. 50), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (п. 31.4), від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (п. 38), від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (п. 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (п. 63), від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).
Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Належними сторонами у судовому процесі є суб'єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. Належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, належними сторонами будуть ті особи, які є суб'єктами права вимоги чи несення обов'язку.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Звідси належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, які дійсно є суб'єктами порушеного, оспорюваного чи не визнаного матеріального правовідношення (правовий висновок у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").
Апеляційний суд зауважує, що позивачем заявлені вимоги до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в той час, як повернення надміру сплачених податкових сум з податку на додану вартість здійснюється з казначейського рахунку органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
При цьому відповідний орган до участі у справі залучений не був, адже позивач не визначив його у складі відповідачів та не заявляв відповідного клопотання до суду, а суд позбавлений з власної ініціативи здійснювати такі процесуальні дії.
Необхідно наголосити, що у разі пред'явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (на цьому наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 28.04.2021 у справі № 707/2-1006/2011, провадження № 61-5425св20).
Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20.01.2021 у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутності визначенні процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Таким чином, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того, як вже було зазначено, повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість проводиться лише за відсутності податкового боргу або ж після повного його погашення платником податків.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області двічі повідомляло у відповідь на подані позивачем заяви від №27/01-04/21 від 27 квітня 2021 року та №03/01-06/21 від 03.06.2021 року про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з ПДВ у розмірі 464744,00 грн. про наявність у ТОВ "Смачна країна" на бюджетному рахунку за КБК 14060100 "Податок на додану вартість вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" податкового боргу у сумі 6940,81 грн (вих.№30791/6/04-36-18-07 від 27.05.2021 та вих.№37630/6/64-36-18-07-13 від 14.06.2021 (т. 1 а.с. 21-22, 143-145, 148-149).
Відтак, вбачається, що між сторонами існує спір щодо існування податкового боргу, який унеможливлює повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
При цьому доказів оскарження дій податкового органу щодо донарахування грошових зобов'язань та обліку податкового боргу, позивачем не надано, як і не містять матеріали справи доказів його погашення.
Вказані обставини були залишені поза увагою суду першої інстанції, що в результаті призвело до порушення норм матеріального та процесуального права та потягло за собою прийняття неправильного рішення.
Поряд з цим, апеляційний суд відхиляє посилання позивача на постанову Верховного Суду від 03.03.2020 у справі №814/3691/15, як на судове рішення, що прийняте у справі, яка регулює подібні спірні правовідносини, оскільки така не є релевантною до даної справи № 904/5635/19 (904/6036/21), з огляду, зокрема, на те, що у вказаній справі:
- факт наявності надміру сплачених податкових зобов'язань з авансових внесків податку на прибуток підтверджувався актом, підписаним між платником податків та податковим органом, яким не заперечувалися обставини переплати та відсутності податкового боргу, на відміну від справи, що розглядається;
- до участі у справі був залучений відповідний орган казначейства в якості співвідповідача та заявлені позивачем вимоги стосувалися стягнення надмірно сплачених авансових внесків з податку на прибуток з Державного бюджету, чого не було зроблено в даній справі;
- передумовою вирішення питання про задоволення позовних вимог було встановлення факту бездіяльності податкового органу у формуванні та поданні висновку, про що була заявлена відповідна вимога та обставини чого є предметом судового розгляду.
Що ж стосується тверджень про ефективний захист порушених прав, то колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на такому.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.
Таким чином, визначений згаданою статтею засіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява № 38722/02).
Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
А відповідно до ч. 1 та 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
В той же час, положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України законодавцем встановлено лише орієнтовний перелік способів захисту прав, який не є вичерпним. Відтак, судом може здійснюватися захист прав та інтересів осіб в інші способи, встановлені договором або законом, як це передбачено в абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У разі порушення права чи інтересу особи, в останньої виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних відносин. Тобто особа, права якої порушено, обирає для себе саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом належним способом. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 761/17142/15-ц).
Варто наголосити, що в такій категорії справ способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання відповідача виконати покладений на нього Законом і підзаконними актами обов'язок щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету, тобто законодавством визначено ефективний спосіб захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду.
Водночас, особа не позбавлена можливості обрати інший ефективний спосіб захисту порушених прав, довівши при цьому суду, що визначений Законом спосіб не забезпечить поновлення порушеного права, та не гарантуватиме особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
В даній справі позивачем не доведено суду того, що вимоги про визнання протиправною бездіяльності податкового органу та зобов'язання його подати відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про повернення надмірно сплачених сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість, є неефективним способом та не забезпечить захист порушених прав заявника.
До того ж, навіть у випадку, якщо такі обставини й були б встановлені судом під час розгляду справи, то переглядаючи справу в апеляційному порядку, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, що обмежується приписами ч. 5 ст. 269 ГПК України.
Таким чином, у апеляційного суду відсутні процесуальні механізми прийняти та розглянути нові позовні вимоги.
Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу). А також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наведена в постанові від 09.10.2018р. у справі №910/2062/18).
Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 року у справі № 525/505/16-ц).
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019р. у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20).
Необхідно зауважити, що з огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, предмет та підстави позову, з урахуванням визначеного ним складу відповідачів, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи все вищенаведене та встановлені апеляційним судом обставини справи, колегія суддів доходить висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 у справі № 904/5635/19 (904/6036/21) цим вимогам не відповідає.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
А частиною 4 цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях ЄСПЛ трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що: «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (див., mutatismutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
Відповідно до п. 48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява № 42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки судом першої інстанції було зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, не було враховано та досліджено всі обставини та докази, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Так як апеляційну скаргу задоволено, згідно ст. 129 ГПК України, суд відповідно змінює розподіл судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
На підставі ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір в сумі 6 971,16 грн за подання позову покладається на позивача, а за подання апеляційної скарги судовий збір в розмірі 10 456,75 грн підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 у справі № 904/5635/19 (904/6036/21) задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2021 у справі №904/5635/19 (904/6036/21) скасувати.
Постановити нове рішення, про відмову в задоволенні позову.
Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 6 971,16 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Смачна країна".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Смачна країна" (49054, місто Дніпро, проспект Олександра Поля, будинок 101; код ЄДРПОУ 37733359) на користь Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) 10 456,75 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.
Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 07.06.2022
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя А.Є. Чередко