02.06.2022 року м.Дніпро Справа № 908/1903/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чус О.В. (доповідач),
судді Кощеєв І.М., Орєшкіна Е.В.
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Сидорчук Я.О. (в залі суду)
Від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2021, ухвалене суддею Проскуряковим К.С., м. Запоріжжя, повний текст якої підписаний 23.11.2021, у справі №908/1903/21
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮКСФОРМТРЕЙД” (69037, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18-В, код ЄДРПОУ 43243287)
про стягнення 935 297,75 грн.,
В липні 2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 23.06.2021 р. за вих. №78/6/1155 (вх. №2039/08-07/21 від 05.07.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮКСФОРМТРЕЙД про стягнення 935 297,75 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, який поставлявся згідно укладеного сторонами договору № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020, позивач просить суд на підставі п.п. 7.1, 7.3 договору стягнути з відповідача 472 649,27 грн. пені та 462 648,48 штрафу. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст. ст. 526, 530, 549, 610, 611, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 231 Господарського кодексу України та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.11.2021 у справі №908/1903/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮКСФОРМТРЕЙД” на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за порушення строків поставки товару за договором №74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020 пеню в сумі 471 518 грн. 83 коп., 7% штрафу в сумі 231 324 грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 10542 грн. 65 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що: у зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки за договором № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020 сума пені в розмірі 471 518,83 грн. підлягає стягненню з відповідача; враховуючи вжиття відповідачем заходів для виконання зобов'язання за договором, незначне прострочення відповідачем строків поставки товару, винятковість випадку прострочення, повне виконання зобов'язання за договором, відсутність доказів завдання збитків позивачу, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити частково, зменшити розмір штрафу на 50 % та стягнути з відповідача на користь позивача суму штрафу в розмірі 231 324,24 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність й необґрунтованість рішення, просить його скасувати повністю, ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2021 ухвалене не відповідно до норм матеріального права, без урахування висновків щодо застосування норм права до спірних правовідносин, які викладені в постановах Верховного Суду та з неповним і не всебічним з'ясуванням обставин, на які Позивач посилався як на підставу своїх вимог.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді: Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, справу №908/1903/21 для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, тощо, передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.01.2022 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2021 у справі №908/1903/21 залишено без руху.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.02.2022 справу № 908/1903/21 передано колегії суддів у складі: Чус О.В. (головуючий, доповідач), Орєшкіна Е.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2021 у справі №908/1903/21. Призначено справу до розгляду на 24.03.2022 об 10:00.
Розгляд справи 24.03.2022 не відбувся у зв'язку з наявністю обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, який затверджений Верховною Радою України 24.02.2022 Законом №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який продовжено Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Верховною Радою України 15.03.2022 Законом №2119-ІХ, з 26.03.2022 ще на 30 діб.
В той же час, відповідно до ч.1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Згідно з ч.2 ст.12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність подальшого слухання справи та визначення нової дати судового засідання, у зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2021 у справі №908/1903/21 призначено на 02.06.2022 о 10:40 год.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.04.2022 задоволено клопотання позивача та визначено провести судове засідання у справі №908/1903/21 в режимі відеоконференції. Доручено Подільському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції за участю Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з Центральним апеляційним господарським судом 02.06.2022 року о 10:40 год.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
02.06.2022 відповідач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 02.06.2022 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до приписів частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що 10.07.2020 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідністю Люксформтрейд (далі - Учасник) укладено договір № 74/ВЗЗ-2020 (далі - договір).
Відповідно п. 1.1 договору Учасник зобов'язався у визначені договором строки поставити Замовникові якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток № 1), а Замовник зобов'язався прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 1.2 договору сторони визначили, найменування (номенклатура, асортимент) товару: Спідня білизна за кодом CPV за ДК 021:2015 18310000-5 (білизна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) (далі Товар). Кількість Товару за договором: білизна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) 15 000 комп.; білизна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) 20 000 комп.
Пунктом 3.1. договору сторони визначили, що його ціна договору складає 15 218 700,00 грн., у тому числі ПДВ 20 %: 2 536 450,00 грн.
Пунктами 4.1 - 4.3 договору визначено, що розрахунки за товар, що поставляється, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до 90 календарних днів з дати прийняття товару на склад Замовника. Платником та одержувачем товару за цим договором є Замовник. Датою розрахунків за цим договором вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Учасника.
За умовами пунктів 5.1 - 5.3, 5.5 договору строк поставки товару за цим Договором зазначається в специфікації до договору. Поставка товару здійснюється автотранспортом Учасника до місця призначення (адреса Замовника). При передачі товару Учасник повинен направити уповноваженого представника з дорученням, котрий має право підпису на необхідних документах та який зобов'язаний передати всю необхідну документацію на товар, а Замовник прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару. Право власності на товар переходить від учасника до Замовника після прийняття товару на склад Замовника і підписання уповноваженими на це особами Учасника та Замовника накладної.
За умовами п. п. 6.1.1, 6.1.2 договору Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, приймати поставлений товар згідно з накладною або актом приймання-передачі товару.
Учасник зобов'язався забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (п. 6.3.1 договору).
Пунктом 7.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену відповідно до Цивільного та Господарського кодексів України, а також інших чинних нормативно-правових актів України та цим Договором.
Пунктом 7.3. договору сторони узгодили, що за порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 5.1 цього Договору Учасник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки Замовник залишає за собою право на одностороннє розірвання цього договору.
Частиною другою статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, виконання якого фінансується за рахунок Державного бюджету України, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.
У пункті 11.11. договору сторони погодили, що усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним). У будь-якому випадку Замовник вважається повідомленим з моменту фактичного отримання листа, а Учасник з моменту направлення Замовником відповідного листа (передання до поштового відділення зв'язку та отримання фіскального чеку; поставлення на копії документа будь-якої відмітки, що свідчить про його отримання Учасником).
Згідно пункту 10.1. договору визначено, що договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків до їх повного виконання.
У Додатку № 1 до договору (Специфікація) передбачено, що Учасник зобов'язується поставити 15 000 комплектів білизни для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) через 60 календарних днів з моменту укладання договору, а саме до 08.09.2020, та 20 000 комплектів білизни для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові) через 90 календарних днів з моменту укладання договору, а саме до 08.10.2020.
На виконання умов вказаного договору відповідач здійснив поставку товару на склад позивача, що підтверджується наступними видатковими накладними: РН-1012/01 від 12.10.2020 (7 600 компл.) - лише 12.10.2020; № РН-1019/01 від 19.10.2020 (5 000 компл.) - лише 19.10.2020; № РН-1026/01 від 26.10.2020 (5 000 компл.) лише 26.10.2020; № РН-1102/01 від 02.11.2020 (7 000 компл.) лише 02.11.2020; № РН-1109/01 від 09.11.2020 (10 400 компл.) лише 09.11.2020.
Видаткові накладні підписані уповноваженими особами з боку Замовника і Учасника та скріплені печатками сторін.
Таким чином, поставка товару, в обумовленій договором кількості та за визначеною сторонами адресою поставки, відбулася. Факт відповідних поставок товару підтверджується зазначеними вище видатковими накладними, складеними і підписаними у передбаченому договором порядку.
Матеріали справи свідчать, що строки поставки, які сторонами були визначені в Специфікації до договору (додаток № 1), відповідачем дотримані не були.
Доказів щодо своєчасної поставки товару згідно із умовами договору № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020 відповідач не надав.
Внаслідок порушення відповідачем строків поставки товару, обумовлених сторонами в Специфікації до договору позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 472 649,27 грн. та штраф в сумі 462 648,48 грн. за порушення строків поставки товару за договором № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020.
Частково відмовляючи у стягненні з відповідача пені у розмірі пені в розмірі 471 518,83 грн. та штрафу в сумі 231 324 господарський суд Запорізької області зазначив на те, що що в період виконання спірного договору відповідач виконував значний обсяг замовлень для державних потреб (понад 27 угод ), за якими поставка товару здійснена без прострочень.
Разом з тим, суд погодився, що укладаючи договір, відповідач усвідомлював всі ризики, знав обсяги замовлень, терміни їх виконання та свідомо, з доброї волі погодився на умови договору, в тому числі і щодо відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно з положеннями статтей 546 та 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидами якої є штраф та пеня.
Відповідно до частини другої статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (частина перша). Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина друга).
Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільний кодекс України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання.
Відповідно до частин першої та другої статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
- вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
- надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бутн переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Отже, обов'язок відповідача з поставки товару за договором вважається виконаним у момент доставки товару до складу позивача, а належним доказом на підтвердження виконання такого обов'язку є підписання сторонами відповідних видаткових накладних.
Доказів щодо своєчасної поставки товару згідно із умовами договору № 74/ВЗЗ-2020 від 10.07.2020 відповідач суду не надав, крім того факт допущення порушень строків поставки за договором відповідач не заперечив.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.12.2018 року у справі №916/65/18, від 03.07.2019 року у справі №917/791/18, від 22.10.2019 року у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 року у справі №902/855/18, від 27.01.2020 року у справі №916/469/19.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд першої інстанції повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Колегія суддів зазначає, що господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення належних до стягнення з відповідача санкцій, належним чином не обгрунтував прийняте рішення. Доводи, зазначені судом, колегія суддів вважає недостатніми та виходить з того, що відповідач не надав належних та допустимих доказів щодо наявності обставин, які б слугували підставою для задоволення поданого ним суду першої інстанції клопотання.
Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Під час апеляційного перегляду справи відповідач не скористався своїм процесуальним правом на викладення та доведення своєї правової позиції.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду ухвалено без урахування висновків щодо застосування норм права до спірних правовідносин, які викладені в постановах Верховного Суду, без повного та всебічного з'ясуванням обставин справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1)нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3)невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4)порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частиною другою першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, щцо неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про її обґрунтованість.
Оскільки рішення суду підлягає скасуванню, судові витрати за розгляд позову в розмірі 14 029,47 грн. та за розгляд апеляційної скарги в розмірі 5 204,79 грн. слід покласти на відповідача згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2021 у справі №908/1903/21 задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 10.11.2021 у справі №908/1903/21 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮКСФОРМТРЕЙД” на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 472 649,27 грн. пені, 462 648,48 грн. штрафу та 14 029,47 грн. судового збору.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЮКСФОРМТРЕЙД” на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 5 204,79 грн. судового збору за апеляційний перегляд.
Виконання постанови доручити господарському суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повне судове рішення складено 07.06.2022
Головуючий суддя О.В.Чус
Суддя Е.В. Орєшкіна
Суддя І.М. Кощеєв